§ 5. Правове забезпечення культурно- побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування жителів сільського населення

Потреби соціальної сфери села не обмежуються лише будівниц­твом житла, шляхів сполучення, мереж газо-, водо- та електропос­тачання. Належний розвиток соціальної інфраструктури потребує створення для селян комплексу культурно-побутових, спортивно-оздоровчих  та   інших   суттєво   важливих   умов.

У межах реалізації Державної програми розвитку соціальної сфери села до 2005 р. передбачаються такі шляхи розвитку відпо­відної    інфраструктури:

 

1. у сфері освіти: відновлення, добудова і спорудження шкіл та дошкільних навчальних закладів у селах, де налічується понад 50 дітей відповідного віку, насамперед у тих, які розташовані на від­стані понад 3 км від населених пунктів, де є такі заклади; створен­ня комплексів "загальноосвітній навчальний заклад — дошкільний навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад — соці­ально-культурний центр села", організація навчання учнів у почат­ковій   школі   за   місцем   їх   проживання   (за   наявності   не   менш   як   5 учнів у населеному пункті); забезпечення виконання Програми ін­форматизації та комп'ютеризації сільських шкіл; забезпечення ре­гулярного підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільно­го віку, учнів і педагогічних працівників у сільській місцевості; зас­тосування нових форм навчання й виховання дітей з урахуванням специфіки розселення та змін вікової структури жителів села; від­криття 450 шкіл, у тому числі 353 новозбудованих (фінансування зазначених витрат має здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів у сумі 115,1 млн грн. та Державного бюджету України — 229,1   млн   грн.);
2. у сфері охорони здоров'я: відкриття закладів охорони здо­ров'я з надання первинної медико-санітарної допомоги в селах із чисельністю жителів понад 500 осіб; створення в сільських населе­них пунктах із чисельністю жителів понад 1 тис. чоловік амбулато­рій загальної практики — сімейної медицини та реорганізація сіль­ських лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів в амбулаторії загальної практики — сімейної медицини; розширен­ня мережі аптек та аптечних кіосків; створення на базі сільських закладів охорони здоров'я денних стаціонарів, а також стаціонарів удома; оснащення сільських закладів охорони здоров'я сучасною ультразвуковою, ендоскопічною, рентгенологічною, наркозною апаратурою, пересувними стоматологічними кабінетами, іншим су­часним обладнанням, а також спеціальними автомобілями; надан­ня лікувально-консультаційної та організаційно-методичної допо­моги і вжиття санітарно - протие піде мічних заходів силами спеці­альних бригад обласних і районних закладів охорони здоров'я; зміцнення лікувально-оздоровчої бази санаторіїв та інших закладів, призначених для лікування й оздоровлення працівників агропро­мислового комплексу та їхніх дітей. На зміцнення матеріальної ба­зи закладів охорони здоров'я у 2003 — 2005 pp. планується спряму­вати 75,4 млн грн. За рахунок цих коштів має бути відкрито та ос­нащено 382 сільські лікарські амбулаторії, у тому числі 63 — у до­будованих та новозбудованих приміщеннях, а також 280 фельдшер­сько-акушерських   пунктів;
3. у сфері культури: збереження та забезпечення повноцінного функціонування існуючої мережі закладів культури (клубів, біблі­отек, музеїв, шкіл естетичного виховання); переобладнання під заклади культури приміщень, якими не користуються, створення закладів культури малих форм (віталень, світлиць, читалень та ін.) у придатних для цього приміщеннях, насамперед у селах, де немає стаціонарних закладів культури; організація охорони музеїв та за­повідників за допомогою оснащення їх засобами охоронно-по­жежної сигналізації або запровадження посад сторожів; розвиток мобільних форм культурного» обслуговування сільського населен­ня; комп'ютеризація сільських публічних бібліотек згідно з Націо­нальною програмою інформатизації. За пропозиціями регіонів у 2003 — 2005 pp. планується введення в експлуатацію 190 сільських клубів   і   будинків   культури,   в   тому числі   76   —   новозбудованих.   На це   передбачається   витратити   60,8   млн   грн.   з   місцевих   і державно­го   бюджетів;
