Печать
PDF

ТЕМА 18 ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Posted in Аграрное право - Ю.М.Крупка Аграрне право України

 

 

  1. Поняття та загальна характеристика правового забезпе­чення якості та безпеки сільськогосподарської продукції.
  2. Держав­не регулювання відносин щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції.
  3. Права та обов'язки виробників і продавців (постачальників) щодо забезпечення якості та без­пеки сільськогосподарської продукції.

 

Поняття та загальна характеристика правового забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції. Якість визна­чається як сукупність властивостей продукції, які зумовлюють її придатність задовольняти потреби відповідно до її призначення1.

Низька якість продукції — це не лише показник низької ефек­тивності суспільного виробництва, а й загроза (коли йдеться про якість харчових продуктів) здоров'ю людини. Особливі вимоги щодо забезпечення якості та безпеки продукції ставляться до суб'єктів аграрного господарювання, які виробляють основну ма­су харчової продукції та продовольчої сировини.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 6 вересня 2005 р. «Про вне­сення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» якість харчового продукту — ступінь досконалості властивостей та характерних рис харчового продукту, які здатні задовольнити потреби (вимоги) та побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт. Без­печність харчового продукту визначається як стан харчового про­дукту, що є результатом діяльності виробництва й обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними за­ходами і/або технічними регламентами, та забезпечує впевненість у тому, що харчовий "продукт не завдає шкоди здоров'ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням.

Відповідно до ст. З цього Закону України, держава забезпечує безпечність і якість харчових продуктів з метою захисту життя і здо­ров'я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присут­німи у харчових продуктах, шляхом:

 

 

  • встановлення обов'язкових параметрів безпечності для хар­чових продуктів;
  • встановлення мінімальних специфікацій якості харчових продуктів у технічних регламентах;
  • встановлення санітарних заходів і ветеринарно-санітарних вимог для потужностей (об'єктів) та осіб, які зайняті у про­цесі виробництва, продажу (постачання), зберігання (експо­нування) харчових продуктів;
  • забезпечення безпечності нових харчових продуктів для спо­живання людьми до початку їх обігу в Україні;
  • встановлення стандартів для харчових продуктів з метою їх ідентифікації;
  • забезпечення наявності у харчових продуктах для спеціаль­ного дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби;
  • інформування та підвищення обізнаності виробників, про­давців (постачальників) і споживачів стосовно безпечності харчових продуктів та належної виробничої практики;
  • встановлення вимог щодо знань і вмінь відповідального пер­соналу виробників, продавців (постачальників);
  • встановлення вимог щодо стану здоров'я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників);
  • участі в роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових про­дуктів на регіональному і світовому рівнях;
  • здійснення державного контролю на потужностях (об'єк­тах), де виробляються та переробляються продукти, що ста­новлять значний ризик для здоров'я та життя людей;
  • здійснення державного нагляду з метою перевірки виконан­ня виробниками та продавцями (постачальниками) об'єктів санітарних заходів вимог цього закону;
  • виявлення порушень даного закону та здійснення необхід­них заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які не виконують положень Закону України.

 

За законом, харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бу­ти безпечними, придатними для споживання, правильно маркова­ними та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам. Для забезпечення безпечності харчових продуктів, вироблених в Україні, забороняється: використання харчових добавок, які не зареєстровані для використання в Україні; використання аромати­заторів і допоміжних матеріалів для переробки, які не зареєстро­вані для використання в Україні; використання дієтичних добавок, які не зареєстровані для використання в Україні; використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами; вико­ристання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обі­гу, які за своєю природою та складом можуть передавати забруд­нювальні речовини харчовим продуктам; використання харчових продуктів як інгредієнтів для виробництва, враховуючи сільсько­господарську продукцію, якщо вони містять небезпечні фактори на рівнях, що перевищують обов'язкові параметри безпечності.

З метою забезпечення якості та безпечності сільськогосподар­ської продукції закон встановлює певні вимоги щодо виробництва та обігу харчових продуктів.

