§ 6. Внутрішні війська

Внутрішні війська МВС України входять до системи МВС України й призначені для охорони та оборони важливих дер­жавних об'єктів, охорони виправно-виховних і лікувально-тру­дових установ, а також для участі в охороні громадського по­рядку й боротьбі зі злочинністю.

Правовою основою діяльності внутрішніх військ є Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26 березня 1992 р.¹, інші нормативно-правові акти.

Побудову внутрішніх військ здійснюють на засадах цент­ралізованого керівництва, єдиноначальності, поєднання за до­тримання принципів добровільності та загального військово­го обов'язку.

Внутрішні війська складаються із з'єднань, військових час­тин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів і навчальних частин. Керівництво внутрішніми військами по­кладено на Міністра внутрішніх справ України.

Безпосереднє оперативне управління внутрішніми війська­ми здійснює Командувач цих військ. Основними завданнями, які покладено на внутрішні війська, є: охорона й оборона важ­ливих державних об'єктів (зокрема атомних електростанцій), виправно-виховних і лікувально-трудових установ, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення МВС України; супроводження спеціальних вантажів; здійснення пропускного режиму на об'єктах, які охороняють; конвоюван­ня заарештованих і засуджених; охорона підсудних під час су­дового процесу; переслідування й затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти; участь у нагляді за засудженими та особами, які утримуються в лікувально-тру­дових профілакторіях, виконання доручень адміністрації цих установ щодо забезпечення внутрішнього порядку; участь у охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Під час виконання своїх обов'язків військовослужбовцям внутрішніх військ надано право вимагати від громадян і поса­дових осіб додержання порядку, який гарантує безпеку; затри­мувати й передавати адміністрації об'єкта, що охороняють, осіб, які порушили пропускний режим, а також вести переслідуван­ня, проводити затримання, оформляти первинні документи; передавати органам внутрішніх справ або Служби безпеки зло­чинців і осіб, які вчинили напад на об'єкт, що охороняють. Вони мають право проводити оточення (блокування) певних районів місцевості, окремих будівель і об'єктів під час розшуку та за­тримання осіб, які втекли з-під варти.

Військовослужбовці внутрішніх військ мають право вико­ристовувати й застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами та іншими законодавчими актами.

Особовий склад внутрішніх військ комплектують як за кон­трактом, так і в порядку призову. Військовослужбовці внутрішніх військ складають військову присягу, мають єдині для Збройних Сил України військові звання й знаки розріз­нення. Вони проходять службу відповідно до Положення про проходження військової служби та військових статутів.

§ 7. Дозвільна система

Дозвільна система — це регламентований правом порядок виготовлення, придбання, обліку й використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави й безпеки громадян.

В Україні з метою охорони безпеки й порядку дозвільна система діє в різних сферах економічного, адміністративно-політичного та культурного життя. Так, у інтересах забезпе­чення безпеки судноплавства суднохідні інспекції дозволяють або забороняють плавання суднам, спорудження мостів, запруд та інших надводних чи підводних, а також берегових споруд; дозволяють або призупиняють рух суден, які не укомплекто­вано екіпажем або не обладнано згідно з чинними правилами, або судна, технічний стан яких загрожує безпеці судноплав­ства та людей і майна, що перебувають на ньому. Дозвільну систему застосовують також з метою використання нових ліку­вальних засобів, радіоактивних речовин тощо.

Виходячи зі змісту Положення про дозвільну систему, за­твердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовт­ня 1992 р. № 576¹, а також інших нормативних актів, дозвільну систему можна розглядати в двох аспектах — широкому й вузь­кому. В широкому розумінні йдеться про особливий порядок вчинення різними суб'єктами будь-яких дій, на що потрібно одержати спеціальний дозвіл. Правом давати дозволи на здійснення певних дій користуються різні органи державного управління (Міністерство економіки України та з питань євро­пейської інтеграції, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство транспорту України, Міністерство екології і природних ресурсів України та інші).

Дозвільна система у вузькому розумінні поширюється тільки на об'єкти, перераховані в Положенні. На органи внутрішніх справ (міліцію) покладено, зокрема, здійснення дозвільної системи на такі предмети, матеріали, об'єкти, без­контрольне володіння й користування якими може завдати шкоди громадському порядку, особистій безпеці громадян, може бути використано із злочинною чи іншою протиправною метою. Чинним законодавством до таких об'єктів віднесено вогнепальну зброю (нарізну військових зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, мисливську нарізну і глад-коствольну) та боєприпаси до неї, пневматичну, холодну зброю, вибухові матеріали, газові пістолети й револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої і дратівливої дії, сховища, склади й бази, де їх зберігають, стрілецькі тири й стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприєм­ства та майстерні по виготовленню й ремонту вогнепальної і холодної зброї, піротехнічні майстерні, магазини, в яких здійснюють продаж зброї та боєприпасів до неї, штемпельно-граверні майстерні, печатки й штампи. Контролюючі функції (без відповідних дозволів) органи внутрішніх справ викону­ють також щодо деяких інших об'єктів дозвільної системи: нар­котичних засобів, радіоактивних, сильнодіючих отруйних ре­човин, організацій, що займаються їх збутом, і лабораторій, які проводять аналізи цих засобів та речовин, тощо.