4. у   сфері   фізичної   культури   й   спорту:   реконструкція   існуючих та   будівництво   нових   сільських   фізкультурно-оздоровчих   закладів, споруд,   дитячих   оздоровчих   таборів,    баз   відпочинку,    пансіонатів для   оздоровлення дітей  та   підлітків;   реформування   організаційних основ   фізкультурно-спортивного   руху  на   селі,   створення  територі­альних     (при     органах     місцевого     самоврядування)     фізкультурно-спортивних  клубів  та   відділень дитячо-юнацьких  спортивних  шкіл; впровадження   ефективних   форм,    методів   і   засобів   фізкультурно-оздоровчої діяльності та  видів  спорту  з урахуванням   місцевих особ­ливостей,  традицій,  умов  праці та відпочинку жителів  села;   споруд­ження  та  обладнання   ігрових  майданчиків,   спортивних  залів,   пла­вальних   басейнів   при   школах,   дошкільних   навчальних,   культурно-освітніх   закладах;    поліпшення   матеріально-технічного   оснащення навчально - спортивних   баз    підготовки    кандидатів   до    збірних   ко­манд   України.   У   2003 — 2005   pp.   на   зміцнення   матеріально-техніч­ної   бази   наявних  та   будівництво   нових   спортивних   споруд   плану­ється  надати  66   млн  грн.,   з  місцевих та державного  бюджетів,   а та­кож відновити роботу  і  ввести  в дію    1748   фізкультурно-спортивних закладів   та   споруд;
5. у   сфері   торгівлі   та   побутового   обслуговування:    наближення закладів торгівлі та  побутового   обслуговування до   місць   проживан­ня   населення,   розширення  їх  мережі;   запровадження   нових   форм обслуговування   з  урахуванням   особливостей   сільського  розселення в різних регіонах;   широке  використання  пересувних форм  надання послуг   із   застосуванням   транспортних   засобів,    поштового,    теле­фонного   зв'язку,   інших   комунікацій;   збільшення   кількості   прий­мально-заготівельних   пунктів   сільськогосподарської  продукції;   від­новлення    підприємств,    які    надають   санітарно-гігієнічні    послуги (лазні,   перукарні,   пральні),   послуги   з ремонту   одягу  й   взуття,   по­бутової   техніки   тощо;
6. у   сфері   соціального   обслуговування   населення:    збереження мережі   інтернатних   установ   для   людей   похилого   віку  та   інвалідів, зміцнення   їх   матеріально-технічної   бази,   виділення   земельних ді­лянок і  надання допомоги для   ведення  підсобних  господарств;   перепрофілювання,   в разі  потреби,  ліжкового  фонду сільських закла­дів охорони здоров'я  в ліжковий  фонд медико-соціального  призна­чення   з   передачею   його   органам   соціального   захисту   населення; поширення  практики організації сезонних  (на зимовий  період)   ін­тернатних  установ для  людей   похилого   віку,   які   мають   можливість проживати   влітку у  власних житлових  будинках;   підвищення  якос­ті обслуговування  сільського  населення  соціальними  службами,   за­безпечення їх приміщеннями,  транспортними  засобами та ін.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про пріоритетність со­ціального розвитку села та агропромислового комплексу в народ­ному господарстві", будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури  та  спорту,   служби   побуту,   благоустрій  територій   здійснюється за рахунок державного й місцевого бюджетів. Ці об'єкти спо­руджуються як підрядним, так і господарським способами. Однак це не означає, що господарства, маючи власні кошти, не можуть здійснювати аналогічну діяльність. Збудовані сільськогосподар­ськими товаровиробниками за рахунок їхніх власних коштів об'єк­ти культурно-побутового призначення та спортивно-оздоровчого характеру належать останнім на праві власності, якщо інше не пе­редбачене   законом   чи договором.

