Печать
PDF

Розділ 13 Правове становище господарських товариств в АПК - Страница 2

Posted in Аграрное право - О.О.Погрібний Аграрне право України

 

§ 2. Правовий статус сільськогосподарських акціонерних товариств

Сільськогосподарські акціонерні товариства є заснованими на засновницькому договорі і статуті організаціями з виробництва, пе­реробки    і   реалізації    сільськогосподарської    продукції,    виконання робіт і надання послуг, статутний капітал яких формується шляхом реалізації, насамперед, певної кількості акцій однакової номіналь­ної вартості, і несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Учасники (акціонери) не відповідають за зо­бов'язаннями товариства, а лише несуть ризик збитків, пов'язаних із   його діяльністю,   в  межах  вартості   належних їм   акцій.

Більшість сільськогосподарських акціонерних товариств ство­рювалася шляхом реорганізації колгоспів і радгоспів і сьогодні ут­ворюється у зв'язку з реструктуризацією колективних сільськогос­подарських підприємств. Такі акціонерні сільськогосподарські то­вариства сформували свої статутні капітали за рахунок об'єднання майнових і земельних часток (паїв) своїх засновників — колишніх працівників і пенсіонерів реорганізованих господарств, які вони отримали   внаслідок  реорганізації   останніх.

Засновниками сільськогосподарського акціонерного товариства можуть бути всі власники майнових і земельних сертифікатів, що лишилися в реорганізованому господарстві, а також інші громадя­ни і юридичні особи. Вони повинні зробити повідомлення про на­мір створити сільськогосподарське акціонерне товариство, здійсни­ти підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстра­цію цього товариства. За ст. 81 ГК загальна номінальна вартість ви­пущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду ак­ціонерного товариства, який не може бути меншим суми еквіва­лентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціо­нерного   товариства.

Засновники сільськогосподарського акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства, відповідаль­ність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Якщо в створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально. Засновники несуть солідарну відпо­відальність за зобов'язаннями, що виникли згідно з установчим до­говором.

Відкрита підписка на акції при створенні сільськогосподарсько­го акціонерного товариства організовується засновниками. Вони в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш  як  25%   статутного   фонду  і  строком   не   менше   2  років.

За способом функціонування акцій законодавство розрізняє відкриті й закриті акціонерні товариства. Акції відкритих това­риств, згідно зі ст. 81 ГК, ст. ст. 6-8 Закону України від 18 червня 1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу'" і ст. ЗО Закону "Про господарські товариства" можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки, так і шляхом купівлі-продажу на біржі. Акціо­нери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без  згоди  інших акціонерів та товариства.   У закритому акціонерному товаристві акції розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі. Акціонери закри­того товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються   іншими   акціонерами  товариства.

Установчим документом сільськогосподарського акціонерного товариства є статут. Він повинен містити відомості про: наймену­вання і місцезнаходження товариства; предмет і цілі його діяльнос­ті; розмір і порядок утворення статутного та інших фондів; склад засновників та учасників; склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, зокрема перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів; види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій;, порядок розпо­ділу прибутків і збитків; умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, що не суперечать чинно­му   законодавству.

Державна реєстрація сільськогосподарських акціонерних това­риств провадиться у виконавчому комітеті міської, районної у міс­ті ради або в районній державній адміністрації за місце знаходжен­ням або місцем проживання засновника (засновників) даного то­вариства. За правилами і в порядку, встановленому Законом Укра­їни від 15 травня 2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних та осіб   —   підприємців   ".

Відмову в державній реєстрації сільськогосподарського акціо-нерного  товариства  може   бути   оскаржено   в   судовому   порядку.

Акціонерне товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробле­ної або переробленої внаслідок господарської діяльності товариства; доходів, одержаних завдяки такій діяльності; іншого майна, придба­ного товариством на законних підставах. Вкладами учасників та зас­новників господарського товариства можуть бути: будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права корис­тування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинка­ми, спорудами, а також інші майнові права (в тому числі майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, зокрема в іно­земній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасни­ка та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінюван­ня вкладів визначається в установчих документах акціонерного това­риства,   якщо  інше  не   передбачено чинним  законодавством.