Забороняється введення в обіг харчових продуктів спеціально-; го дієтичного використання, функціональних продуктів та діє­тичних добавок, які не пройшли державної санітарно-епідеміоло­гічної експертизи та державної реєстрації. Забороняється забій тварин, які не супроводжуються ветеринарним документом, що засвідчує здоров'я тварин, які направляються на забій, та ветери­нарно-санітарний стан потужності (об'єкта) походження таких тварин. Забороняється здійснювати забій парнокопитних та інших копитних, а також забій свійської птиці та кролів в обсягах, що перевищують 5 голів на день, не на бойні, що має експлуа­таційний дозвіл і зареєстрована ветеринарною службою. Заборо­няється реалізація та обіг необробленого молока та сиру домаш­нього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою на агропродовольчих рин­ках. Цілі туші свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риба, мед, яйця і рослинні продукти можуть продаватись на аг­ропродовольчих ринках за умови їх перевірки на придатність для споживання людиною перед їх продажем. Власник таких туш зо­бов'язаний надати їх для дослідження у державну лабораторію ве­теринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Ця лабораторія проводить дослідження зазначених харчових про­дуктів щодо їх придатності для споживання людиною згідно з від­повідними правилами.

Забороняється: обіг харчових продуктів на потужностях (об'єктах), що не відповідають вимогам санітарних заходів; про­даж харчових продуктів домашнього виготовлення; обіг необроб-лених харчових продуктів тваринного походження, в тому числі туш тварин, на яких безпосередньо та/або на упаковці відсутня позначка придатності (маркування у формі позначки придатності) за відсутності відповідних ветеринарних документів.

Державне регулювання відносин щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції здійснюють Кабінет Мі­ністрів України, Міністерство охорони здоров'я України, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державна служба вете­ринарної медицини України, Міністерство аграрної політики Ук­раїни, Державний комітет України з питань технічного регулюван­ня та споживчої політики, їх органи на місцевому рівні.

Названі державні органи в межах належної їм компетенції здійснюють державне нормування показників якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріа­лів, державну реєстрацію нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали, декларуван­ня відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів, сертифікацію харчових продуктів, продо­вольчої сировини, супутніх матеріалів, запроваджують системи контролю якості та безпеки виробництва цих продуктів, сирови­ни, матеріалів тощо.

Оператори потужностей (об'єктів), що здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, під­контрольних санітарній службі, повинні отримати експлуа­таційний дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря, який видається на кожну з таких потужностей (об'єктів), що використовуються для здійснення вищезазначеної діяльності. Потужностям (об'єктам), які потребують експлуатаційного дозво­лу, присвоюється персональний контрольний (реєстраційний) но­мер. Потужності (об'єкти) та їх оператори заносяться до реєстру потужностей (об'єктів), який ведеться в порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.

Оператори потужностей (об'єктів), що здійснюють діяльність з виробництва харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, та оператори агропродовольчих ринків повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини для кожної з таких потужнос­тей (об'єктів). Потужностям (об'єктам), які потребують експлуа­таційного дозволу, присвоюється персональний контрольний (реєстраційний) номер. Потужності (об'єкти) та їх оператори зано­сяться до реєстру потужностей (об'єктів), який ведеться в поряд­ку, встановленому Міністерством аграрної політики України.

Якщо під час державного контролю або державного нагляду відповідний інспектор виявляє порушення умов експлуатаційно­го дозволу, що становить безпосередню загрозу для здоров'я або життя населення, відповідний інспектор видає припис про призу­пинення функціонування потужності (об'єкта) та/або тимчасову заборону обігу об'єктів санітарних заходів, що пов'язані з такими порушеннями, про що негайно інформує відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного дер­жавного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників, які на підставі цього припису видають постанову про призупинення експлуатаційного дозволу.

Права й обов'язки виробників і продавців (постачальників) щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської про­дукції. Особи, які відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і про­довольчої сировини» займаються виробництвом та обігом харчових продуктів, мають право: одержувати в установленому порядку не­обхідну, доступну та достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про результати державного контролю та держав­ного нагляду за виробництвом та обігом їх харчових продуктів; одержувати від постачальників сільськогосподарської продукції, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та ма­теріалів для виробництва (переробки) харчових продуктів декла­рацію виробника; вимагати зберігання конфіденційності будь-якої інформації та нерозголошення конфіденційної інформації, за ви­нятком випадків, передбачених чинним законодавством; оскаржу­вати результати лабораторних досліджень, якщо ці результати відрізняються від результатів, отриманих виробником з викорис­танням таких самих або ідентичних методів аналізу, та проводити арбітражні дослідження в уповноваженій та акредитованій арбіт­ражній лабораторії; оскаржувати будь-які рішення відповідних інспекторів, що стосуються їх господарської діяльності, відповідно до законодавства; звертатися за захистом своїх прав до суду; вима­гати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небез­печних об'єктів санітарних заходів, за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих їх постачальником; бути звільненим від відшкодування збитків, пов'язаних із непри­датністю до споживання або небезпечністю харчового продукту, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі спо­живачами, відповідних санітарних заходів.