Крім названих способів і форм забезпечення сільського насе­лення об'єктами культурно-побутового чи спортивно-оздоровчого призначення, слід назвати також і участь у реалізації цих заходів підприємств промисловості та інших галузей народного господарс­тва, що безпосередньо не пов'язані з сільськогосподарським та аг­ропромисловим   виробництвом.

З метою залучення таких підприємств до участі в розвитку со­ціальної сфери села чинне законодавство застосовує відповідні економічні стимули. Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", непрофільні промислові підприємства, що виконують державне замовлення на проектуван­ня та виготовлення машин, обладнання й запчастин для агропро­мислового комплексу, зокрема об'єкти соціально-культурного призначення,   забезпечуються   матеріалами   централізовано.

Доходи будівельних, монтажних, проектних та інших підпри­ємств і організацій, одержані внаслідок спорудження в сільській місцевості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здо­ров'я, фізкультури й спорту, освіти, зв'язку, шляхів, енергетичних, газових і водорозподільних систем, тваринницьких приміщень, ін­женерно-технічних комплексів машинно-тракторного парку та ін­ших об'єктів, які впливають на поліпшення соціального становища села,   не   оподатковуються.

Не оподатковується і частина доходу підприємств, організацій, що витрачається на розвиток та утримання соціальної сфери села, об'єктів торгівлі й побутового обслуговування, фізичної культури та   спорту  в   сільській   місцевості.

Пріоритетність соціального розвитку села означає також надан­ня сільським жителям і працівникам сільськогосподарських під­приємств переваг щодо водо- і електропостачання, телефонізації та ів'язку, забезпечення однакових з містом умов постачання промис­ловими і продовольчими товарами, медичного, культурного, побу­тового, транспортного та інших видів обслуговування. Законодавс­тво України передбачає пільги щодо плати за електроенергію. Зокрема,    сільські жителі та працівники агропромислового комплексу, які прожи-ІІ.ІІ.иі, у селищах міського типу, користуються електроенергією за Пільговими тарифами. Кількість електроенергії, яка оплачується за і.и йми тарифами, встановлює Уряд. Відповідно до ст. 12 Закону України   "Про   пріоритетність   соціального   розвитку  села та  агропромислового комплексу в народному господарстві , названі пільги поширюються також на пенсіонерів, які до виходу на пенсію пра-цювали в сільськогосподарському виробництві та соціальній сфері села не менш як 15 років і мають особовий рахунок на користуван­ня житлом, а також на працівників фермерських господарств, дер­жавних підприємств та інших сільськогосподарських підприємств, які проживають у містах обласного й районного підпорядкування. Чинне законодавство України передбачає відповідальність під-приємств Мінпаливенерго України за неналежне забезпечення споживачів електроенергією. Збитки, завдані сільським спожива­чам позаплановим чи аварійним відключенням електроенергії, компенсуються у півторакратному розмірі за рахунок винних у цьо­му підприємств і організацій Міністерства палива та енергетики України.

Відповідно до ч. З ст. 13 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народ­ному господарстві", обґрунтована потре ба сільських жителів у па­ливі забезпечується в повному обсязі. Закон також закріплює пере­ваги щодо забезпечення жителів села товарами масового вжитку, автотранспортом і будівельними матеріалами. Зокрема, товари ма­сового споживання для села й міста реалізуються за єдиними ціна­ми. Забезпечення цими товарами пенсіонерів, ветеранів та інвалі­дів, вдів, дітей-сиріт і багатодітних сімей здійснюється за однако­вими для міста й села нормативами. Сільським жителям, які пра­цюють в агропромисловому комплексі та соціальній сфері села, ви­діляється половина державних ринкових лімітів на автотранспорт і 90% — на будівельні матеріали. При цьому їм гарантується першо­черговий продаж сільськогосподарської техніки, інвентарю та ін­ших   товарів.