Стаття 86 ГК забороняє використовувати для формування ста­тутного фонду акціонерного товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, перед­бачених законом, повинен бути перевірений належним аудитором (аудиторською  організацією)   у встановленому порядку,   а майновий стан засновників — громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом. Акціонерне товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому ГК та іншими законодавчими актами. Рішення товариства про змі­ни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін  до  державного   реєстру.

Сільськогосподарське акціонерне товариство може створювати резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими до­кументами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми прибутку товариства. Особливістю сільськогосподарських акціонерних товариств, як і інших суб'єктів товарного сільськогосподарського виробництва, є наявність нату­ральних фондів. Наприклад, в таких суб'єктах господарювання створюються насіннєвий і фуражний фонди, натуральний фонд зерна та   іншої   продукції  тощо.

Сільськогосподарські акціонерні товариства мають певну специ­фіку. На думку М. А. Палладіної, можна вирізнити певні специфічні ознаки,   властиві  сільськогосподарським  акціонерним товариствам   .

По-перше, це — правові властивості руху статутного капіталу. В господарстві може бути як збільшення статутного капіталу і відпо­відно внеску кожного засновника або учасника при систематично­му розширеному відтворюванні господарства, так і зменшення ста­тутного капіталу і частки майнових внесків за наявності об'єктив­них чинників зниження урожаїв і виходу продукції тваринництва й відсутності резервних фондів. До цих об'єктивних чинників нале­жить нестабільність сільськогосподарського виробництва, коливан­ня прибутковості підприємств, що викликає необхідність створен­ня резервних фондів, які залежать від спеціалізації і природно-клі­матичних  умов   кожного   конкретного   господарства.

По-друге, у складі сільськогосподарських акціонерних това­риств серед їх засновників є багато пенсіонерів, а у зв'язку з впро­вадженням нової техніки і технологій кількісний склад працівників зменшується, що зобов'язує товариство повертати засновникам і учасникам,   що   виходять   з   його   складу,   вартість їхніх  внесків.

По-третє, визначені законодавством критерії розмежування ви­дів акціонерних товариств дають змогу дійти такого висновку: ос­кільки сільськогосподарські акціонерні товариства є об'єднанням фізичних осіб, які зайняті в трудовому процесі та утворюють при­буток, їх засновники більше зацікавлені в створенні моделі акціо­нерних товариств закритого типу, за якої якій не відбувається ви­лучення  частини   прибутку   на   користь   сторонніх   інвесторів.

По-четверте, працівники сільськогосподарських акціонерних товариств мають подвійний правовий статус: вони — акціонери, вони — особи, трудові відносини яких з товариством засновані на трудовому договорі   й   регулюються   трудовим   законодавством.

Купуючи акції, акціонер відчужує своє майно до статутного фонду товариства. За це майно він одержує специфічне право — брати участь в акціонерному товаристві, яке за змістом є комплек­сним. Воно охоплює як майнові, так і членські (управлінські) пра­ва та обов'язки. Майновими правами акціонера є: брати участь у розподілі прибутку товариства; одержувати частину прибутку това­риства у вигляді дивідендів; одержувати частину вартості майна у разі його ліквідації, яка має бути пропорційною вартості акцій, що належать акціонеру; розпоряджатися акціями: продавати, передава­ти, відчужувати іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством і статутом товариства; заповідати акції; придбавати акції   товариства  додатково.

Акціонер має майнові обов'язки щодо товариства: оплачувати основні й додаткові акції у розмірі, порядку, способами і в термі­ни, передбаченими документами товариства. Акціонери несуть від­повідальність за зобов'язаннями товариства у межах вартості акцій, що   їм   належать.

