§ 4. Управління освітніми закладами

Безпосереднє управління дитячим дошкільним закладом (ди­тячими яслами, дитячими садками), школами, позашкільними закладами освіти здійснює директор (завідувач), якого призна­чає вищий орган управління освіти чи орган місцевого самовря­дування. Так, директора середньої загальноосвітньої школи при­значає на посаду та звільняє з посади відповідно до ст. 20 Зако­ну України «Про освіту» відділ освіти відповідного виконавчого органу місцевого самоврядування або місцевої державної адмі­ністрації. Відповідна освіта, стаж роботи та наявність організа­торських здібностей — основні умови призначення керівника будь-якого освітнього закладу на посаду. Керівник несе персо­нальну відповідальність перед державою за організацію та якість навчально-виховної роботи з учнями й вихованцями, зміцнен­ня їх здоров'я та фізичний розвиток, а також за фінансово-гос­подарський стан закладу. В своїй діяльності він спирається як на трудовий колектив, так і на громадські організації, метою яких є надання різноманітної допомоги освітньо-виховним закладам.

Повноваження директора (завідувача) регламентовано поло­женнями та статутами про освітньо-виховні заклади.

Для забезпечення колегіального розгляду основних питань виховної та методичної роботи в закладі освіти діє педагогічна рада, яка складається з учителів та представників громадсь­кості. При школах і дошкільних дитячих закладах можуть ство­рювати батьківські комітети з числа батьків учнів і вихованців. їх покликано надавати допомогу освітньо-виховному закладу, а також сім'ям у вихованні дітей.

Управління професійно-технічним закладом освіти, який забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників, відповідно до Закону Ук­раїни від 10 лютого 1998 р. «Про професійно-технічну освіту»¹ здійснює директор, якого призначає спеціально уповноваже­ний центральний орган виконавчої влади в сфері професійно-технічної освіти, міністерства та інші центральні органи вико­навчої влади, яким підпорядковано професійно-технічні на­вчальні заклади державної форми власності. Керівника професійно-технічного навчального закладу іншої форми влас­ності призначає засновник.

Директор державного професійно-технічного навчального закладу, діючи в межах положення або статуту про професійно-навчальний заклад, організовує навчально-виробничий, на­вчально-виховний процес. Органи управління професійно-тех­нічною освітою можуть делегувати директору державного про­фесійно-технічного навчального закладу інші повноваження.

Порядок управління професійно-технічним навчальним закладом іншої форми власності визначає засновник.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядуван­ня професійно-технічного навчального закладу є загальні збо* ри (конференція) колективу навчального закладу, які розв'язу­ють у межах своїх повноважень питання навчально-виробни­чої, навчально-виховної, навчально-методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності навчального закладу, да­ють висновки та рекомендації щодо кандидатур на посаду ди­ректора професійно-технічного навчального закладу. Рішен­ня загальних зборів (конференції) колективу навчального зак­ладу мають дорадчий характер.

Управління вищим навчальним закладом (технікумом, учи­лищем — перший рівень акредитації; коледжем — другий рівень; інститутом, консерваторією, академією, університетом — третій і четвертий рівні) здійснює його керівник (президент, ректор, директор тощо). Відповідно до Закону України «Про вищу осв­іту» від 17 січня 2002 р.¹, Положення про державний вищий на­вчальний заклад² та статуту вищого закладу освіти керівник виконує такі виключні функції: самостійно в межах чинного за­конодавства вирішує питання діяльності закладу; в межах своїх повноважень видає накази й розпорядження, обов'язкові для виконання всіма підрозділами закладу (факультетами, кафед­рами, філіями, відділеннями, навчально-консультативними, нау­ково-дослідними підрозділами, конструкторсько-технологічни­ми бюро та ін.); представляє вищий навчальний заклад освіти в державних та інших органах, відповідає за результати діяльності закладу перед органом управління, в підпорядкуванні якого він перебуває; є розпорядником майна та коштів закладу; приймає на роботу й звільняє з роботи працівників закладу; визначає фун­кціональні обов'язки працівників закладу тощо.

Дорадчим органом управління вищого навчального закла­ду є вчена рада, на яку покладено обов'язки щодо координації та контролю за науковою, навчальною, методичною й вихов­ною роботою в закладі. Вона діє на підставі Положення про державний вищий заклад освіти, статуту відповідного вищого закладу та Положення про вчену раду вищого закладу освіти.

Вищим колегіальним органом самоврядування закладу ос­віти є загальні збори або виборний орган (конференція трудового колективу). Його повноваження та механізм створення визначають статутом вищого навчального закладу.

Крім вищого колегіального органу самоврядування, в зак­ладі на підставі статуту можуть створювати інші органи самоврядування (в тому числі на рівні окремих структурних підрозділів). Особи, які навчаються у вищих навчальних зак­ладах, можуть створювати власні органи самоврядування для розв'язання питань, що не належать за статутом до компетенції керівництва та статутних органів самоврядування.

§ 5. Державний контроль за діяльністю освітніх закладів

Усі навчальні та виховні заклади, незалежно від форм влас­ності й порядку утворення, в установленому законодавством порядку здійснюють оперативний і бухгалтерський облік своєї діяльності (як господарської, так і суто навчально-виховної), за правильність якого посадові особи цих закладів несуть ус­тановлену законодавством України дисциплінарну, адмініст­ративну й кримінальну відповідальність. Контроль за виконан­ням вимог законодавства України освітніми закладами в га­лузі освітньо-виховної роботи здійснюють вищі органи стосовно підпорядкованих їм закладів освіти системи Мінос­віти і науки України, а також спеціальні контролюючі органи відомчої спрямованості, такі як Державна інспекція закладів освіти, яку утворено при Міносвіти і науки України (вони здійснюють так званий відомчий контроль), а з інших питань — у галузі бюджетної, фінансової дисципліни, додержання при­родоохоронного законодавства тощо — органи місцевого само­врядування, виконавчої влади й спеціальні контролюючі орга­ни — органи міжвідомчого та надвідомчого контролю.

Так, Державна інспекція закладів освіти здійснює: інспек­тування навчально-виховних закладів, незалежно від підпоряд­кування, з метою ефективного використання їх науково-педа­гогічного потенціалу, підвищення якості навчально-виховно­го процесу й підготовки робітників і спеціалістів; атестацію навчально-виховних закладів, незалежно від форм власності, з метою визначення її здатності вести освітню діяльність і про­фесійну підготовку й перепідготовку робітників і спеціалістів на рівні державних стандартів; координує роботу відповідних підрозділів Міносвіти і науки України, міністерств і відомств, які мають навчально-виховні заклади, та інших органів дер­жавного управління освітою з питань інспектування й атестації навчально-виховних закладів тощо. Державна податкова служ­ба України, наприклад, контролює додержання закладами осві­ти податкового законодавства, природоохоронні органи — пра­вил природокористування та ін.