§ 1. Науково-технічна продукція як об'єкт правового регулювання та обігу в сільському господарстві

Потреба в рентабельному й конкурентоспроможному вітчиз-няному виробництві продуктів харчування та сировини змушує аграрних підприємців активно використовувати досвід вітчизня­ної та закордонної аграрної науки й новітні енергозберігаючі, екологобезпечні технології. Саме застосування цих досягнень і технологій є одним із важливих факторів збільшення обсягів і здешевлення такого виробництва. Завдяки цьому аграрні підпри-ємці можуть утримуватись на ринку, уникати загрози неплатоспроможності.

В цілому, як зазначає О. А. Підопригора, сучасне суспільне ви­робництво не може бути ефективним без належного науково-тех­нічного забезпечення. Тому в умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набувають договори на створення і використан­ня результатів науково-технічної діяльності. Вони мають багато спільного з авторськими договорами, але й істотно відрізняються від них. Якщо предметом авторських договорів є твори науки, лі­тератури й мистецтва, то науково-технічних — результати науково-технічної діяльності, досягнення науки й техніки. Здобутком нау­кових досліджень є наукові положення, тези, встановлені законо­мірності, властивості речей або явища, використання яких складає галузь науково-технічної діяльності, суспільні відносини якої регу-люються   окремими   видами договорів   .

Для того, щоб з'ясувати предмет договорів, які розглядаються в цьому підрозділі, треба розмежувати такі категорії, як "науко­во-технічна інформація", "науково-технічна діяльність", "ре­зультати науково-технічної творчості", а також "науково-техніч­на   продукція".

У Законі України від 25 червня 1993 р. "Про науково-технічну інформацію", яким регулюються ті правові економічні відносини громадян,   юридичних осіб, держави,   що   виникають  при  створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформа­ції, а також визначаються правові форми міжнародного співробіт­ництва в цій галузі, науково-технічна інформація є документована або публічно оголошувана відомість про вітчизняні та зарубіжні до­сягнення науки, техніки й виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, ви­робничої та   громадської діяльності   (ст.    1).

Легальне визначення науково-технічної діяльності міститься у абзаці 3 ст. 1 Закону України від 13 грудня 1991 р. "Про наукову й науково-технічну діяльність" (в редакції Закону від 1 грудня 1998 p.), що розглядається як інтелектуальна творча діяльність, яка спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галу­зях техніки й технологій, і має такі форми (види): науково-дослід­ні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, техноло­гічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дос­лідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також ін­ші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії їх практичного застосування. Отже, науково-тех­нічна діяльність є не лише науково-дослідною творчістю, а й ро­ботами у сфері дослідно-конструкторської, технологічної та ін., а також перетворенням результатів цієї творчості в безпосередню продуктивну силу. Головною її метою є пізнання навколишнього середовища для подальшого застосування накопичених знань на користь людині. Як зазначає О. А. Підопригора, результати цієї ді­яльності становлять предмет договорів на їх створення і викорис­тання, при чому коло цих результатів є необмеженим і з розвит-ком науки й техніки розширюватиметься. Тому вважаємо за пот­рібне дати лиш є, загальне визначення результатів такої діяльності й класифікувати їх за певними спільними ознаками в узгоджену систему.

Найвищими досягненнями наукових досліджень є відкриття, а також так звані результати технічної творчості — винаходи, раціо­налізаторські пропозиції, промислові зразки, ноу-хау, непатентова-ні технічні рішення, селекційні досягнення, науково-технічна ін­формація та інші об'єктивні результати науково-технічної творчос­ті  людини.

Через свою складність більшість наукових і науково-технічних досліджень та розробок провадяться спеціалізованими установами, які займаються виключно або переважно науково-дослідними, по­шуковими, дослідно-конструкторськими та іншими роботами. (Щодо науково-технічної діяльності треба враховувати, що вона охоплює не тільки суто науково-технічні, а й біологічні та інші ви­ди   досліджень).

Саме діяльність названих організацій, мета якої є задоволення відповідного попиту з боку виробників сільськогосподарської про­дукції та інших учасників сільськогосподарського галузі економі­ки, має формувати ринок науково-технічної продукції та визнача­ти   його   структуру.    Наявність   ринку  результатів   науково-технічної творчості сприяє визнанню як товару, хоча й наділеного специфіч­ними особливостями. Тому результати науково-технічної творчос­ті, що виступають як товари, називають науково-технічною про­дукцією .

Велика увага приділяється дослідженням у сфері рослинництва та тваринництва, використанням сучасних методик ведення сіль­ського господарства. З розвитком аграрного виробництва має зрос­ти значення договорів про використання ноу-хау, непатентованих технічних рішень  та   ін.