Членськими (управлінськими) та іншими правами і обов'язка­ми акціонерів є: входити в товариство і виходити з нього; брати участь в загальних зборах акціонерів; обирати і бути обраними до органів товариства, зокрема до наглядової ради, правління, ревізій­ної комісії; брати участь в управлінні товариством згідно із законо­давством і його статутом; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу акціонера товариство зобов'язане надати йому річні баланси, звіти про свою фінансово-господарську діяль­ність, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів уп­равління  товариством   тощо.

Акціонери зобов'язані: дотримуватися вимог засновницьких до­кументів товариства і виконувати рішення загальних зборів та ін­ших органів його управління, не розголошувати комерційну таєм­ницю й конфіденційну інформацію про діяльність товариства, ви­конувати обов'язки, передбачені законодавством і засновницькими докуме нтам и.

Господарські функції і права акціонерного товариства як суб'єк­та  права у   правовідносинах реалізують   його   органи  управління.

Сільськогосподарське акціонерне товариство — підприємство з дуже складною управлінською структурою. Вищим його органом є загальні збори, в яких можуть брати участь всі акціонери, незалеж­но від кількості і класу акцій, власниками яких вони є. До компе­тенції загальних зборів належать головні, стратегічні питання ді­яльності товариства, передбачені ст. 41 Закону "Про господарські товариства".

В акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерів товариства   (наглядова  рада),   яка   здійснює   контроль   за  діяльністю його виконавчого органу і інколи відповідно до рішень загальних зборів або положень статуту, виконує окремі функції, віднесені до компетенції загальних зборів. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керує його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління. У всіх сільськогосподарських акціо­нерних товариствах загальні збори обирають ревізійну комісію, яка належить до   системи   органів   управління.

Специфічні  функції  в   аграрному  секторі  економіки  України   ви­конують державні  акціонерні   компанії.   Головною   метою   створення таких  компаній  є   сприяння   здійсненню державної  аграрної  політи­ки   шляхом   створення   економічних   механізмів   державного   регулю­вання  аграрного ринку.   Такою  компанією,   зокрема,   є Державна ак­ціонерна компанія   "Хліб України"',  яка діє у формі відкритого акці­онерного товариства.   її утворено  з  метою   задоволення  потреб  насе­лення,   установ   і   підприємств   будь-якої   форми   власності   у   продо­вольчому й  фуражному зерні,   продуктах його   переробки,   незерновій сировині,   елітному й  сортовому  насінні,   наданні  послуг із  зберіган­ня,   переробки   та  реалізації   сільськогосподарської   продукції   і   отри­мання   прибутку шляхом   провадження   підприємницької діяльності. Особливості  правового   статусу  цього   суб'єкта  аграрного   підпри-ємництва    визначають    спеціальні    функції,     якими    наділена   дана компанія.    Вони   полягають  у  тому,   щоб:   виконувати  роль держав­ного   агента   із   забезпечення   державної   заставної   закупівлі   зерна; формувати   ресурси   зерна   та   продуктів   його   первинної   переробки на   регіональному   й   загальнодержавному   рівнях;    надавати   послуги зі  зберігання   зерна,   його   обробки та технологічної  переробки;   ви­робляти   борошно,    крупи,    хлібобулочні   і   макаронні   вироби,    інші харчові  продукти;   виробляти  однорідні  корми та  комбікорми,   кор­мові добавки  та   інші   кормові   продукти;   здійснювати  товарне   сіль­ськогосподарське   виробництво;   вирощувати,   переробляти,   зберіга­ти,    закуповувати    (в   тому   числі   у   населення),    реалізовувати   сіль­ськогосподарську   продукцію;   організовувати   поставку   мінеральних добрив,    засобів   захисту   рослин   і   насіння,   агрохімічних   продуктів; брати   участь   у   розробленні   довготермінових   прогнозів   і   цільових комплексних науково-технічних,   економічних та  екологічних  прог­рам   розвитку   сільського   господарства  тощо.