§ 4. Договори про закупівлю зерна і олійних культур

1. З метою задоволення потреб у продовольстві держава дає сільськогосподарським товаровиробникам відповідне за­мовлення. Завдяки цим замовленням забезпечуються продо­вольством міністерство оборони, міністерство охорони здо­ров'я, міністерство внутрішніх справ, обновляються і попов­нюються державні запаси. На основі цих замовлень дочірні підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб Украї­ни" з однієї сторони та сільськогосподарські товаровиробни­ки (КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГП та селянські (фермерські) господарства) з іншої, укладають договори на закупівлю пше­ниці, жита, ячменю, гречки, проса, сої і олійних культур (на­сіння соняшнику, рапсу) та ін. Аграрно-договірні правовідно­сини, які виникають при цьому, є предметом аграрного пра­ва, а за своєю економіхо-прзвовою сутністю розглядаються як господарчо-підприємнцькі відносини.

Суспільні відносини щодо закупівель зерна і олійних куль­тур мають важливе значення, вони потребують державно-правового врегулювання на рівні законів і підзаконних актів. З цією метою Кабінет Міністрів України 12 листопада 1993 р. прийняв постанову "Про Державний контракт і державне за­мовлення на сільськогосподарську продукцію, сировину і продовольство на 1994 р." і "Про порядок формування та розміщення державного контракту і державного замовлення у

1994 році". Останньою передбачено, що підприємства неза­лежно від форм власності можуть подавати органам держав­ної виконавчої влади, які формують державний контракт і державне замовлення, пропозицію про включення їхньої про­дукції в обсяг майбутніх закупівель. При цьому має бути письмове підтвердження держзамовником потреби в цій про­дукції та наявності коштів на її оплату виконавцем держ­контракту і щоб держзамовлення забезпечувалось матеріаль­но-технічними ресурсами. Для укладання договору до сторін доводяться обсяги держконтракту і держзамовлення.

Регулюванню суспільних відносин стосовно державних за­купівель сільськогосподарської продукції і продовольства приділяє увагу Закон "Про поставки продукції для державних потреб", прийнятий Верховною Радою України 22 грудня

1995 р. Цей Закон визначає державних замовників, виконав­ців державного замовлення, регулює інші важливі питання. Згідно з цим Законом виконавець державного замовлення в разі невиконання зобов'язань за державним контрактом, крім сплати неустойки, відшкодовує замовникові збитки в повно­му обсязі, які були завдано неналежним виконанням (ст. 4) У цій статті закону передбачено можливість відмови замовни­ка від закупівлі продукції, що виготовлена за держконтрактом навіть і не з причини невідповідності вимогам якості (абз. 2 п. 5). При цьому виконавець самостійно реалізовує продукт на свій розсуд, а замовник відшкодовує виконавцеві додатко­ві витрати, пов'язані з реалізацією, а в разі неможливості реа­лізації — завдані йому збитки і неодержані прибутки.

2. На подальше вдосконалення закупівель сільськогоспо­дарської продукції і продовольства спрямована постанова Ка­бінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фор­мування обсягів сільськогосподарської продукції і продоволь­ства для державних потреб та їх реалізації з державних ресур­сів через біржовий товарний ринок" від 19 грудня 1997 р.

Згідно з затвердженим Порядком формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства для держав­них потреб їх реалізація з державних ресурсів через біржовий товарний ринок проводиться за окремими видами сільсько­господарської продукції і продовольства, перелік яких затвер­джується Кабінетом Міністрів України на кожний бюджет­ний рік на підставі пропозицій Державної комісії з питань ринку продовольства. Цей перелік затверджується щорічно у місячний термін після прийнятого Верховною Радою України "Закону України про державний бюджет України". Закупівля та реалізація сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб здійснюються на біржовому товарному ринку шляхом укладення контрактів на товарних біржах. Ці операції можуть виконувати державні та недержавні підпри­ємства, установи і організації, визначені на конкурсних заса­дах. Цією постановою Уряду на Державну комісію з питань ринку продовольства покладається обов'язок здійснювати оперативне управління і контроль за дотриманням порядку формування та закупівлі сільськогосподарської продукції продовольства у визначених обсягах та їх реалізацію з держав­них ресурсів через біржовий товарний ринок.

При виконанні аграрно-договірних зобов'язань особливо важливим є питання про ціни, за якими товаровиробники сільськогосподарської продукції і продовольства реалізують свій товар закупівельникові. Нормативно-правовому вирі­шенню питання про ціни приділена увага в Постанові Кабі­нету Міністрів України "Про затвердження Порядку форму­вання обсягів та закупівлі зерна і сортового насіння зернових культур за державним замовленням" від 4 лютого 1997 р. Цією постановою передбачено, що вартість зерна і сортового насіння зернових культур, яке надійшло від сільськогоспо­дарських товаровиробників за державним замовленням в ра­хунок наданих авансів грошима та насінням, закупівельні підприємства зараховують до державних ресурсів, виходячи із середньозважених цін, що фактично склалися на біржових торгах України та застосовані контрактами на момент постав­ки зерна і сортового насіння. Решта зерна і сортового насіння після погашення авансів сплачується з розрахунку середньо­зважених цін, які склалися на біржових торгах України, за­стосовані контрактами на момент його оплати, але не нижче цін, що діяли на момент його поставки (п. 9.).