Законом встановлено, що особи, які займаються виробницт­вом або введенням в обіг харчових продуктів, повинні: застосову­вати санітарні заходи та належну практику виробництва, міжна­родну систему забезпечення безпеки харчових продуктів НАССР (Нагагсі Апаіузіз апгі Сгііісаі Сопігої Роіпі) та/або інші системи за­безпечення безпечності та якості під час виробництва та обігу хар­чових продуктів; забезпечувати використання у харчових продук­тах дозволених інгредієнтів, які використовуються в дозволених межах, є безпечними та належної якості; забезпечувати наявність достатньої та надійної інформації щодо поживної цінності, скла­ду,  належних умов зберігання, застережень та приготування харчових продуктів; забезпечувати належні умови зберігання та/або експонування харчових продуктів; запобігати продажу не­безпечних, непридатних до споживання та неправильно маркова­них харчових продуктів; компенсувати відповідно до закону шко­ду, заподіяну споживачам внаслідок споживання непридатних до споживання або неправильно маркованих харчових продуктів та споживання харчових продуктів, які були визнані небезпечними, за умови їх зберігання, приготування та/або споживання згідно з інструкціями, наданими виробником та/або продавцем тощо.

Виробник сільськогосподарської продукції, призначеної для споживання людиною, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки зобов'я­заний видавати декларацію виробника на такі об'єкти під час введення їх в обіг. Декларація виробника засвідчує відповідність харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допо­міжних матеріалів для переробки вимогам, визначеним у декла­рації за умови, що вимоги, встановлені виробником, виконуються протягом подальших дій.

Декларація виробника видається на визначений період часу для серійного виробництва одного й того самого харчового продук­ту, харчової добавки, ароматизатора, допоміжного засобу для пе­реробки або для партії. Якщо декларація виробника видається на серійне виробництво продукту, включені до неї партії повинні за­значатись у такій декларації виробника. Декларація виробника, що видається на партію, має містити посилання на конкретну пар­тію. Декларація виробника повинна містити таку інформацію: назву та адресу виробника; назву харчового продукту, харчової добавки, ароматизатора, допоміжного матеріалу для переробки та іншу інформацію, необхідну для ідентифікації продукту; поси­лання на санітарні заходи, технічні регламенти або стандарти, відповідність з якими засвідчується, та умови, за яких така відпо­відність буде підтримуватися (умови транспортування, зберігання та інші умови обігу); дату видачі, ім'я, підпис та посаду особи, яка видала декларацію виробника; для продуктів, вироблених в Ук­раїні, контрольний (реєстраційний) номер, наданий виробнику після отримання експлуатаційного дозволу. Виробник, що видає декларацію виробника, повинен мати документальні докази дійсності його декларації. Такими документальними доказами визнаються, зокрема, протоколи вимірювань, досліджень, прове­дених акредитованою лабораторією, документи про впроваджен­ня на виробництві систем НАССР або аналогічних систем забезпе­чення безпечності та якості вироблених товарів, експлуатаційні дозволи і документи про результати державного контролю та дер­жавного нагляду санітарної та/або ветеринарної служби відповідно.


Запитання для самоконтролю

  1. Яким законом регулюються відносини щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції?
  2. Що таке якість та безпека сільськогосподарської продукції?
  3. У чому полягає зміст державного регулювання відносин щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарсь­кої продукції?
  4. Які державні органи здійснюють функції державного регу­лювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції?
  5. Які вимоги ставляться до виробництва харчової продукції?
  6. Які вимоги ставляться до обігу харчових продуктів?
  7. Хто надає дозволи на здійснення діяльності з виробництва та/або обігу харчових продуктів?
  8. Які права мають виробники і продавці (постачальники) щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарсь­ кої продукції?
  9. Які обов'язки виробників і продавців (постачальників) щодо забезпечення якості та безпеки сільськогосподарсь­кої продукції передбачено законодавством?
  10. Що таке НАССР?