Правову основу здійснення органами внутрішніх справ доз­вільної системи становлять чисельні нормативні акти різної юридичної сили. Сучасне законодавство України йде шляхом розширення повноважень органів дозвільної системи. Так, змінами, які було внесено до Положення про дозвільну систе­му, з кола її предметів вилучили наркотичні, психотропні й радіоактивні речовини. Тепер порядок обігу цих речовин пов­ністю врегульований відповідними законами й підзаконними нормативними актами відомчої спрямованості.

Органи внутрішніх справ організовують роботу щодо здійснення дозвільної системи через структурні підрозділи міліції громадської безпеки (відділи, відділення, групи дозвіль­ної системи), старших інспекторів дозвільної системи, а також дільничних інспекторів міліції.

Нормативні акти регламентують, наприклад, порядок ви­готовлення, продажу, придбання й перевезення сильнодіючих отрут; порядок відкриття майстерень по виготовленню й ре­монту вогнепальної і холодної зброї та піротехнічних майсте­рень, стрілецьких тирів, магазинів, у яких здійснюють продаж зброї та боєприпасів до неї.

Здійснення дозвільної системи стосовно цих об'єктів покла­дено на органи міліції.

Значну частину діяльності органів внутрішніх справ щодо здійснення дозвільної системи займає видача відповідних доз­волів (наприклад, дозволи на виготовлення, придбання, збері­гання й перевезення вибухових матеріалів видають тільки дер­жавним підприємствам, установам і організаціям). Громадяни України користуються правом придбання мисливської глад-коствольної зброї після досягнення 21 -річного віку, а мисливсь­кої нарізної — 25-річного віку. Нормативними актами врегу­льовано умови та порядок видачі дозволів на придбання й збе­рігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них. Дозволи на придбання й зберігання (носіння) газової зброї видають громадянам, які досягли 18-річного віку, за умо­ви наявності висновку (довідки) медичного закладу про те, що за станом здоров'я вони можуть володіти спеціальним засобом самооборони, а також ознайомлення з порядком їх зберігання (носіння) й застосування. Суб'єктам підприємницької діяль­ності видають дозволи на придбання газових пістолетів і ре­вольверів з метою захисту життя, здоров'я, честі та гідності своїх працівників. При цьому дозвіл на зберігання (носіння) газової зброї оформляють на конкретних працівників, до яких висувають ті ж вимоги, що й до окремих громадян.

Положенням про дозвільну систему врегульовано також умови та порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток із зображенням Державного Герба України, простих трикутних печаток, металевих печаток для посвідчень, спеціальних перепусток, металевих гербових пе­чаток для установ Національного та комерційних банків Ук­раїни й підприємств зв'язку і кутових банківських штампів тощо. Інші штампи та вироби (пломбіратори, факсиміле, штем­пелі тощо) виготовляють без дозволів органів внутрішніх справ. Важливе значення для охорони безпеки й громадського порядку має дотримання правил дозвільної системи при по­водженні з вибуховими речовинами, які широко використову­ють у народному господарстві.

Передбачено, що дозволи (ліцензії) на виготовлення, збері­гання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкрит­тя й функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширено дозвільну систему, видають строком на три роки. Дозволи на придбання та перевезення цих предметів, матеріалів і речовин видають на строк до трьох місяців. Органі­зацію обліку й контролю за об'єктами дозвільної системи по­кладено на органи внутрішніх справ. Здійснюючи профілак­тичні заходи, працівники органів внутрішніх справ виявляють і вилучають у населення зброю, боєприпаси, вибухові матеріа­ли, сильнодіючі отруйні, наркотичні та радіоактивні речови­ни, печатки й штампи, які зберігають незаконно.

За порушення правил дозвільної системи встановлено дис­циплінарну, адміністративну, матеріальну й кримінальна відпо­відальність.

Адміністративна відповідальність наступає за порушення правил дозвільної системи, які КпАП України визнає адміні­стративними проступками. Види таких правопорушень та відповідальність за їх вчинення передбачено статтями 94, 133, 189, 190-195⁴ КпАП України.