§ 4. Відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням працівником трудових обов'язків

1. Власник сільськогосподарського та іншого підприєм­ства, установи, організації АПК несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Правові підстави та поряд притягнення до відповідальності винних осіб визначений від­повідними Правилами, затвердженими постановою Ради Мі­ністрів УРСР від 23 червня 1973 р, (із змінами і доповненнями до них, затвердженими постановою Кабінету Міністрів з України від 18 липня 1994 р.).

2. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо  доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди. Відповідно до п. 2 названих Правил, доказами вини власника можуть бути:

• акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання;
• висновок службових осіб (органів), які здійснюють кон­троль і нагляд за охороною праці та дотриманням законодав­ства про працю, або профспілкового органу щодо причин уш­кодження здоров'я;
• медичний висновок про професійне захворювання;
• вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання або попереднього слідства;
• рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності;
• рішення органів соціального страхування про відшкоду­вання власником витрат на допомогу працівникові в разі тим­часової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я;
• показання свідків та інші докази.

3. Відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкод­женням здоров'я складається з:

• виплати втраченого заробітку (або відповідної його части­ни) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної пра­цездатності;
• виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого);
• компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (по­силене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я.

4. Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.

5. Моральна шкода відшкодовується за заявою потерпіло­го про характер моральної втрати чи висновком медичних ор­ганів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій ма­теріальній формі, розмір якої визначається в кожному кон­кретному випадку на підставі:

• домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи);
• рішення Комісії по трудових спорах;
• рішення суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може переви­щувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати неза­лежно від інших будь-яких виплат.

6. Власник відшкодовує потерпілому витрати на медичну та соціальну допомогу (на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікуван­ня, придбання спеціальних засобів пересування тощо). При визначенні розмірів витрат на медичну та соціальну допомогу ступінь вини потерплого в ушкодженні його здоров'я не враховується. Названі витрати відшкодовуються, якщо потреба в них обумовлена висновками МСЕК.

7 Розмір компенсації витрат на додаткове харчування ви­значається на підставі раціону харчування, розробленого МОЗ, і довідки місцевих органів державної виконавчої влади про середні ціни на продукти у відповідний період їх при­дбання, а за згодою власника — довідки організацій торго­вельної мережі чи управлінь ринками.

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з Дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

8. Спори між потерпілим або іншими заінтересованими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди, визначення, або перерахування її розміру, а також наявності порушення правил охорони праці, визначення ступеня про­вини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір відшкодування шкоди, вирішуються в порядку, вста­новленому для розгляду трудових спорів.