Стаття 169. Передача замовнику або у виробництво документації, яка не відповідає вимогам стандартів

Передача замовнику або у виробництво конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції та її безпеки, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб від трьох до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 169 внесено зміни згідно із Законом України № 79/95-ВР від 01.03.95 p.]

[У статтю 169 внесено зміни згідно із Законом України № 55/91-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері стандартизації (див. коментар до статей 167, 168). Предметом - конструкторська, технологічна та проектна документація, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції та її безпеки. Цими видами документації є пакет документів, які засвідчують якість продукції та її безпеку.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у передачі замовнику або у виробництво конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції та її безпеки. Зазначені вимоги встановлені законами України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. № 2408-Ш, «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР, «Про підтвердження відповідності» від 17.02.2001 р. № 2406-Ш, а також іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХП безпека продукції - це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров'я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції. Належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Створюючи новий (модернізований) товар, розробник повинен подати технічну документацію відповідному органу для проведення державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища. Виробник (виконавець) зобов'язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення є посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Стаття 170. Недодержання стандартів при транспортуванні, зберіганні і використанні продукції

Недодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації) продукції, якщо це спричинило зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 170 внесено зміни згідно із Законом України № 79/95-ВР від 01.03.95 p.] [У статтю 170 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері стандартизації. Предметом - продукція, а саме будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб, і які є неякісними, зіпсованими тощо, тобто які мають певний недолік, який означає будь-яку невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у недодержанні стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації") продукції, якщо це спричинило зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції.

Транспортування продукції - це виробничий процес, який перебуває її накопичення, вантаження, переміщення, вивантаження будь-якими транспортними засобами. Зберігання продукції — це тимчасове її розміщення у спеціально відведених місцях чи об'єктах. Використання (експлуатація) продукції — це її реалізація за призначенням. Транспортування, зберігання та використання (експлуатація) продукції повинні здійснюватись в порядку, який передбачено відповідними стандартами і технічними умовами, порушення (недотримання) якого є об'єктивною стороною цього правопорушення. Обов'язковим елементом об'єктивної сторони цього правопорушення є причинний зв'язок між діянням (транспортування, зберігання чи використання (експлуатація) продукції) і наслідками (зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення є посадові особи.

Стаття 170¹. Введення в обіг продукції, щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відпо­відності чи декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідності

[Назву статті 170' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 543-IV від 20.02.2003 p.]

Введення виробником чи постачальником в обіг продукції (у тому числі імпортної), яка підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, але щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи складеної відповідно до вимог технічного регламенту з підтвердження відповідності декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідності, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, від трьох до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 170' згідно із Законом України № 3683-ХІІ від 15.12.93 p.] [У статтю 170' внесено зміни згідно із Законом України № 79/95-ВР від 01.03.95 p.] [У статтю 170' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статтю 170' внесено зміни згідно із Законом України № 543-IV від 20.02.2003 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері підтвердження відповідності продукції. Зазначені відносини регулюються Законом України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-111.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у введенні виробником чи постачальником в обіг продукції (у тому числі імпортної), яка підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, але щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи складеної відповідно до вимог технічного регламенту з підтвердження відповідності декларації про відповідність, а також у неправомірному застосуванні національного знака відповідності.

Декларація про відповідність - це документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством. Технічний регламент з підтвердження відповідності - це нормативно-правовий акт, затверджений Кабінетом Міністрів України, в якому містяться опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, процедури підтвердження відповідності цим вимогам, правила маркування і введення продукції в обіг. Свідоцтво про визнання відповідності - документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України. Національний знак відповідності - це знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів з підтвердження відповідності, які поширюються на неї. Опис та правила застосування національного знака відповідності встановлюються Кабінетом Міністрів України. Виробник зобов'язаний наносити національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері на продукцію, відповідність якої він засвідчив декларацією. У разі підтвердження відповідності продукції уповноваженим органом з сертифікації до національного знака відповідності додається ідентифікаційний номер цього органу. Визначення сертифіката відповідності див. у коментарі до ст. 167 КпАП.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення є посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.