ГЛАВА 17 Основи фінансового права України
Поняття і предмет фінансового права України; система та джерела фінансового права України; поняття бюджету і бюджетної системи України; система оподаткування та її значення; поняття, функції та види податків; статус платників податків та об'єкти оподаткування; особливості оподаткування юридичних та фізичних осіб; соціальне призначення відповідальності за порушення законодавства про податки; поняття, функції та структури банківської системи України
§ 1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання
В умовах ринкової економіки роль і актуальність фінансового права пояснюється необхідністю вдосконаленням фінан сової діяльності держави, що спрямована на захист національних інтересів її громадян та суспільства в цілому.
Фінансове право — це сукупність правових норм, які регу люють суспільні відносини, що виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу та перерозподілу і використання державою фондів грошових коштів.
Фінансове право має особливий предмет і метод його правового регулювання. Воно регулює певну сферу державного уп равління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національного доходу країни. У фінансових правовідносинах проявляється організаційна роль органів державної влади та місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими. Це є головною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відносини від інших відносин грошового характеру, зокрема у цивільному та адміністративному праві. Водночас існує тісний зв'язок не лише з основними галузями права, зокрема з конституційним, адміністративним, кримінальним, цивільним, а й із тру довим, пенсійним тощо.
Предметом регулювання фінансового права виступають суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів держави та місцевого самоврядування з приводу формування, розподілу та використання відповідних фондів грошових коштів, які необхідні для фінансування соціально-економічного розвитку держави. Водночас, відносини, що виникають у процесі формування, розподілу та використання фондів коштів господарюючих суб'єктів і громадян фінансовим правом не регулюються.
З-поміж інших, фінансові відносини за своїм змістом та колом учасників відрізняються великою різноманітністю:
—бюджетні відносини;
—податкові відносини;
—страхові відносини;
—відносини з приводу державного кредиту;
—банківського кредитування і розрахунків;
—врегулювання грошового обігу;
—валютного контролю.
У складі фінансових правовідносин виділяють такі основні групи:
—відносини між центральними і місцевими органами державної влади і управління;
—відносини між державними органами і державними підприємствами, установами та організаціями;
—відносини між фінансовими і кредитними органами;
—відносини між фінансовими органами та громадянами;
—відносини між державними господарюючими суб'єктами,які діють на засадах госпрозрахунку;
—відносини між державою в особі уповноважених нею органів та підприємствами, установами і організаціями недержавної форми власності.
У силу своєї специфічності, фінансові правовідносини характеризуються особливими ознаками, які виділяють їх з-поміж інших так:
а) результат фінансової діяльності держави, що пов'язано з мобілізацією, розподілом та використанням фондів грошових коштів для забезпечення держави фінансовими ресурсами і виконання нею властивих їй функцій;
б) результат надання правової основи фінансово-економічним відносинам, через правову регламентацію поведінки їх суб'єктів;
в) обов'язкова участь у них держави в особі уповноваженого нею органа, який здійснює від свого імені та під контролем держави владні повеління іншій стороні відносин. Обсяг та зміст прав цих суб'єктів залежить безпосередньо від виду фінансових правовідносин;
г) нерівність сторін, що є наслідком їх державно-владного характеру. Така правова нерівність сторін правовідносин викликана характерною особливістю фінансової діяльності, зміст якої полягає у стягненні відповідної грошової суми з одних членів суспільства і фінансуванні іншої її частини шляхом бюджетного фінансування.
Для надання фінансовим відносинам правового характеру використовується фінансово-правовий метод їх регулювання, якому властивий імперативний (владний) характер. Його суть полягає в тому, що зміст правовідносин визначається однією із сторін, завдяки прийняттю нею владного припису, обов'язкового для виконання іншою стороною. Стороною, яка приймає владні приписи (рішення) у фінансових правовідносинах є держава або органи місцевого самоврядування в особі уповноважених ними органів чи посадових осіб.