§ 3. Місцеве самоврядування й охорона природних ресурсів

Органи місцевого самоврядування в межах, установлених законодавством, розв'язують питання місцевого значення, в тому числі й щодо охорони природних ресурсів.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільських, селищних і міських рад у цій сфері діяльності належить: 1) вирішення відповідно до за­кону питань регулювання земельних відносин; 2) затверджен­ня розмірів плати за користуванням природними ресурсами, які перебувають у власності певних територіальних громад; видача дозволу на спеціальне користування природними ре­сурсами місцевого значення, а також скасування таких доз­волів; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших те­риторій, що потребують особливої охорони; внесення пропо­зицій про об'яву природних об'єктів пам'ятками природи, які охороняються законом; надання згоди на розміщення на певній території нових об'єктів, сфера екологічного впливу яких згідно із чинними нормативами включає дану територію.

Законом також регламентовано повноваження виконавчих органів сільських, селищних і міських рад з питань охорони при­родного середовища. Зокрема, до них належить здійснення кон­тролю за додержанням земельного та природоохоронного зако­нодавства, використанням і охороною земель, природних ре­сурсів загальнодержавного значення, відновленням лісів тощо.

Районні та обласні ради розв'язують питання про видачу дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відпо­відно районного або обласного значення. До їх повноважень належить встановлення правил користування водозабірними спорудами, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборона використання підприємствами пит­ної води в промислових цілях.

§ 4. Державний контроль і нагляд у галузі використання й охорони природних ресурсів

Органи державного управління використання й охорони природних ресурсів поряд з іншими функціями здійснюють і функцію контролю.

Для здійснення контрольних функцій у сфері охорони на­вколишнього природного середовища створено Державну еко* логічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природ* ного середовища України¹ (далі — ДЕІ).

ДЕІ є системою регіональних і територіальних органів дер­жавної виконавчої влади, які організовують і здійснюють кон­троль у галузі охорони навколишнього природного середови­ща. До складу ДЕІ входять: Головна екологічна інспекція, інспекція по охороні Чорного та Азовського морів, екологічні інспекції територіальних органів Мінохоронприроди України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспек­цію основними функціями ДЕІ є: здійснення державного кон­тролю за виконанням вимог законодавства про охорону навко­лишнього природного середовища, використанням і відтворен­ням природних ресурсів центральними й місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; контроль за додержанням ви­мог екологічної безпеки.

ДЕІ має право: обстежувати в установленому порядку підприємства, установи й організації з метою перевірки додер­жання вимог екологічної безпеки; висувати підприємствам, установам, організаціям і громадянам вимоги для здійснення певних заходів щодо раціонального використання та охорони природних ресурсів; обмежувати, частково припиняти будів­ництво, реконструкцію об'єктів промисловості, транспорту та іншого призначення, якщо їх діяльність здійснюється з пору­шенням норм і правил охорони навколишнього природного середовища; складати акти перевірок і протоколи про порушен­ня законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів і згідно із за­конодавством розглядати справи про адміністративні право­порушення в цій сфері; пред'являти позов про відшкодування збитків і втрат внаслідок порушення законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища тощо.

Однією з форм контролю за використанням і охороною при­родних ресурсів є екологічна експертиза. Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р.¹ екологічна експертиза — це вид науково-технічної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експерт-них формувань і об'єднань громадян. Метою екологічної експертизи є попередження негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих те­риторіях і об'єктах.

Нагляд у галузі природокористування та охорони природ­них ресурсів здійснюють органи прокуратури, в системі яких діють природоохоронні прокуратури. Основними напрямами їх діяльності є: нагляд за додержанням і правильним застосу­ванням законів про охорону навколишнього природного сере­довища; здійснення попереднього слідства в кримінальних справах про порушення природоохоронного законодавства; відшкодування заподіяної навколишньому природному сере­довищу шкоди шляхом пред'явлення позову про це в установ­лених законом випадках; пропаганда законів про охорону нав­колишнього природного середовища.

§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі використання й охорони природних ресурсів

Адміністративним правопорушенням у галузі охорони нав­колишнього природного середовища слід визнавати посяган­ня на природне середовище — протиправну винну (умисну чи необережну) дію або бездіяльність, за що законодавством вста­новлено адміністративну відповідальність.

У главі 7 КпАП передбачено конкретні склади адміністра­тивних правопорушень у цій галузі. Об'єкти охорони можна поділити на декілька груп.

До першої слід віднести такі правопорушення, як псування й забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення правил використання земель (ст. 53); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54). Справи про ці адміністративні правопорушення розглядають органи (посадові особи) по земельних ресурсах.

Другу групу правопорушень складають ті, що пов'язано з неналежним використанням водних ресурсів. Так, у КпАП пе­редбачено відповідальність за порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59); порушення вимог щодо охорони терито­ріальних і внутрішніх морських вод від забруднення й засмі­чення (ст. 59); порушення правил водокористування (ст. 60). Справи про ці правопорушення розглядають органи по регу­люванню використання та охорони вод.

Об'єктом охорони є також ліси й землі державного лісово­го фонду. До правопорушень у цій галузі належать: незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63); не­законна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65); знищення або пошкодження полезахисних смуг і захисних лісових насаджень (ст. 65); знищення або по­шкодження підросту в лісах (ст. 66); порушення правил віднов­лення та поліпшення лісів, використання ресурсів спілої дере­вини (ст. 68); засмічення лісів (ст. 73) тощо. Справи про ці пра­вопорушення мають право розглядати посадові особи органів лісового господарства.

Під охороною закону перебуває також рослинний і тварин­ний світ. Адміністративну відповідальність передбачено за зни­щення корисної для лісу фауни (ст. 76); порушення правил використання об'єктів тваринного світу (ст. 85); порушення вимог щодо охорони середовища перебування й шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тва­рин (ст. 87); жорстоке поводження з тваринами (ст. 89); пору­шення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90). Справи про такі правопо­рушення розглядають органи (посадові особи) Мінохоронпри-роди України.

КпАП передбачено також відповідальність за правопору­шення, пов'язані з охороною атмосферного повітря й надр.