Причому  договори   на   використання   науково-технічної   інфор­мації   охоплюють  не  лише  ті,   які  мають   на  меті   забезпечити   вико­ристання   вже   готової науково-технічної продукції,   наприклад  пев­ного   сорту   культурної  рослини,   а  й  ті,   що   опосередковують  вико­нання   певних   науково-дослідних,   пошукових,   дослідно-конструк­торських  робіт   виконавцем   на   замовлення   аграрних   підприємців. Такі роботи   мають здійснюватись   відповідно до   завдання   науково­го дослідження,   з   метою   створення   певного   зразка нового  виробу, конструкторської   документації    на    нього.    Аграрний    підприємець може  так  сформувати   своє   замовлення   на  здійснення   певної   нау­ково-технічної діяльності,   що  її  результатом   буде   створення   вико­навцем  нової технології  виробництва,   іншого   нововведення.   При­міром,    таке    завдання   може   полягати   у   виведенні,    відповідно   до потреб  замовника,   нового  сорту рослини  з такими  новими  власти­востями,   як   стійкість  проти   певного   виду  хвороб,   шкідників,   по­сухостійкість    тощо.    Так    само    предметом    договору    можуть    бути адаптовані   до    місцевих   умов    інтенсивні   технології    вирощування певних    культур.

Підвищення ролі замовника результатів науково-технічної ді­яльності, в тому числі в аграрному секторі, у визначенні напрямів наукових досліджень, їх тематики та рівня, встановлення строків їх провадження сприяють підвищенню ролі договірного регулюван­ня   відносин   у   сільському   господарстві.

Згідно із сказаним, відносини, що складаються між аграрними підприємцями усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання і виконавцями — власниками науково-технічної продукції, регулюються договорами на створення (передачу) науко­во-технічної    продукції.

Засади правового регулювання обігу науково-технічної продукції. Крім наведених нормативних актів, принципові аспекти правового режиму   науково-технічної   продукції   визначають:

—   Конституція   України,   в   ст.   41   якої   зазначається,   що   кожен має   право   володіти,   користуватися   і   розпоряджатися   своєю   влас­ністю,   результатами   своєї   інтелектуальної,   творчої діяльності;

—   Закон України  від  7 лютого   1991   р.   "Про  власність",   в  ст.    13 якого   об'єктами   права   власності   громадян   визнаються   твори   нау­ки,   літератури   та  мистецтва,   відкриття,   винаходи,   корисні   моделі, промислові  зразки,   раціоналізаторські  пропозиції,   знаки для  това­рів   і   послуг та   інші результати   інтелектуальної   праці;

— Закон України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію", в ст. 38 якого інформація є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави. Інформація може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і лише об'єктом володіння, ко­ристування   чи  розпорядження.

Провідна роль у створенні єдиної узгодженої системи правової охорони науково-технічної продукції відводиться новому ЦК. Від­повідно до якого, до об'єктів права інтелектуальної власності від­несено такі результати науково-технічної діяльності: комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); наукові відкриття; вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топогра­фії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин,   породи тварин;   комерційні таємниці  (ст.   420).

Класифікація договорів щодо науково-технічної продукції Перш ніж розглянути окремі договори щодо науково-технічної продук­ції, треба їх класифікувати з метою створення їх певної узгодженої системи.

Як ми вже зазначали, предметами договорів щодо науково-тех­нічної продукції може бути як готова продукція, так і та, що не іс­нує на момент укладення договору. У першому випадку йдеться про готовий науково-технічний результат, яким можуть бути про­ведені дослідження, патентований (чи виведений) сорт рослин, по­рода тварин тощо. Якщо на момент укладення договору результату немає, особа, зацікавлена в отриманні продукції (замовник), фор­мує в технічному завданні бажаний (очікуваний) науково-техніч­ний результат. (Для наукових досліджень такий бажаний (очікува­ний)   результат   може   мати   негативний  характер).

Відповідно першу групу договорів можна об'єднати назвою — "Договори на передачу майнового права на науково-технічний ре­зультат та окремих прав, що з нього випливають". Друга група до­говорів у ЦК дістала назву — "Договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт". Метою цієї групи договорів у кінцевому варіанті є не тільки прове­дення, виконання певних робіт, а й досягнення певного результа­ту, сформульованого в завданні замовника, та його передача остан­ньому з наданням тієї сукупності прав на отриманий результат, які визначені   договором.

Договори про передачу готової науково-технічної продукції та­кож  поділяються   на   2   групи:

— ті, що опосередковують передачу майнового права інтелекту­альної   власності   на   науково-технічний   результат;

-- ті, що опосередковують передачу окремих прав, які виплива­ють із права інтелектуальної власності на результат (права на вико­ристання,   поширення тощо),   згідно  з  отриманою ліцензією.

Відповідно до природи дослідження, що його має здійснити виконавець, розрізняють: на виконання науково-дослідних ро­біт та на виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт.