§ 4. Правове регулювання хімізації сільського господарства

Хімізація сільського господарства є чи не найбільшою його еко­логічною проблемою. І це не випадково, адже саме застосування хімічних засобів у сільському господарстві заподіює велику шкоду довкіллю під час ведення сільського господарства. Саме хімізація створює загрозу для здоров'я людини. І якщо в радянські часи пе­ревагу віддавали хімізації, яка часто здійснювалася непродумано і не давала бажаного ефекту, а навпаки — тільки отруювала довкіл­ля й сільськогосподарську продукцію, то нині ринкові умови і ви­бір покупця — на боці екологічно чистої продукції. Аграрне й еко­логічне законодавство регулюють хімізацію сільського господарс­тва, що має стати запорукою екологічно обґрунтованого його ве­дення  тварин, бур'янів

Хімізацію сільського господарства можна визначити як застосу­вання хімічних препаратів у сільському господарстві. Існує 2 нап­рями такого застосування: а) для нищення тварин, бур'янів і мік­роорганізмів, що є шкідниками сільського господарства і б) для здійснення хімічної меліорації земель, тобто для удобрювання Грунтів. Правовий інститут хімізації сільського господарства є скла­довою більшого правового інституту захисту рослин, а в частині правового регулювання хімічної меліорації фунтів є складовою вже розглядуваного нами правового інституту меліорації земель. Важ­ливими нормативними актами, які регулюють хімізацію сільського господарства, є закони України від 14 жовтня 1998 р. "Про захист рослин", від ЗО червня 1993 р. "Про карантин рослин"(в редакції Закону від 3 квітня 2003 p.), особливе значення щодо цього має За­кон України  від  2  березня   1995  р.   "Про   пестициди  і агрохімікати".

Згідно із Законом України "Про захист рослин", передбачаєть­ся захист сільськогосподарських рослин від шкідників, бур'янів і хвороб    (зокрема   зумовлених   наслідками   хімічної   меліорації).    Сам по собі правовий інститут захисту рослин має більш аграрне, ніж екологічне, значення, тому він докладніше розглядається у відпо­відному розділі цього підручника. У межах правового регулювання охорони довкілля в сільському господарстві нас більше цікавить інститут хімізації сільського господарства як складова частина інс­титуту захисту рослин, тобто власне законодавство про застосуван­ня пестицидів та афохімікатів. Засоби хімізації сільського госпо­дарства мають багато різних назв: пестициди, інсектициди, гербі­циди, фунгіциди, інсектоакарициди, десиканти, регулятори росту рослин, родентициди тощо. Але важливо знати, що з точки зору аг­рарного права всі засоби хімізації сільського господарства, неза­лежно  від назви,   поділяються  на  2  фупи:   пестициди і афохімікати.

Згідно із Законом України "Про пестициди і афохімікати", пес­тициди — це токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хі­мічного чи біологічного походження, призначені для знищення, ре­гуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок ді­яльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також физунів, бур'янів, дерев­ної, чагарникової рослинності, засмічувальних видів риб. Агрохімі­кати ж визначаються Законом як органічні, мінеральні й бактері­альні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості фунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції. Простіше кажучи, пестициди — всі ті хімі­кати, що застосовуються для знищення шкідників, а афохімікати — добрива,   що   використовуються  для   хімічної   меліорації   фунтів.

Відповідно до ст. 4 Закону, пестициди й афохімікати повинні мати високу біологічну ефективність і відповідати вимогам еколо­гічної безпеки. Закон забороняє ввозити на митну територію Укра­їни, виробляти, реалізовувати, застосовувати та рекламувати пести­циди та афохімікати до їх державної реєстрації. Державна реєстра­ція пестицидів та афохімікатів провадиться Мінприроди, згідно з Порядком проведення державних випробувань, державної реєсфа-ції та перереєстрації, видання переліків пестицидів і афохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженим постановою Кабінету Мінісфів України від 4 березня 1996 р. № 295. Держав­ній  реєстрації   пестицидів   та   афохімікатів   передують:

1)  державні випробування  пестицидів  і афохімікатів,   які  прова­дяться у  2  етапи:   польовий  і  виробничий;

2)  гігієнічна регламентація  та державна  реєстрація   хімічної речо­вини, яка провадиться згідно з Положенням про гігієнічну регламен­тацію  та державну реєсфацію   небезпечних чинників,   затвердженим постановою  Кабінету Міністрів України від   13 червня   1995 р.   №   420;

3)  розробка документації   з   безпечного   застосування   засобів   захисту   рослин;

4)  розробка   нормативів   екологічної   безпеки   хімічних   речовин: фактично допустимих концентрацій,   мінімально допустимих рівнів,
орієнтовно  допустимих  рівнів   тощо;

5)       внесення   плати  за реєстрацію,   розмір якої  визначений  нака­зом   Мінекоресурсів  України  від  22   березня   2001   р.   №    116;

6)       проведення   санітарно-епідеміологічної,   екологічної,   біологіч­но-господарської   експертиз;

7)       розробка  методик  визначення   залишкової  кількості   препара­тів   у  сільськогосподарській   продукції,   природних   об'єктах.

Пестициди та агрохімікати реєструються терміном до 5 років. Але в разі надходження нових даних про небезпеку препаратів, Мінприроди може достроково заборонити їх використання. Для поліпшення екологічної ситуації в окремих місцевостях МОЗ або Мінприроди можуть обмежити або й заборонити застосування за­реєстрованих хімічних препаратів. Після збігу терміну реєстрації препарати підлягають перереєстрації. Після державної реєстрації засоби захисту рослин вносяться до переліків, які видаються Мін­природи один раз на 5 років із щорічними змінами й доповнення­ми. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використан­ня в Україні, затверджений наказом Мінекоресурсів від 29 грудня 2000 р. Засоби захисту рослин, що не включені до зазначеного пе­реліку, застосуванню не підлягають. Усі засоби захисту рослин під­лягають спеціальному пакуванню й маркуванню, а також сертифі­кації у вітчизняній системі УкрСЕПРО, відповідно до Закону Ук­раїни від 17 травня 2001 р. "Про підтвердження відповідності". Всі препарати   мають   супроводжуватись   інструкцією   з  їх   застосування.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають також технічні за­соби застосування пестицидів і агрохімікатів. Без державної реєс­трації вони не допускаються до виробництва. Вони також підляга­ють обов'язковій сертифікації, згідно із вимогами Закону України "Про підтвердження відповідності". Порядок проведення держав­них випробувань та державної реєстрації технічних засобів застосу­вання пестицидів і агрохімікатів затверджено постановою Кабінету Міністрів  України   від   29   квітня   1996  р.   №   479.

Згідно з п. 11 ст. 9 Закону України від 1 червня 2000 р. "Про лі­цензування певних видів господарської діяльності", обов'язковому ліцензуванню підлягає господарська діяльність із виробництва й торгівлі пестицидами й агрохімікатами (органом ліцензування є Мінпромполітики ), а згідно з п. 25 зазначеної статті — також і проведення дезінфекційних, дезінсекційних (знищення комах) і де­ратизаційних (знищення гризунів) робіт (ліцензія видається МОЗ України). Пункт 45 названої статті передбачає ліцензування авіа­ційно-хімічних робіт (ліцензія видається Державним департамен­том   авіаційного   транспорту  України).

Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, збері­ганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ни­ми, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазна­ченими   препаратами.    Порядок   одержання   допуску   (посвідчення) на право роботи, пов'язаної із транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвер­джене постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 р. №    746.

Екологічний ризик діяльності, пов'язаної з ввезенням на тери­торію України пестицидів і агрохімікатів, їх транспортуванням та використанням, підлягає обов'язковому страхуванню в порядку, визначеному Законом України від 7 березня 1996 р. "Про страху­вання"   (в редакції  Закону  від  4 жовтня  2001   р).

Для дотримання вимог екологічної безпеки і раціонального зас­тосування засобів захисту рослин, згідно з Указом Президента Ук­раїни від 2 грудня 1995 р. № 1118/95 "Про суцільну агрохімічну пас­портизацію земель сільськогосподарського призначення" в Україні запроваджено агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподар­ського призначення. Агрохімічна паспортизація передбачає визна­чення показників якісного стану ґрунтів, їх зміни внаслідок госпо­дарської діяльності. Зразок агрохімічного паспорту поля (земельної ділянки) затверджений наказом Міністерства сільського господарс­тва  і  продовольства України   від  ЗО листопада   1993   р.   №   321.

