§ 2. Розмежування аграрних правовідносин

1. Розмежування аграрних правовідносин залежно від їх юридичної сутності (природи) має відповідне теоретичне і науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому науковому і судовому (арбітражному) тлумаченню аграрно-правових норм, ефективному їх застосуванню і додержанню законності, а також використовується в процесі законотвор­чості (кодифікації) у сфері аграрного законодавства. Таке розмежування відіграє певну роль у системі наукових аграр­но-правових досліджень і визначення структури аграрного права як навчальної дисципліни.

Аграрні правовідносини, взяті у цілому, являють собою єдиний органічний комплекс відносин. Усередині цієї єд­ності є певні відмінності, що визначаються характером і зміс­том регульованих правом конкретних аграрних відносин, які складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і спо­живання.

Аграрним правовідносинам властиве певне їх розмежуван­ня (диференціація). Воно зумовлене, з одного боку, спільніс­тю в характері виробництва продуктів харчування суб'єктами аграрного підприємництва, а з іншого — різноманітністю способів (засобів, методів) визначення кола і правового регу­лювання аграрних відносин. Мається на увазі своєрідність поєднання відносин, що виникають у процесі здійснення ви­робничо-господарської, комерційної діяльності та здійснення економічних і соціальних функцій усередині суб'єктами аг­рарного підприємництва всіх форм власності та господарю­вання, і, щонайперше, приватних юридичних осіб. У цьому разі виникають і функціонують своєрідні локальні, тобто внутрішні (внутрішньогосподарські) аграрні правовідносини.

Водночас усередині агропромислового комплексу існують своєрідні зв'язки виробничо-господарського призначення і характеру. Це — відносини між суб'єктами аграрної підпри­ємницької діяльності всіх форм власності й форм господарю­вання з суб'єктами підприємництва у сфері аграрно-виробни­чого сервісу (агрохімічне, меліоративне, ремонтно-технічне та інше обслуговування, матеріально-технічне забезпечення, будівництво тощо). Вказані підприємства покликані здійсню­вати на договірних засадах аграрно-виробничо-господарське (агросервісне) обслуговування суб'єктів аграрної підприєм­ницької діяльності всіх форм власності й форм господарю­вання. Зовнішні ж господарські зв'язки і ті взаємини, що при цьому виникають, є предметом аграрного права, а самі відносини слушно розглядати як зовнішні аграрні право­відносини.

Аграрні зовнішні правовідносини за характером і змістом можуть розмежовуватися на такі види:

а) відносини у сфері реалізації права власності на нерухо­ме і рухоме майно, що належить суб'єктам аграрного підпри­ємництва; б) договірні відносини; в) податкові відносини; г) деліктні відносини (протиправні правопорушення).

2. Аграрні правовідносини характеризуються як такі, що перебувають у залежності та прямому зв'язку з правом влас­ності Юридичне закріплені в ньому форми привласнення, розпорядження і використання матеріальних благ, засобів і продукції виробництва є визначальними при утворенні еко­номічного механізму господарювання, визначенні змісту то­варно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрішнього самоврядування приватних (колективних) аграрних підпри­ємців і управління ними з боку їх представницьких органів, а також взаємин з органами державної влади та управління.

Право власності КСГП, селянського і приватного підсоб­ного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є економічною передумовою своєрідних господарсько-договір­них відносин, що існують в аграрному секторі народного господарства. Цим правом зумовлюються правові способи юридичного захисту при порушенні прав власника. Зокрема, з них аграрно-правовими є відносини щодо дисциплінарної та матеріальної відповідальності членів КСГП та інших найманих працівників у випадку вчинення ними дисциплінарного проступку або заподіяння майнової шкоди.

3. Формування і діяльність приватних колективних, державних, спільних аграрних товаровиробників-підприємців відповідних відносин процедурно-процесуального характеру. Такими є відносини, що виникають при здійсненні планування виробничо-господарської діяльності суб’єктами аграрного підприємництва. Відповідно процедурно-процесуальними є відносини щодо порядку та умов прийняття громадян до членів КСГП, кооперативу, при вирішенні питання про припинення цих відносин. Відносини процедурного характеру мають місце в процесі реалізації вимог самоврядування, зокрема в голосуванні (таємному чи відкритому) при виборах органів управління, вирішенні питань виробничо-господарського чи соціального характеру, додержанні процедурних вимог в організації роботи контрольно-ревізійних органів управління, додержанні виробничих тех­нологічних стандартів, порядку списання майна тощо. Ці від­носини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за Своєю природою є аграрними правовідносинами.

Певні процедурні питання виникають і при впровадженні таких виробничих форм, як селянські (фермерські) господар­ства, при оренді землі або ж інших основних засобів вироб­ництва.