§ 2. Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації

Право касаційного оскарження – це право на порушення діяльності суду касаційної інстанції по перевірці законності судового рішення суду першої та/або апеляційної інстанції, що вступило в законну силу.
Суб’єктами права касаційного оскарження є особи, які уповноважені ініціювати касаційне провадження. Ними відповідно до ст. 324 ЦПК є: сторони (позивач та відповідач); інші особи, які беруть участь у справі (треті особи, як ті, що заявляють самостійні вимоги щодо предмет спору, так і ті, що не заявляють таких вимог); особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки судом, і які мають відповідну цивільну процесуальну правосуб’єктність; правонаступники (ст. 37 ЦПК); представники сторін та третіх осіб (ст.ст. 27, 44 ЦПК); особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. ст. 45, 46 ЦПК).
Із змісту ст. 324 ЦПК вбачається, що об’єктом касаційного оскарження можуть бути судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. При цьому самостійним об’єктом оскарження може бути як рішення в цілому, так і його частина. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, тільки якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Підставами порушення касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Тобто, не будь-яке рішення чи ухвала можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а тільки ті щодо яких є сумніви в їх законності.
Строк касаційного оскарження. Однією із передумов реалізації права касаційного оскарження є дотримання процесуальних строків, встановлених цивільним процесуальним законодавством чи призначених судом для вчинення відповідних процесуальних дій. Відповідно до ст. 325 ЦПК право касаційного оскарження може бути реалізовано протягом двох 2 місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення даного строку з поважних причин, суд касаційної інстанції, за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей строк, але не більш як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. У випадку, якщо касаційна скарга, буде подана після закінчення строку на касаційне оскарження, і не буде не порушено питання про поновлення цього строку або коли у поновленні строку відмовлено, суд касаційної інстанції повертає скаргу особі, яка її подала. Про поновлення строку на касаційне оскарження та про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє відповідні ухвали (ст. 325 ЦПК).
Касаційна скарга. Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання належним чином оформленої касаційної скарги.
Касаційна скарга – це звернення до суду касаційної інстанції з вимогою про перевірку судового рішення суду першої та/або апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, на предмет його відповідності нормам матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга подається в письмовій формі, її зміст визначається конкретними обставинами справи, проте ст. 326 ЦПК містить перелік обов’язкових відомостей, які повинні бути зазначені в скарзі, а саме:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;
4) судове рішення, що оскаржується;
5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
6) клопотання особи, яка подає скаргу;
7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, який міститься після викладу обставин скарги.
Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
До касаційної скарги додаються також копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Дана вимога обумовлена тим, що отримавши вищевказані матеріали, особи, які беруть участь у справі можуть підготуватися до захисту своїх прав, зокрема підготувати та подати заяву про приєднання до касаційної скарги тощо. Також повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
Касаційна скарга подається до суду особисто заявником або відправлена суд поштою. Якщо скарга подана особисто, завідувач канцелярією повинен відмітити час її надходження, засвідчивши це своїм підписом на скарзі. Час здачі скарги на пошту засвідчується печаткою на конверті, а час надходження в суд – зазначенням відповідної дати на скарзі.
Касаційна скарга подається за правилами ст. 327 ЦПК безпосередньо до суду касаційної інстанції. Однією з додаткових гарантій реалізації суб'єктивного права на касаційне оскарження є закріплене у ст. 330 ЦПК правило, згідно з яким особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити, змінити або її відкликати.
Доповнити або змінити касаційну скаргу може тільки особа, яка її подала до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції, а відмовитися від скарги – до закінчення касаційного провадження.
Встановлення такого строку для доповнення або зміни касаційної скарги обумовлене тим, що суд касаційної інстанції розглядає справу в межах касаційної скарги, відповідно зміна чи доповнення касаційної скарги впливає на межі судового розгляду, тому вони повинні бути здійснені до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції.
При відкликанні касаційної скарги постановляється ухвала про повернення скарги. У разі відмови від касаційної скарги – закривається касаційне провадження. У першому випадку повторне звернення з тотожною касаційною скаргою допускається, у другому – ні.