Поняття та суб'єкти нагляду. Нагляд — це здійснення спеціально уповноваженими органами цільового спостереження за станом законно­сті, фіксації його порушень і вжиття заходів щодо притягнення порушни­ків до відповідальності.

Суб'єктами здійснення нагляду є державні органи. Належність тієї чи іншої структури до суб'єктів нагляду визначається відповідними нор­мативними актами.

Так, Конституція України покладає здійснення низки наглядових функцій на органи прокуратури. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. наділяє її співробітників правом перевіряти документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд за виконанням яких покладено на міліцію. Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 р. зобов'язує її працівників здійснювати в межах своєї компетенції нагляд за дорожнім рухом військових транспортних засобів. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. встановлює, що урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції) здійснюють контрольно-наглядові функції.

Вказівка на те, що орган виконує наглядові функції може міститися у його назві. Наприклад, Державний департамент нагляду за додержан­ням законодавства про працю, Інспеція державного портового нагляду морського торговельного порту України.

Конкретизуються наглядові функції у положеннях щодо того чи ін­шого органу. Так, у Положенні про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України зазначено, що до завдань держсанепідслужби МОЗ України належить здійснення нагляду за орга­нізацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадя­нами санітарних і протиепідемічних заходів; реалізацією державної полі­тики з питань профілактики захворювань населення; додержанням вимог санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів у стандартах та інших нормативно-технічних документах; відповідністю продукції вимогам без­пеки для здоров'я і життя населення; додержанням юридичними та фі­зичними особами санітарного законодавства.

Повноваження суб'єктів нагляду умовно можна поділити на три види:

1)      з розробки норм і правил, виконання яких контролює суб'єкт.
Повноваження цього виду, як правило, полягають у наявності прав готу­
вати проекти правил і вносити їх на розгляд компетентного органу;

2)  з організації та здійснення нагляду. Як правило, це такі права:
одержувати та витребувати матеріали (документи); проводити обстежен­
ня на місці; давати обов'язкові приписи і вказівки; дозвільні повноважен­
ня (пуск, введення в експлуатацію, встановлення номерних знаків тощо);
давати експертні висновки (пожежний нагляд); мати свого представника
в комісії з приймання, розслідування аварій тощо;

3)  застосування заходів державного примусу. Зазначена група повно­
важень, як правило, закріплюється у відповідних статтях Кодексу Украї­
ни про адміністративні правопорушення.

Важливі наглядові функції здійснює міліція. Адміністративний на­гляд міліції — це систематичний нагляд за чітким і неухильним до­держанням посадовими особами та громадянами правил, що регулюють громадський порядок і громадську безпеку з метою запобігання і припи­нення порушень цих правил, а також виявлення порушників і притягнен­ня їх до встановленої законом відповідальності (кримінальної чи адмі­ністративної) або вжиття до них заходів громадського впливу.

Методами адміністративного нагляду міліції є: а) безпосереднє спо­стереження у громадських місцях за виконанням громадянами та посадо­вими особами загальнообов'язкових правил; б) періодичні перевірки ви­конання органами, посадовими особами, громадянами встановлених пра­вил; в) виявлення порушень у ході перевірки скарг, заяв, пропозицій та іншої інформації стосовно правопорушників.

Адміністративний нагляд міліції поділяється на загальний і спеціальний.

Загальний адміністративний нагляд — це нагляд за додержанням за­гальнообов'язкових та інших правил. До них належать: правила перебу­вання іноземців, правила дозвільної системи; правила паспортної систе­ми тощо.

Спеціальний адміністративний нагляд міліції — це нагляд за поведін­кою певної категорії громадян.

Цей вид нагляду є примусовим заходом і встановлюється за особами, звільненими з місць позбавлення волі відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбав­лення волі» від 1 грудня 1994 р.

Закон формулює поняття цього виду адміністративного нагляду як системи «тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлен­ня волі, що здійснюються органами внутрішніх справ».

Визначено і його завдання: «Адміністративний нагляд встановлюєть­ся з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільне­ними з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них».

Цей вид адміністративного нагляду встановлюється лише стосовно повнолітніх осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, як­що під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства; засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засу­джених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після покарання або умовно-дострокового звільнення від відбуван­ня покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення; засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психо­тропних речовин і прекурсорів.

Адміністративний нагляд у всіх випадках встановлюється в судовому засіданні одноосібне суддею районного (міського) суду або за місцем дислокації виправно-трудової установи, або за місцем проживання особи, щодо якої встановлюється адміністративний нагляд.

Нагляд прокуратури. Відповідно до Конституції України (ст. 121) прокуратура здійснює нагляд а) за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; б) за додержанням законів у разі виконання судових рішень з криміналь­них справа, а також у разі застосування інших заходів примусового ха­рактеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Формами реагування прокурора на встановлені у процесі нагляду по­рушення законодавства є протест прокурора, припис прокурора, подання прокурора, постанова прокурора.

Протест прокурора. Протест на акт, що суперечить закону, вноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищес­тоящого органу. У такому самому порядку вноситься протест на незакон­ні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання щодо скасування акта чи при­ведення його відповідно до закону, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розглядові відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду про­тесту в цей самий строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду щодо визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одер­жання повідомлення щодо відхилення протесту або закінчення передба­ченого законом строку для його розгляду. Подання такої заяви зупиняє дію правового акта.

Припис прокурора. Письмовий припис щодо усунення порушень за­кону вноситься прокурором, його заступником органові чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпо­рядкованості органові чи посадовій особі, які правомочні усунути по­рушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, якщо порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держа­ви, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо негай­но не усунути ці порушення. Припис підлягає негайному виконанню, про що й повідомляється прокурор.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення вищестоящого прокурора є остаточним.

Подання прокурора. Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вноситься прокурором, його заступником до державного органу, громадської організації чи поса­довій особі, які наділені повноваженнями усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розглядові. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, а стосовно наслідків повідомлено прокуророві.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день за­сідання прокурору, який має право особисто взяти участь у його роз­гляді.

Постанова прокурора. У разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру по­рушення закону, виносить вмотивовану постанову щодо дисциплінарно­го провадження; провадження щодо адміністративного правопорушення підлягає розглядові повноважною посадовою особою чи відповідним ор­ганом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встанов­лено законом.

У протесті, поданні, приписі чи постанові прокурора обов'язково за­значається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає пору­шення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити для його усунення.