Стаття 162. Порушення правил про валютні операції

Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

[Статтю 162 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1744-111 від 18.05.2000 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері обігу валютних цінностей. Валютні цінності - це валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, Що виражені в іноземній валюті. Валюта України (гривня) - це грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу. Іноземною валютою є також монети номіналом 1 та 2 євро, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території країн - членів Європейського валютного союзу Під валютою у коментованій статті розуміється іноземна валюта, визначення якої міститься у Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93.

Валютні операції, визначення якої міститься у Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93, є операціями, пов'язаними з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Організація та здійснення валютно-обмінних операцій на території України регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93, законами України «Про Національний банк України» та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 12.12.2002 р. № 502 та іншими нормативно-правовими актами.

Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 12.12.2002 № 502, до валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками віднесено: купівлю у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню; зворотний обмін фізичним особам -нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні; конвертацію (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави; прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків. До резидентів належать фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, зокрема ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Нерезиденти - це: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, зокрема ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Валютно-обмінні операції для фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) здійснюються касами банків (фінансових установ) і пунктами обміну валюти згідно з порядком, установленим Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 12.12.2002 р. № 502. Пункт обміну іноземної валюти банку (фінансової установи) - це складова власного операційного залу банку (фінансової установи), де здійснюються валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми чеками для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів; пункт обміну іноземної валюти, що працює на підставі агентського договору, - це складова власного операційного залу банку (фінансової установи) або приміщення, що на правах власності або оренди належить агенту, в якому юридична особа - резидент, що уклала агентський договір з банком (фінансовою установою) згідно з законодавством України, здійснює валютно-обмінні операції з іноземною валютою для фізичних осіб - резидентів і нерезидентів. Безпосередньо здійснює валютно-обмінні операції касир пункту обміну валюти - штатний працівник банку (фінансової установи) або агента, основним місцем роботи якого згідно з трудовим договором є банк (фінансова установа) або агент. Агент - це юридична особа - резидент, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, або юридична особа, що не є фінансовою установою, яка має право надавати фінансові послуги з обміну валют у порядку, установленому законодавством України, та яка уклала агентський договір з банком згідно із законодавством України про здійснення від імені банку та за рахунок коштів банку валютно-обмінних операцій.

Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій мають право: банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями; фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями. Відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою установою) дозволяється лише на території того територіального управління Національного банку України, на території якого розташований цей банк (фінансова установа). Банки (фінансові установи) реєструють у територіальному управлінні пункти обміну валюти за умови дотримання вимог Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 12.12.2002 р. № 502, щодо кваліфікації касирів, забезпечення цих пунктів засобами для визначення справжності банкнот і дорожніх чеків та наявності реєстратора розрахункових операцій. Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні, а також реєстрації реєстратора розрахункових операцій у податковому органі та на підставі наказу з банку (фінансової установи) про відкриття пункту обміну валюти.

Скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави із порушенням наведених та інших, визначених законодавством України, вимог і є об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого коментованою статтею.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Суб'єктами правопорушення можуть бути особи, яким виповнилося 16 років.

Стаття 163.

[Статтю 163 виключено згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Стаття 163. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з емісії цінних паперів

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з емісії Цінних паперів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб емітента цінних паперів, незалежно від форм власності - від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на засновників (учасників) емітента чи їх посадових осіб чи уповноважених ними осіб - від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 163 згідно із Законом України№ 980-IVвід 19.06.2003p.] [У статтю 163 внесено зміни згідно із Законом України № 3201-IV від 15.12.2005 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері обігу цінних паперів. Зазначені відносини регулюються законами України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 p. № 3480-IV, «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР, іншими нормативно-правовими актами, зокрема, наказами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.

Емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками. Емітент повинен усі зобов'язання, що виникають у зв'язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки і в порядку, передбачені законами України, а також рішеннями про випуск цінних паперів. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі.

Емісія - установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів. Емісія цінних паперів проводиться відповідно до порядку, визначеного нормативно-правими актами України. Так, відповідно до вимог ст. 158 Цивільного кодексу України частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25%. Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не перевищує розміру статутного капіталу або розміру забезпечення, що надається товариству з цією метою третіми особами. Частина 3 ст. 164 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкту господарювання забороняється випуск акцій та облігацій підприємства для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю. Відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.04.2000 р. № 39, реєстрація випуску цінних паперів, інформації про їх випуск (емісію) (далі - випуск) та звіту про наслідки підписки на акції здійснюється уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів відповідно до встановленого порядку і є підставою для внесення випуску цінних паперів до загального реєстру випуску цінних паперів. Емітент публікує інформацію про випуск цінних паперів після її реєстрації у реєструвальному органі. У разі виникнення будь-яких змін в інформації про випуск акцій, що пропонуються до відкритого продажу, емітент цінних паперів повинен зареєструвати та опублікувати інформацію про зміни, що сталися, до закінчення 30-денного терміну з дня опублікування інформації, але не менш як за 10 днів до початку підписки на цінні папери. Якщо зміни до інформації неможливо внести та опублікувати в зазначений термін, то такі зміни мають також містити відомості про перенесення строків підписки на цінні папери. Не допускається внесення змін до інформації про випуск цінних паперів щодо зміни типу (виду), категорій та форми випуску цінних паперів, що пропонуються до розміщення, та обсягів випуску цінних паперів. До реєстрації та опублікування змін до інформації про випуск цінних паперів емітент не має права здійснювати підписку на цінні папери. Порушення цих, а також інших, встановлених законодавством України вимог щодо емісії цінних паперів і є об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого коментованою статтею.

Від правопорушення, передбаченого коментованою статтею, необхідно відмежовувати злочин, передбачений ст. 223 Кримінального кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність за випуск (емісію) громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку, за внесення громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії заподіяли велику матеріальну шкоду інвесторові.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути посадові особи емітента цінних паперів, а також власники емітента та уповноважені ними особи.