Стаття 51¹. Ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємствам, установам, організаціям або громадянам

[У назву статті 51' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємствам, установам, організаціям або громадянам, особи, зобов'язаної за вироком або рішенням суду відшкодувати таку шкоду, - тягне за собою попередження, або накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправні роботи на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.

[Кодекс доповнено статтею 51' згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2444-ХІ від 27.06.86p.]

[У статтю 51' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 51' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

1.     Правопорушення,    передбачене    коментованою    статтею,    є    посяганням    на власність. Ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок злочину підприємствам, установам та організаціям або громадянам може призвести до того, що ця шкода не буде відшкодована, а кошти, які повинні надійти у відшкодування цієї шкоди, не зможуть бути вчасно використані. Потерпілий у зв'язку із цим може зазнати додаткових збитків.

2.  Умовою застосування коментованої статті є наявність факту заподіяння майнового збитку злочином. Свідоцтвом цього може бути тільки обвинувальний вирок суду, що вступив у законну силу, і є прямою вимогою ст. 62 Конституції України. Відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди є обставиною, що пом'якшує покарання за вчинення злочину. Стаття 28 Кримінально-процесуального кодексу України  встановлює,  що особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за
дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Закриття справи внаслідок зміни обстановки, у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки або із закінченням строків давності   не   звільняє   особу   від  обов'язку   відшкодувати   в   установленому   законом порядку матеріальних збитків, завданих нею державним, громадським організаціям або громадянам. Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. За наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані  вжити заходів до забезпечення
Цивільного позову. Прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права. Відповідно до положень статей 334, 335 Кримінально-процесуального кодексу України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави Для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків, якщо злочином завдана матеріальна шкода, або понесені витрати закладом  охорони  здоров'я  на стаціонарне лікування  потерпілого  від злочину.  Що стосується   виправдувального   вироку,   то   при   його   винесенні   цивільний   позов   не може бути задоволений. У його задоволенні може бути відмовлене або він може бути залишений без розгляду. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

3.   Для попередження випадків необгрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності у коментованій статті встановлена додаткова гарантія, а саме: особа може  бути  зобов'язана відшкодувати  майнову  шкоду,  заподіяну  злочином,  лише  за вироком або рішенням суду.

4.  Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 14 Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом, відповідальність за цією статтею повинна наступати незалежно від того, кому саме спричинено злочином майнову шкоду - організаціям, підприємствам, установам,   що  перебувають  у  державній,  комунальній  або  приватній  власності  чи громадянам.

5.   Особою, що несе відповідальність за цією статтею, може бути як особа, що безпосередньо спричинила майнову шкоду, так і інші особи, зобов'язані відшкодувати збиток. Відповідно до ст. 28 Кримінально-процесуального кодексу особа, яка зазнала матеріальної   шкоди   від   злочину,   вправі   при   провадженні   в   кримінальній   справі пред'явити цивільний позов як до обвинуваченого, так і до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого. Крім того, майновий збиток заподіяний злочином, може бути вчинений внаслідок протиправних дій водія автомашини або іншого джерела підвищеної небезпеки, власником якого є інша особа.

6.  Відшкодування завданої злочином шкоди за вироком (рішенням) суду здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, а також інших нормативно-правових актів. Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень,   визначених  Законом   України  «Про  виконавче  провадження»,   іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень   здійснюють   державні   виконавці   відділу   примусового   виконання   рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділу примусового   виконання   рішень   відділів   державної   виконавчої   служби   Головного управління   юстиції  Міністерства  юстиції  України  в  Автономній  Республіці   Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби. До того ж заходами примусового виконання рішень судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у
боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Боржник (особа, на яку звернене стягнення) зобов'язаний у строк, встановлений  державним  виконавцем,  надати достовірні  відомості  про  свої доходи
та майно, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися  за викликом  державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

7.   З  об'єктивної сторони  правопорушення,  передбачене  коментованою  статтею, може виражатися у формі як дії, так і бездіяльності. Цей склад правопорушення утворює відмова боржника від явки або неявки без поважних причин до судового виконавця для повідомлення його про добровільне відшкодування майнового збитку, заподіяного злочином.  У ряді  випадків  боржник перешкоджає проведенню  огляду  приміщень  і сховищ, опису й арешту майна, що підлягає стягненню у відшкодування заподіяного збитку. Досить часто об'єктивна сторона складу злочину виявляється в укритті майна, що підлягає опису. Коли майна в боржника немає або його виявляється недостатньо
для покриття збитку, стягнення звертається на встановлену законом частину заробітної плати. Якщо боржник з метою ухилення від відшкодування заподіяної ним майнової шкоди залишає місце роботи та відмовляється від працевлаштування, це також утворює ознаки об'єктивної сторони складу розглянутого правопорушення.

8. Суб'єктом правопорушення може бути як особа, що безпосередньо заподіяла майнову шкоду внаслідок вчинення злочину, так і особа, що несе матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого. Суб'єкту правопорушення має виповнитися 16 років.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом.