1. Поняття і види відповідальності за порушення аграрного за­конодавства.
2. Дисциплінарна відповідальність працівників аг­рарних підприємств.
3. Матеріальна відповідальність працівників аграрних підприємств.
4. Майнова відповідальність за порушення аграрного законодавства.
5. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства.

 

Поняття і види відповідальності за порушення аграрного за­конодавства. У правовій науці юридична відповідальність визна­чається як вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників (фізичних і юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у при­мусовому порядку державою¹.

В аграрному праві інститут відповідальності включає сукупність юридичних норм, що закріплюють підстави, види, засоби й порядок застосування санкцій за порушення аграрного законодавства.

Підставою відповідальності є порушення правил поведінки, що регулюють здійснення виробничо-господарської та іншої діяль­ності суб'єктів аграрного підприємництва. Під час визначення ви­дів і заходів відповідальності враховується специфіка сільськогос­подарського виробництва, нормальне функціонування якого значною мірою залежить від природно-кліматичних, біологічних та інших факторів.

До неправомірних діянь, що суперечать нормам аграрного за­конодавства, належать: екологічні правопорушення (порушення приписів про поліпшення сільськогосподарських земель, охорону ґрунтів та інших природних ресурсів, що використовуються в сіль­ському господарстві); порушення організаційних основ і правил ве­дення сільськогосподарського виробництва (недодержання правил внутрішнього розпорядку, ветеринарних правил обслуговування тварин, правил і норм техніки безпеки та виробничої санітарії, охорони здоров'я працівників сільськогосподарських підприємств); заподіяння збитків майну сільськогосподарських підприємств¹.

Законодавством України передбачено такі види юридичної відповідальності за вчинені правопорушення: дисциплінарна, ма­теріальна, майнова, адміністративна, кримінальна. Аграрні пра­вопорушення здебільшого пов'язані з порушенням норм трудового, цивільного і адміністративного права. Тому є доречним зосереди­ти увагу на дисциплінарній, матеріальній, майновій та адмініс­тративній відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність працівників аграрних підпри­ємств. Дисциплінарна відповідальність осіб, зайнятих у сільському виробництві, регулюється загальними нормами трудового законо­давства, які поширюються на всіх найманих працівників, а також спеціальними нормами аграрного права, які стосуються працівни­ків окремих видів аграрних підприємств.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на пра­цівників аграрних підприємств, які порушили правила внутріш­нього розпорядку та інші норми організації праці, дисциплінар­них стягнень, передбачених Кодексом законів України про працю (далі — КЗпП) та аграрним законодавством. Згідно зі ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бу­ти застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догану, звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовують безпосередньо за ви­явленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлен­ня, не враховуючи часу хвороби працівника або перебування його у відпустці. Стягнення не може бути накладено пізніше 6 місяців із дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП). До застосування дис­циплінарного стягнення треба витребувати пояснення від поруш­ника трудової дисципліни. За кожне порушення трудової дис­ципліни може бути накладено одне дисциплінарне стягнення. Воно може бути оскаржено в установленому порядку. Під час об­рання виду стягнення потрібно враховувати ступінь тяжкості вчи­неного проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчи­нено проступок, і попередню роботу працівника (ст. 149 КЗпП).

Аграрним законодавством передбачені певні особливості дис­циплінарної відповідальності працівників сільськогосподарських підприємств.

Наприклад, у сільськогосподарських кооперативах дисциплі­нарні відносини регламентуються насамперед статутними норма­ми. Член кооперативу зобов'язаний дотримуватися статуту, вико­нувати свої обов'язки перед господарством, сумлінно працювати, додержуватися трудової, виробничої, технологічної, санітарної дис­ципліни і правил техніки безпеки. Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦК України у разі невиконання чи неналежного виконання обов'яз­ків, покладених на нього, а також в інших випадках, встановле­них статутом кооперативу й законом, член виробничого коопера­тиву  може  бути  відрахований  із  кооперативу  за рішенням загальних зборів.

Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» члени цього господарства самостійно визначають і регламентують свої трудові відносини, розробляючи правила внутрішнього трудо­вого розпорядку свого господарства, в яких можуть визначати та­кож заходи дисциплінарної відповідальності для порушників. При цьому за основу, як правило, беруться положення про дисциплінар­ну відповідальність, що діють у сільськогосподарських кооперати­вах або державних сільськогосподарських підприємствах.

Матеріальна відповідальність працівників аграрних під­приємств. На працівників аграрних підприємств поширюються норми КЗпП України про матеріальну відповідальність працівни­ків за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації під час виконання ними трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 130 КЗпП матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну працівником підприємству, установі, організа­ції під час виконання трудових обов'язків, покладається на пра­цівника тільки за умови заподіяння прямої дійсної шкоди, якщо шкода заподіяна з його вини. Матеріальна відповідальність, як правило, обмежена певною частиною заробітку працівника.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шко­ду, яку можна віднести до категорії нормального виробничо-госпо­дарського ризику, а також за неодержані підприємством доходи. При цьому адміністрація підприємства зобов'язується створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечен­ня повного збереження довіреного їм майна (ст. 131 КЗпП).

Працівник, який заподіяв шкоду підприємству, установі, ор­ганізації, може добровільно відшкодувати її цілком або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу він має право передати для відшкодування збитків рівноцінне майно або попра­вити пошкоджене.