З    метою   поліпшення   торговельного   обслуговування   сільського населення,   наближення   підприємств торгівлі до   місць  проживання Державна   програма   розвитку   соціальної   сфери   села   до   2005    року передбачає:    відновити   роботу   й   розширити    мережу   стаціонарних об'єктів   торгівлі   та   громадського   харчування   в   системі   споживчої кооперації,   розвивати   пересувні   форми   обслуговування  для   поста­чання   населенню   потрібних   продовольчих   і   промислових   товарів, надання   інших   послуг;   відновити  роботу  заготівельних   пунктів-ма-газинів  та розширити  їх   мережу,   збільшити   кількість  заготівельних організацій,    залучати   до    заготівлі    сільськогосподарської   продукції сільські   споживчі   товариства,    підприємства   торгівлі,    громадського харчування   та   переробної   промисловості;   активізувати   роботу   що­до  створення   підприємствами  споживчої кооперації та  сільськогос-подарськими     товаровиробниками     інтеграційних     господарських систем   із   заготівлі,   переробки  та реалізації   продукції;   започаткува­ти діяльність   агропромислових торговельних   комбінатів,   об'єднань та   інших   формувань   на   кооперативних   засадах;   залучати   як   асоці­йованих   членів   споживчі   товариства   та   їхні   спілки   до   створення сільськогосподарських    обслуговуючих   кооперативів.

На розвиток електрозв'язку в сільській місцевості щороку пла­нується виділяти понад 100 млн грн., що дасть змогу ввести в екс­плуатацію близько 60 тис. номерів сільських АТС в основному на базі сучасного цифрового комунікаційного обладнання вітчизняно­го виробництва. Планується подальша реконструкція лінійних спо­руд шляхом заміни повітряних ліній зв'язку на кабельні та ущіль-нення їх за допомогою цифрового обладнання, що підвищить на­дійність та якість зв'язку. Особлива увага приділяється телефоніза­ції об'єктів, які потребують цього в першу чергу (шкіл, фельдшер­сько-акушерських   пунктів  та   ін).

Має бути забезпечена доступність універсальних послуг пошто­вого зв'язку шляхом оптимізації мережі сільських стаціонарних та пересувних відділень, організації обслуговування сільських жителів листоношами вдома та встановлення поштових скриньок у населе­них пунктах, що розташовані на відстані понад 3 км від стаціонар­них відділень зв'язку, з чисельністю жителів менш як 300 осіб. В усіх сільських відділеннях поштового зв'язку здійсню ватиметься надання таких видів послуг, як реалізація товарів першої потреби, ліків на замовлення. У стаціонарних відділеннях поштового зв'яз­ку буде організовано надання послуг з виплати за поштовими пе­реказами заробітної плати, пенсії, допомоги, інших виплат з дер­жавного бюджету України, впровадження за дорученням користу­вачів   пересилання   зазначеної  ними   суми   грошей.

Слід також зазначити, що згідно з Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 584/2000 "Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи" працівники соціальної сфери села та пенсіо­нери з їх числа можуть одержати в користування земельні ділянки із земель запасу та резервного фонду для індивідуального або спіль­ного   ведення   особистого   селянського   господарства.

Надання   земельних   ділянок   громадянам   для    зазначених   цілей здійснюється   згідно  зі  ст.   ст.   33,    121   ЗК.   Статтею   121   Кодексу  пе­редбачено,   що для   ведення   особистого   селянського   господарства  із земель державної  або   комунальної  власності   передаються   безоплат­но у  власність земельні ділянки  в розмірі  не   більше   2  га.   За бажан­ням   громадян  їм додатково   будуть  надавати   земельні ділянки  в   ко­ристування   на   умовах   оренди.    Розміри   земельних  ділянок   можуть збільшуватись  у  разі   отримання   в   натурі   (на   місцевості)   земельної частки   (паю).