§ 2. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин

Для виникнення правовідносин необхідні певні передумови та підстави. Передумовами виникнення цивільних процесуальних правовідносин слід визнати наявність відповідної норми цивільного процесуального права та цивільну процесуальну правосуб’єктність, а підставою є певний юридичний факт, тобто конкретна дія або подія, з якого цивільний процесуальний закон пов’язує виникнення, зміну або припинення цивільних процесуальних правовідносин.
Норми цивільного процесуального права визначають нормативну передумову виникнення цивільних процесуальних правовідносин, оскільки у разі відсутності відповідної правової норми про можливість участі даної особи в якості суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин або ж прямої заборони на цю поведінку, такі процесуальні правовідносини виникнути не можуть. Наприклад, не можуть бути свідками священнослужителі з приводу відомостей, які одержані ними на сповіді віруючих (ст. 51 ЦПК).
Цивільна процесуальна правосуб’єктність визначає можливість особи бути суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин. У кожного із суб’єктів така правосуб’єктність визначена законом по-різному. Так, наприклад, правосуб’єктність суду визначена Конституцією України, Законом України “Про судоустрій України”, ЦПК та іншими нормативно-правовими актами. У цивільному процесуальному законодавстві найбільше уваги приділяється основним учасникам цивільного процесу – сторонам та третім особам, оскільки безпосередньо спір між ними є предметом судового розгляду та вирішення.
Юридичними фактами, внаслідок яких виникають, змінюються або припиняються цивільні процесуальні правовідносини, є процесуальні дії учасників процесу (подання заяви, заявлення клопотання, призначення експертизи та ін.).