У випадках, передбачених законом, застосовується також пов­на матеріальна відповідальність. Відповідно до ст. 134 КЗпП пра­цівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, у випадках, коли:

 

 

• між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відпові­дальності за незабезпечення цілості майна та інших ціннос­тей, переданих йому на зберігання або для інших цілей;
• майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
• шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
• шкоду завдано працівником, який був у нетверезому стані;
• шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умис­ним зіпсуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (про­дукції), в тому числі під час їх виготовлення, а також інстру­ментів, вимірювальних приладів,  спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові  підприємством, ус­тановою, організацією в користування;
• відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду,  заподіяну під­приємству, установі, організації під час виконання трудових обов'язків;
• шкоди завдано не під час виконання трудових обов'язків;
• службова особа винна у незаконному звільненні або переве­денні працівника на іншу роботу;
• керівник підприємства, установи,  організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи дер­жавної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

 

Питання повної матеріальної відповідальності працівників сіль­ського господарства регулюються також Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116, якою затверджено Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Майнова відповідальність за порушення аграрного зако­нодавства. Майнова відповідальність за аграрні правопорушен­ня регулюється нормами цивільного, земельного й аграрного законодавства.

Майнова відповідальність полягає в обов"язку суб'єкта, винно­го в заподіянні шкоди особі аграрного товаровиробника або його Майну, відшкодувати в повному обсязі заподіяні збитки.

Загальні положення про відшкодування збитків передбачено ст. 1166 ЦК, якою, зокрема, встановлено, що майнова шкода, зав-Дана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У цивільному праві відповідальність поділяється на договірну і позадоговірну.

Позадоговірна відповідальність настає за вчинення протиправ­них дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними догово­ру або незалежно від наявності між ними договірних відносин. Вона настає за порушення обов'язку, встановленого законом або підза-конним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків¹.

Договірна відповідальність настає за невиконання або нена­лежне виконання договірних зобов'язань. Відповідно до ст. 610 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Специфічною для сільського господарства є майнова відповіда­льність за порушення земельного законодавства. Частиною 2 ст. 152 ЗК передбачено, що власник земельної ділянки або землекористу­вач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з п. «ґ» ч. З ст. 152 ЗК захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, відшкодуванням заподіяних збитків. Статтею 156 ЗК передбачено право на відшкодування збитків, заподіяних правомірними діями, зокрема внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподар­ських угідь, лісових земель і чагарників для потреб, не пов'яза­них із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для інших видів використання; встановлення обме­жень щодо використання земельних ділянок.

Особливим видом відшкодування збитків у сфері аграрного господарювання є відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв.

Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства. Адміністративна відповідальність настає за пору­шення норм адміністративного права, що охороняються адміні­стративними санкціями.

Глава 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (далі — КпАП) передбачає адміністративну відповідаль­ність за правопорушення у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил. До таких видів порушень у цій сфері діяльності належать: потрава посівів, псування або знищен­ня зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкоджен­ня насаджень сільськогосподарських підприємств, порушення правил боротьби з карантинними шкідниками, хворобами рослин і бур'янами, незаконні посіви і вирощування снотворного маку та коноплі, порушення правил щодо карантину тварин та інших санітарно-ветеринарних вимог, грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших са­мохідних сільськогосподарських машин, правил техніки безпеки під час їх експлуатації.

Глава 7 КпАП передбачає адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері охорони природи, використання природ­них ресурсів, охорони пам'ятників історії і культури. До таких видів порушень у цій сфері діяльності, зокрема, належать: псу­вання сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіоактивними матеріалами, неочищеними стічни­ми водами, виробничими та іншими відходами, а також відсут­ність заходів щодо боротьби з бур'янами, використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного ре­жиму використання земель, розміщення, проектування, будів­ництво, введення в експлуатацію об'єктів, що негативно вплива­ють на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень, несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих зе­мель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, при­датний для використання за призначенням, або невиконання умов зняття, збереження й нанесення родючого шару ґрунту.

Державний контроль за використанням і охороною земель здійснюють головні державні інспектори і державні інспектори з використання та охорони земель України, областей, районів, які діють на підставі Тимчасового положення про порядок здійснен­ня органами Держкомзему державного контролю за використан­ням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 25 липня 1993 р. № 65. Головні державні інспектори і державні інспектори у ме­жах своєї компетенції мають право складати протоколи та роз­глядати справи про адміністративні правопорушення земельно­го законодавства, пов'язані з порушенням правил використання земель, приховуванням або перекрученням даних земельного ка­дастру, самовільним відхиленням від проектів внутрішньогоспо­дарського землеустрою, знищенням межових знаків, а також складати протоколи про адміністративні правопорушення земель­ного законодавства, що пов'язані зі псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, самовільним зайняттям земельної ділянки, несвоєчасним поверненням тимчасово займа­них земель або неприведенням їх у стан, придатний для викорис­тання за призначенням, та подавати ці протоколи адміністра­тивним комісіям органів виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Які види відповідальності передбачено аграрним законо­давством?
2. За яких умов настає відповідальність?
3. Що таке правопорушення?
4. У чому специфіка дисциплінарної відповідальності пра­цівників аграрних підприємств?
5. Які види дисциплінарних стягнень передбачено законо­давством?
6. За яких підстав настає матеріальна відповідальність пра­цівників аграрних підприємств?
7. Які види дисциплінарних стягнень передбачено законо­давством?
8. Які функції виконує господарсько-правова відповідальність?
9. Які види адміністративно-господарських санкцій можуть бути застосовані до суб'єкта, який порушив правила здійс­нення господарської діяльності?
10. Яка відповідальність настає за збитки, що сталися внаслі­док загибелі або крадіжки худоби і птиці?