При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється ком­плекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної ґрунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохіміч­ного обстеження ґрунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) й стану посівів, діагностики мінерального живлен­ня рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. Переліки хіміч­них препаратів, дозволених для продажу населенню й до застосу­вання авіаційним способом, мають бути затверджені Мінприроди за погодженням з МОЗ. Наразі такі переліки поки що не затвер­джено, що означає фактично дозвіл на продаж населенню й засто­сування авіаційним способом усіх препаратів, дозволених до вико­ристання   в Україні.

Непридатні  або заборонені до  застосування   пестициди  й  агрохі­мікати,   тара   від   них   підлягають   вилученню,   утилізації,   знищенню та   знешкодженню   в   порядку,   затвердженому   постановою   Кабінету Міністрів України  від  27   березня   1996 р.   №   354.   Сільськогосподар­ська продукція,   вироблена із  застосуванням  засобів   захисту рослин має   бути   екологічно   безпечною,   інакше   вона вилучається   і знищу­ється згідно  з  Порядком  вилучення,  утилізації та знищення  непри­датних  для   використання   сільськогосподарської   сировини   та   хар­чових  продуктів,   затвердженим  постановою   Кабінету  Міністрів  Ук­раїни   від   28   грудня    1995   р.   №    1065   відповідно до   Методики   вилу­чення,    утилізації   та   знищення    сільськогосподарської   сировини   і харчових   продуктів,   що   зазнали   впливу  пестицидів  та   агрохімікатів і непридатні до  використання,   затвердженої наказом   МОЗ України від   7   березня   1996 р.   №   5.08.07/306.   При  цьому мають враховувати­ся   вимоги   Закону  України   від   14   січня   2000   р.    "Про   вилучення   з обігу,   переробку,   утилізацію,   знищення  або   подальше   використан­ня   неякісної  та  небезпечної   продукції".

Сільськогосподарські підприємства, установи й організації зо-куд^ержа вного обліку наявності та використання пестицидів і агро-хімікатів і надавати інформацію органам Держкомстату в порядку періодичної державної статистичної звітності згідно з вимогами Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і афохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 2 листопада 1995 р. № 881. Слід мати на увазі, що ця ви­мога стосується лише юридичних осіб і не поширюється на суб'єк­тів   аграрного   права   —   фізичних  осіб.

Стаття 13 Закону "Про пестициди і агрохімікати" визначає, що пестициди й агрохімікати, які становлять підвищену екологічну не­безпеку, застосовуються лише за спеціальним дозволом Мінприро­ди і МОЗ. Перелік таких хімікатів має бути затверджений Кабіне­том Міністрів України. Однак наразі цього не зроблено, позаяк до переліку пестицидів і афохімікатів, що дозволені до використання в   Україні,   особливо   небезпечні  хімікати   не   включені.

На території, що зазнала радіоактивного забруднення та в зонах надзвичайних екологічних ситуацій застосування пестицидів і агро-хімікатів обмежується і провадиться згідно з Порядком застосуван­ня пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактив­ного забруднення, та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 92. При цьому також мають враховуватися положення законодавства про зону екологічного лиха і Закону України від 13 липня 2000 р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації". На те­риторіях природно-заповідного фонду, водоохоронних зонах та ін­ших територіях, що підлягають особливій охороні, застосування пестицидів   забороняється.

Особливі вимоги ставляться законодавством до умов виробниц­тва продукції дитячого харчування. Сільськогосподарська сировина для виготовлення продукції дитячого й дієтичного харчування має вироблятися у спеціальних сировинних зонах. Правовий режим цих зон визначений Положенням про спеціальні сировинні зони для виробництва сільськогосподарської продукції, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. № 679. У спеціальних сировинних зонах забороняється використання пести­цидів. Застосування афохімікатів провадиться за спеціальними тех­нологіями, що забезпечують офимання продукції, яка відповідає санітарно - гігієнічним вимогам щодо дитячого та дієтичного харчу­вання .