§ 1. Поняття соціального розвитку села

1. В сучасних селах України проживають її громадяни — працівники колективно-кооперативних і акціонерних дер­жавних сільськогосподарських підприємств, кооперативних товариств; колишні їхні трудівники, а нині - люди похилого віку, представники сільської інтелігенції та інші громадяни. Все їхнє життя — це благородна трудова діяльність.

Аграрне право як самостійна галузь права регулює суспіль­ні відносини, що виникають між суб'єктами права у процесі здійснення державної соціальної політики, спрямованої на формування повноцінного життєвого середовища, забезпе­чення економічних і соціальних інтересів сільського населен­ня, комплексний розвиток сільських територій, збереження сільської поселенської мережі, розвиток об'єктів соціальної Інфраструктури, сучасних систем зв'язку та інформатики, транспорту, житлово-комунального та водного господарства, шляхового будівництва.

Розвиток соціальної сфери села є одним з основних напрямів соціальної політики держави і залежить від наслідків
здійснення аграрної і земельної реформи в Україні.

Реформування аграрних і земельних відносин на ринкових засадах, приватизація підприємств АПК,  реструктуризація недержавних сільськогосподарських підприємств на основі паювання земель, погіршення фінансового стану та знижен­ня платоспроможності сільськогосподарських і агропромис­лових товаровиробників, недосконалість кредитно-фінансо­вої системи, демографічна криза здійснення соціальних пере­творень на селі в нових умовах, суттєво змінюють зміст і ха­рактер суспільних відносин у соціальній  сфері села,  які потребують правової регламентації.

Основні напрями, стратегічні цілі та завдання державної соціальної політики в Україні визначені в Указі Президента

 

України "Про основні напрями соціальної політики на 1997— 2000 роки" від 18 жовтня 1997 р., а також в Указі Президента України "Про основні напрями розвитку агропромислового комплексу України" від 29 квітня 1998 року. Вказані норма­тивні акти визначають коло організаційно-правових заходів щодо здійснення соціальних перетворень на селі, а саме:

 

• зміна соціально-демографічної ситуації у сільській міс­цевості;
• здійснення протекціоністської політики щодо поселень, які занепадають;
• переорієнтація державної міграційної політики від за­гальної підтримки переселенців у сільську місцевість до сти­мулювання міграції з метою сприяння зростанню сільсько­господарського виробництва, поліпшення обслуговування сільського населення;
• формування повноцінного життєвого середовища на се­лі через стимулювання всіх форм житлового будівництва, роз­виток матеріальної бази закладів соціально-культурного при­значення;
• комплексне облаштування сільських населених пунктів, поліпшення їх планування й забудови;
• фінансування розвитку соціальної сфери села;
• залучення безробітних та незайнятих громадян і вивіль­нюваних працівників до виконання оплачуваних громадських робіт;
• розробка регіональних і районних програм "Власний дім" та створення фондів підтримки індивідуального житло­вого будівництва на селі;
• забезпечення функціонування у сільській місцевості ме­режі медичних амбулаторій, фельдшерських і акушерських пунктів;
• сприяння першочерговій передачі об'єктів соціальної інфраструктури, птахофабрик, спеціалізованих підприємств з виробництва тваринницької продукції, інших підприємств АПК до комунальної власності;
• створення у селах госпрозрахункових підрозділів з утри­мання об'єктів невиробничої сфери та надання житлово-ко­мунальних послуг тощо.

 

2. Юридичне забезпечити реалізацію визначених органами влади й управління України організаційно-економічних на­прямів земельної реформи і соціального розвитку села покликані закони та інші нормативно-правові акти. Одним із пер­ших актів законодавчого органу став Закон "Про пріори­тетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" від 17 жовтня 1990 р., введений у дію з 1 листопада 1990 р. (з наступними змінами і доповненнями).

Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відно­сини у соціальній сфері села, складають правовий інститут соціального розвитку села в системі аграрного права України.

 

Аналіз норм чинного законодавства України дозволяє ви­значити основні засади, на яких здійснюється правове забез­печення розвитку соціальної сфери села, а саме:

 

• гарантованість реалізації суб'єктами аграрного підпри­ємництва і громадянами конституційних прав на формування повноцінного життєвого середовища у сільській місцевості;
• пріоритетність соціального розвитку села і агропромис­лового комплексу;
• державна підтримка пріоритетного розвитку соціальної сфери села через систему організаційних, фінансових, матері­альних, правових та інших заходів;
• недопустимість зміни профілю діяльності і цільового призначення об'єктів соціальної сфери села у процесі при­ватизації;
• законність.

 

Конституція України закріплює широке коло соціально-економічних прав, які можуть бути реалізовані суб'єктами аг­рарного права з метою створення належних умов соціального розвитку села. Відповідно до ст. 13 Конституції України, дер­жава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

3. Чинне законодавство України вживає такі поняття, як "соціальний розвиток села", "соціальна сфера села", "об'єк­ти соціальної сфери села", однак не визначає цих понять як самостійних правових категорій. З правової точки зору ці по­няття необхідно розуміти як коло суспільних відносин, що виникають у процесі реалізації юридичними та фізичними особами соціально-економічних прав, державної підтримки пріоритету соціальних перетворень у сільській місцевості і врегульовані нормами права.

Правове регулювання соціального розвитку села необхідно розмежовувати з поняттям "правове забезпечення соціального захисту", оскільки право на соціальний захист включає в себе право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на соці­альний захист є складовою частиною гарантованого Консти­туцією України права на соціальний розвиток села.

Аналіз норм чинного законодавства України дозволяє зро­бити висновок про те, що соціальна сфера села є самостійним об'єктом правового регулювання і її слід розглядати через призму правового режиму об'єктів, за наявності яких і ство­рюються належні соціальні умови на селі.