3. Різновидом аграрно-договірних зобов'язань підставно розглядати державний контракт на закупівлю сільськогоспо­дарської продукції і продовольства, який укладається між за­купівельною організацією в особі дочірнього підприємства

Державної акціонерної компанії "Хліб України", яким є міс­цеве закупівельне підприємство. Таким підприємством є дер­жавне акціонерне товариство, наприклад, Вознесенська про­довольча компанія. Обов'язковими елементами договору є: визначення сторін за договором, предмет договору, строки виконання зобов'язання, ціна на товарну продукцію, порядок взаєморозрахунків, майнова відповідальність в разі невико­нання або неналежного виконання договору.

При укладанні договору сторони, як правило, зважають на економічний стан сільськогосподарського товаровиробника і в ряді випадків надають йому в порядку виконання умов до­говору аванс у вигляді пального та/або запасних частин до сільськогосподарської техніки, які використовуються сільсь­когосподарським підприємством. Так, контрактом між КСГП "Нібулон" і Вознесенським державним хлібопродуктовим підприємством передбачено, що товаровиробник має продати в рахунок державного замовлення продукцію, що має відпо­відну якість, в кількості, асортименті та в обумовлені строки: одну тисячу тонн. Ціна за одну тонну — 270 гривень. Строк продажу — до 1 вересня 1997 р. Заготівельник зобов'язується перерахувати товаровиробнику 135 гривень за одну тонну за­контрактованого зерна та сортового насіння. За контрактом з КСГП "Трудове" Вознесенського району Миколаївської об­ласті передбачено, що заготівельник в свою чергу бере на себе зобов'язання видати аванс у вигляді нафтопродуктів у розмірі 50 відсотків вартості законтрактованої продукції не пізніше 15 червня 1997 р. за еквівалентами: за 1 тонну дизельного па­лива — 2,55 тонн пшениці третього класу, 2,65 тонн пшениці п'ятого класу; за одну тонну бензину — 2,35 тонни пшениці третього класу та 3,0 тонни пшениці п'ятого класу.

У заготівлі сільськогосподарської продукції і продоволь­ства беруть участь також селянські (фермерські) господар­ства. Так, між Василівським елеватором Запорізької області і селянським (фермерським) господарством "Скіф" 6 липня 1998 р. було укладено договір на зберігання зерна. Згідно з договором СФГ "Скіф" здало на елеватор 150 тонн пшениці та 150 тонн насіння соняшнику. СФГ взяло на себе зобов'я­зання забрати належну йому продукцію до І травня 1999 р. Плата за надані елеватором послуги проводиться відповідно до цін, що склалися на Українській Аграрній Біржі, виходячи з вартості 1 тонни зерна, включаючи ПДВ. Зокрема, за при­йняття — 3 грн.; за очистку — 1 грн. і за сушку — 1,54 Ірн.; зберігання за перший місяць — 2 грн., за другий і третій мі­сяці — 2,5 грн., за наступні місяці — 3 грн., відгрузка — 5 грн. Відповідні ціни встановлено за послуги, які надаються КСГП, АСГТ та іншим виробникам продовольства.

У випадку несвоєчасних розрахунків елеватор або при не­виконанні зобов'язань за договором клієнт (СФГ, КСГП, АСГТ та ін.) відшкодовує збитки у повному обсязі з урахуван­ням неодержаної вигоди.

Важливим видом діяльності хлібопродуктового підприєм­ства (елеватора), який, як правило, охоплюється його право­здатністю, є помол зерна, належного сільськогосподарському підприємству, на борошно, і виробництво хлібокормів, що також регулюється відповідними угодами. Так, між згаданим вище Васильківським елеватором і СФГ "Скіф" було укладе­но договір про те, що СФГ передає елеватору зерно (пшени­цю), яка відповідає державним стандартам ГО, а підприєм­ство бере на себе зобов'язання прийняти його для виготов­лення борошна, зважити, провести лабораторний аналіз, пе­реробити пшеницю на борошно відповідно державним стандартам ГО за цінами, що діють на момент одержання бо­рошна, і передати борошно СФГ відповідно до розрахунку його виходу по сортах. СФГ залишає підприємству без оплати 18 відсотків зерна від кількості зданого на переробку, яка в наступному стає власністю підприємства (елеватора). Вироб­лене борошно СФГ одержує в строки, визначені графіком, який є невід'ємною частиною договору. В разі неодержання борошна у дводенний строк, зерно, що належить СФГ, офор­мляється на зберігання і СФГ зобов'язане заплатити підпри­ємству суму фактичних витрат за зберігання з урахуванням рентабельності підприємства в розмірі ЗО відсотків. Оплата за договором проводиться в натурі за цінами Української Аграр­ної біржі на момент здачі пшениці.