§ 3. Спортивні товариства й спілки

Добровільні спортивні товариства є масовими громадськи­ми об'єднаннями. У своїй діяльності вони керуються закона­ми України «Про фізичну культуру і спорт», «Про об'єднання громадян» та іншими законодавчими актами України. В Ук­раїні створено добровільні спортивні товариства «Україна», «Колос», «Динамо», ЦСКА, «Гарт», які діють відповідно до статутів і положень про них. Так, Положення про ДСТ «Гарт» затверджено Міносвіти та Держкомспортом України 22 лис­топада 1992 р.

Товариство «Україна» займається фізкультурно-оздоров­чою роботою у виробничій і соціально-побутовій сферах, про­водить масові спортивні змагання, а також бере участь у міжна­родних спортивних змаганнях майже з усіх видів, які входять до програми Олімпійських ігор.

Добровільне спортивне товариство «Гарт» проводить свою роботу серед учнівської та студентської молоді, об'єднує про­фесійні, навчально-виховні й вищі навчальні заклади, органі­зовує масові спортивні змагання, поєднуючи спорт з інтелек­туальним, духовним і естетичним вихованням.

Спортивне товариство «Колос» охоплює сільське населен­ня. Пріоритетним напрямом його роботи є реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного руху, що пе­редбачає створення в сільській місцевості територіальних фізкультурно-спортивних клубів, забезпечення їх адміністра­тивної та господарської самостійності, впровадження ефектив­них форм, методів і засобів фізкультурно-спортивної діяль­ності й видів спорту з урахуванням регіональних особливос­тей, традицій і економічних чинників. Відповідно до Указу Президента України про цільову комплексну програму «Фізич­не виховання — здоров'я нації» перед товариством поставлено завдання: засновникам сільського кооперативно-профспілко­вого фізкультурно-спортивного товариства «Колос» реформу­вати його у Всеукраїнську державну фізкультурно-спортивну організацію «Колос» агропромислового комплексу України¹.

Відомчі спортивні товариства «Динамо» та ЦСКА здійсню­ють масову фізкультурно-спортивну роботу серед робітників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, особового складу правоохоронних органів, військових формувань і членів їх сімей. Ці товариства створюють регіональні центри, клуби й оборонно-спортивні табори з фізичної підготовки молоді до служби в Збройних Силах України; розробляють і впроваджу­ють програмно-методичне й нормативно-організаційне забез­печення фізичної підготовки військовослужбовців, особового складу правоохоронних органів та інших військових форму­вань з урахуванням специфіки їх службової діяльності.

Крім добровільних спортивних товариств, значну роль у розвитку фізичної культури й спорту відіграє Національний олімпійський комітет України (далі — НОК України), який є незалежною, неурядовою, громадською організацією. У своїй діяльності НОК України керується законодавством України, Олімпійською хартією та власним Статутом. НОК України має виключне право представляти Україну на Олімпійських іграх, у Міжнародному олімпійському комітеті, міжнародних олім­пійських організаціях. Держава сприяє розвиткові матеріаль­но-технічної бази НОК України, надає йому фінансову й орга­нізаційну допомогу щодо участі членів збірних команд у Олім­пійських і Параолімпійських іграх, сприяє встановленню міжнародних зв'язків.

Розвиткові фізичної культури, спорту та туризму сприяють також національні спортивні федерації (громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості). Спортивні федерації мають виключне право представляти спорт України в міжна­родних спортивних змаганнях і міжнародних спортивних організаціях, а також право на організацію й проведення відпо­відних національних спортивних змагань. Спортивні федерації створюють за потреби в усіх обласних і міських спортивних комітетах.

Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурно­го руху в Україні є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.

§ 4. Місцеве самоврядування й фізична культура, спорт і туризм

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему й повноваження органів місцевого самовря­дування в галузі фізичної культури, спорту та туризму. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління за­кладами фізкультури й спорту, оздоровчими закладами, моло­діжними, підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпе­чення. Вони розв'язують питання організації медичного обслу­говування й харчування в закладах фізичної культури та спорту, створюють умови для занять фізичною культурою й спортом за місцем проживання населення та в місцях масово­го відпочинку; відповідно до законодавства реєструють стату­ти (положення) фізкультурно-оздоровчих закладів, незалеж­но від форм власності.

Згідно із Державною програмою розвитку фізичної куль­тури, спорту та туризму виконавчі комітети місцевих рад за участю структурних підрозділів міністерств і відомств на місцях розробляють регіональні програми розвитку фізичної культури, спорту та туризму. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27 січня 1997 p., наприклад, зат­верджено харківську програму «Фізичне виховання — здоро­в'я нації», у якій визначено пріоритети в діяльності структур­них підрозділів міської та районних рад щодо забезпечення здоров'я дітей, молоді, робітників, підлітків і службовців, а та­кож інших працівників, створення дійового механізму залучен­ня коштів з різних джерел для поліпшення матеріально-техніч­ної бази галузі. Органи місцевого самоврядування сприяють розвиткові самодіяльного масового спорту (основу його становлять різноманітні фізкультурно-спортивні секції), заохочу­ють і стимулюють діяльність підприємств, установ, організацій і громадян у цій сфері.

Місцеві ради запроваджують систему пільг і заохочень для підприємств, які спрямовують частину свого прибутку на роз­виток фізичної культури й спорту, будівництво об'єктів фізкуль­тури та спорту, організацію відпочинку. Координуючу роль щодо проведення державної політики в сфері соціального становлен­ня й розвитку молоді здійснює спеціально уповноважений цент­ральний орган виконавчої влади, який забезпечує її реалізацію та несе відповідальність за її виконання (ст. 4).