§ 6. Адміністративна відповідальність юридичних осіб

Відповідно до КпАП суб'єктами адміністративної відпові­дальності є лише фізичні особи. Однак, на законодавчому рівні встановлено адміністративну відповідальність і юридичних осіб. Інтенсивний розвиток цього виду відповідальності роз­почався після здобуття Україною незалежності й був зумовле­ний процесами зростання підприємництва та становлення рин­кової економіки, які призвели до утворення значної кількості юридичних осіб, заснованих на приватній і колективній фор­мах власності.

Як відомо, юридичних осіб визнають суб'єктами правових відносин майже в усіх галузях права, за винятком тих, де це неможливо, виходячи з природи самих відносин (наприклад, у сімейному, кримінальному праві та деяких інших).

Вступаючи у правові відносини, юридичні особи, як і фізичні, своїми діями можуть реалізовувати надані їм права та виконувати обов'язки, тобто здійснювати правомірну поведін­ку, але можуть і порушувати їх, тобто здійснювати неправо­мірну поведінку. За окремі вияви неправомірної поведінки за­конодавством передбачено притягнення порушника, в нашо­му випадку юридичної особи, до правової відповідальності.

Так, ст. 35 Закону України «Про пожежну безпеку» перед­бачає, що за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду, підприємства, устано­ви та організації можуть притягатися до сплати штрафу, який не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, установи, організації¹.

А ч. 2 п. 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав спожи­вачів встановлює, що виготовлення, реалізація товару, вико­нання робіт, надання послуг, які не відповідають вимогам нор­мативних документів, тягне накладення на суб'єктів госпо­дарської діяльності стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50% вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару².

У наведених приписах закріплено ознаки, притаманні адмі­ністративній відповідальності: змушення (спонукання) поруш­ника до виконання загальнообов'язкових правил, установле­них у сфері державного управління, адміністративне стягнення у вигляді штрафу, негативні наслідки матеріального (фінан­сового) характеру, що настають для порушника. Крім того, в інших нормах згаданих правових актів містяться ще деякі риси, характерні адміністративній відповідальності. Так, згадані стяг­нення в більшості випадків застосовують органи виконавчої влади, хоча іноді й через суд. Щодо порядку притягнення до відповідальності, то він спрощений, навіть порівняно з перед­баченим КпАП, тощо.

Тобто є всі підстави говорити про адміністративну відпові­дальність юридичних осіб, як про самостійний вид адміністра­тивної відповідальності. Він тісно переплітається з адмініст­ративною відповідальністю фізичних осіб. Так, у разі скоєння правопорушення юридичною особою можливо три види пра­вових наслідків: притягнення до відповідальності посадової особи, як за порушення митних правил; притягнення до відпо­відальності одночасно і юридичної, і посадової осіб, як у разі скоєння порушення в сфері обмеження монополізму; притяг­нення до відповідальності лише юридичної особи, як у випад­ку порушення правил містобудування.

Незважаючи на викладене, окремі науковці заперечують факт наявності адміністративної відповідальності юридичних осіб. Це зумовлено переважно тим, що в КпАП юридичні осо­би не згадуються, окремий кодифікований акт, присвячений цьому питанню, відсутній, а правові норми, які складають зга­даний вид адміністративної відповідальності, не об'єднано в цілісну систему.

Однак, ретельний аналіз чинного законодавства дозволяє стверджувати, що все вищенаведене свідчить не про відсутність адміністративної відповідальності юридичних осіб, а навпаки, про те, що інститут адміністративної відповідальності юридич­них осіб перебуває в процесі становлення. Безперечно, він ще остаточно не оформився й містить багато суперечностей і про­галин, однак, заперечувати його існування немає жодних підстав. Останнім часом особливо гостро стояла проблема май­же повної відсутності правового регулювання загальних питань і принципів цього виду відповідальності.

Вагомим кроком щодо розв'язання цієї проблеми стало прийняття Господарського кодексу України (ГКУ), главу 28 якого повністю присвячено загальним питанням адміністративної відповідальності юридичних осіб¹. У ній встановлено пе­релік адміністративних стягнень, які законодавець називає ад­міністративно-господарськими санкціями, надано характери­стику кожному з них, визначено термін їх застосування та га­рантії прав юридичних осіб у разі неправомірного притягнення їх до відповідальності.

Тобто ГКУ можна назвати не лише законом, який офіційно визнав адміністративну відповідальність юридичних осіб, а і першим кодифікованим актом, який містить загальні положен­ня щодо такої відповідальності. Його положення стосуються не всіх її випадків, але значної частини з них. Так, вони регу­люють відповідальність юридичних осіб за порушення в сфе­рах обмеження монополізму, захисту конкуренції, захисту прав споживачів, зовнішньоекономічної діяльності, містобудуван­ня, реклами, виконання державних замовлень тощо. На відпо­відальність за порушення в сфері оподаткування, пожежної та санітарно-епідеміологічної безпеки, використання природних ресурсів, банківської діяльності й деякі інші ці загальні поло­ження не поширюються.

Надалі, щоб забезпечити ефективне функціонування роз­глянутого виду адміністративної відповідальності, слід вста­новити чіткий перелік юрисдикційних органів, а також загальні правила щодо притягнення юридичних осіб до адміністратив­ної відповідальності. Стан справ, наявний нині, коли в кожно­го державного органу розроблений свій, окремий і здебільшо­го дуже недосконалий, порядок накладення адміністративних стягнень (розгляду справ про адміністративні правопорушен­ня з боку юридичних осіб), а в багатьох випадках він взагалі відсутній, є незадовільним.

В зв'язку з цим проведення систематизації, зокрема коди­фікації законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, має важливе практичне значення. Це дозво­лить не лише ефективніше застосовувати відповідні правові норми, що є передумовою зміцнення законності в сфері діяль­ності підприємств, установ і організацій, а й створить надійну базу для подальшої роботи в напрямі вдосконалення згадано­го законодавства та практики його реалізації.