§ 2. Співвідношення громадянського суспільства і правової держави

Держава, здійснюючи політичну владу в громадянському суспільстві, підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству, забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справед­ливості, гуманізму та милосердя, не втручається в особисте жит­тя людини й громадянина, регулює соціальні відносини в ме­жах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів.

Між державою і суспільством має бути певна дистанція — такий собі кордон демократії, перетинання якого веде до одер-жавлення суспільства, що з позиції демократії та гуманізму не­припустимо. У межах такого кордону держава є суттєво необхідною громадянському суспільству, яке без неї не зможе не тільки розвиватися, а й існувати. Тут варто погодитися з Гегелем, який не вважав державу чимось зовнішнім стосовно громадянського суспільства й пояснював їхній органічний взаємозв'язок надзви­чайно просто. Громадянське суспільство, підкреслював він, являє собою поєднання відмінних одна від одної осіб, які його утворюють. Але за внутрішньою природою дії внутрішніх, ха­рактерних для нього, сил громадянське суспільство характери­зується домінуванням роз'єднання, а тому, щоб його зв'язати, перебороти це роз'єднання, і необхідна держава як загальний зв'язок.

Вразливість позиції Гегеля полягає не в тому, що він в такий спосіб підкреслював об'єктивну необхідність держави для гро­мадянського суспільства, а в тому, що держава з одного з важ­ливих засобів його формування і розвитку в уяві філософа пе­ретворилася на абсолютну мету, на одну з незаперечних основ світового порядку.

Громадянське суспільство, на думку Гегеля, характеризується трьома основними моментами: системою потреб, відправленням правосуддя, діяльністю поліції та корпорацій. У такій конструк­ції відчувається змішування функцій громадянського суспіль­ства і держави, що привело Гегеля до їх ототожнення.

Отже, Гегель у питаннях свободи й недоторканності особи стояв на позиціях формальної рівності всіх суб'єктів громадянсь­кого суспільства. Держава і право є засобами визначення і за­безпечення формальної рівності людини і громадянина. Увесь новітній час, починаючи від Реформації, Гегель присвятив німецькій нації, вважаючи, що США і Росія на той час ще «не проявили» себе у всесвітній історії.

Щодо нинішньої України, то формування в ній громадянсь­кого суспільства є завданням вельми тяжким і довготривалим Протягом значного часу Україна перебуває у глибокому кризо­вому стані. Початкова орієнтація на політику «шокової терапії», лібералізацію цін, форсування ринкових відносин, заміна кар­бованця купоном, пропаганда і фактичне здійснення ідеї невтру­чання держави у господарську діяльність призвели до обваль­ного падіння товарного виробництва і розкрадання державних ресурсів, вибухового зростання цін та емісії, розвалу грошово-фінансової системи, формування мафіозно-спекулятивної структури з бурхливими темпами особистого збагачення. Су­часне розуміння співвідношення правової держави та грома­дянського суспільства пов'язане з усвідомленням великої по­треби й цінності їхнього взаємозв'язку. Саме ціннісний підхід до розуміння взаємозв'язку і взаємодії права і держави, право­вої держави і громадянського суспільства може дати нам усвідомлення місця й ролі правової держави у громадянському суспільстві.

Відповідно, громадянське суспільство і правова держава мо­жуть співвідноситись як необхідні одна одній та взаємо­доповнюючі системи. Правова держава підпорядковує свою діяльність громадянському суспільству і конкретній людині, відповідає перед ними за свою діяльність. Формування в Україні громадянського суспільства і правової держави є нагальною про­блемою.