7.10. Поняття цивільного правочину та цивільного договору.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків( ст. 202).

Цивільним кодексом передбачається загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1.   Зміст правочину не повинен суперечити Цивільному кодексу, актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

2.   Учасники правочину повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.   Волевиявлення суб’єкта має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.   Форма правочину вчинена відповідно до закону.

5.   Правочин має бути спрямований  на реальне здійснення правових наслідків.

6.   Правочин, здійснений батьками щодо неповнолітніх дітей, не повинен суперечити правам та інтересам дітей.

Форми правочину:

а)  усна;

б) письмова( якщо підписаний сторонами, обмін телеграмами, електронною поштою між юридичними особами, правочин фізичних осіб на суму, яка не перевищує у 20 і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

в) нотаріально-посвідчений (заповіт)

г)  державна реєстрація правочину у випадках, встановлених законом.

Невиконання вимог правочину тягне за собою недійсність правочину.

Розрізняють:

1. Нікчемні (абсолютно недійсні) правочини і заперечні (відносно недійсні ) правочини.

Нікчемний правочин недійсний з моменту його здійснен­ня, тому судове рішення про визнання його недійсним не потрібне. До нікчемних правочинів відносять: протиправні й аморальні правочини; позастатутні правочини юридичних осіб; правочини, не засвідчені нотаріально, якщо закон ви­магає тільки такої форми правочину; правочини з особами у віці до 14 років.

2. Фіктивні й удавані правочини.

Фіктивний правочин — це дія, що від­бувається для виду, без наміру створити, змінити чи при­пинити цивільні права чи обов'язки.

Удаваний правочин прикриває правочин, який у дійсності сторони уклали. На­приклад, видано довіреність на управління автотранспорт­ним засобом, хоча в реальності він був проданий власнику довіреності.

Заперечний правочин може бути визнаний недійсним у судовому порядку за умови доведеності фактів, що свідчать про пороки правочину. До заперечних правочинів нале­жить: правочини з особами у віці від 14 до 18 років; з об­межено дієздатними; з особами що перебували в момент укладання правочину в стані тимчасового розладу психіки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Розгалужена система договорів є надійною основою ді­лових відносин. У сучасному цивільному праві розрізняють такі види договорів:

1.         За моментом початку дії розрізняють консенсуальні та реальні договори. Дія консенсуального договору почи­нається з моменту укладення угоди учасниками договору. Наприклад, права та обов'язки продавця і покупця вини­кають у момент укладення договору купівлі-продажу.

2.         За наявністю вигоди у контрагентів розрізняють оплатні та безоплатні договори. Якщо виконання договору приносить майнову вигоду обом контрагентам, договір є оплатним. Такі, наприклад, договори купівлі-продажу, оренди, підряду. Якщо договір приносить майнову вигоду тільки одному з контрагентів, він є безоплатним: наприклад, договір дарування.

3.         Залежно від розподілу прав і обов'язків між сторона­ми розрізняють односторонні та двосторонні договори. У першому з них один контрагент має тільки права, а ін­ший — тільки обов'язки. Такий, наприклад, договір по­зики: позикодавець має право вимагати повернення нада­ної в борг суми, а позичальник зобов'язаний її повернути. У двосторонньому договорі права та обов'язки мають обидві сторони.

4.         За містом регульованої діяльності розрізняють майнові й організаційні договори. Майновий договір спрямований на безпосереднє одержання майна чи блага. Такими є більшість цивільно-правових договорів. Організаційний договір призначений для створення передумов  одержання майнової вигоди, наприклад, договір про соціальну діяльність.

5.         Головні та додаткові договори. Додатковий договір не може існувати без головного договору. З виконанням головного договору припиняється дія додаткового договору. Наприклад, договір позики є головним, а договір застави з забезпечення виконання договору позики – додатковим.

6.         Попередні та основні договори. Попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються у певний строк укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.

7.11. Види цивільних договорів. Загальна характеристика окремих видів договорів.

Договір купівлі-продажу

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) продає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього повну грошову ціну.

Предмети договору:

1.   Товар, який є у продавця в момент договору.

2.   Майнові права.

3.   Право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Право продажу товару належить власнику товару.

Договори купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири чи іншого нерухомого майна), єдиного майнового комплексу укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

7.12. Договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк договору у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити за нього певну грошову суму.

7.13. Договір дарування.

За договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому  другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути:

§ рухомі речі, в тому числі гроші і цінні папери;

§ нерухомі речі, квартири, будинки;

§ майнові права, якими володіє дарувальник  або які можуть виникнути у нього в майбутньому

У письмовій формі укладаються і підлягають нотаріальному посвідченню договори дарування :

1)   рухомих речей, які мають особливу цінність;

2)  нерухомі речі;

3)  валютні цінності на суму, яка перевищує 50-разовий розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Право власності обдарованого виникає з моменту його прийняття.

Договір дарування квартири, будинку підлягає, крім нотаріального посвідчення державній реєстрації.

7.14. Договір майнового найму( оренди)

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування на певний строк за плату.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору найму вказується у договорі, але кожна сторона може відмовитися від договору у будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у  разі найму нерухомого майна за три місяці.

Піднайм – передання наймачем речі у користування іншій особі, і цей вид договору можливий лише за згоди наймодавця.

Договір найму припиняється у випадках:

1.   Смерті фізичної особи – наймача.

2.   Ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

3.   У разі розірвання договору на вимогу однієї зі сторін.