Печать
PDF

МОДУЛЬ II. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Перше навчальне заняття. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАРАНЬ - Страница 6

Posted in Уголовное право - І.Г.Богатирьов Кримінально-виконавче право України

 

Громадські роботи

Раніше вітчизняне кримінальне і кримінально-виконавче законодавство не передбачало такого виду покарання, як громадські роботи, хоча воно відповідає загальновизнаним міжнародним нормам про поводження зі злочинцями. У ст. 8.2 Стандартних мінімальних правил ООН ("Токійські правила"), по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками, прийнятих у 1990 р. VIII Конгресом ООН, серед можливих мір покарання, альтернативних позбавленню волі, зокрема зазначений і такий вид, як виконання суспільно корисних робіт.

Покарання у виді громадських робіт (далі - ГР) у 2007 р. виконувалося лише відносно 3359 осіб, що дещо менше, ніж за аналогічний період минулого року. Громадські роботи найбільше застосовуються у Донецькій (289), Сумській (157), Івано-Франківській (156), Житомирській (146), Миколаївській (128), Чернігівській (123), Луганській (121), Запорізькій (104) областях.

Покарання у виді громадських робіт полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

Покарання у виді ГР встановлюються на строк від 60 до 240 годин і тривають не більш як 4 години на день. ГР не призначаються особам, визнаним інвалідами І або II групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. ГР є новим видом покарання, раніше невідомим кримінальному праву України, а їх визначальною особливістю якого є безоплатність.

Сутністю покарання є безоплатна праця, від якої засуджений не має права ухилитися (незважаючи на її характер, кількість та умови здійснення). Вона для нього є обов'язковою. В цьому також проявляється каральна властивість ГР як виду покарання. ГР виконуються не на користь потерпілого від злочину, а на користь суспільства, громади і спрямовані на формування у засудженого поваги до суспільства, суспільно корисних робіт та громадських інтересів.

Види ГР визначаються органами місцевого самоврядування (місцевими радами, їх виконкомами, міськими, селищними, сільськими головами). Вони виконуються за місцем проживання засудженого. Це може бути будь-яка робота, в тому числі трудомістка і не престижна (скажімо, прибирання вулиць, інші роботи щодо благоустрою населеного пункту). Головне, щоб робота не принижувала честі та гідності засудженого.

Оскільки ГР як вид покарання виконуються за вироком суду, вони згідно з ч. З ст. 43 Конституції України не вважаються примусовою працею, використання якої забороняється. ГР виконуються у вільний від роботи чи навчання час, але їх призначення не виключається в разі, коли винний тимчасово не працює й не навчається.

Конкретний строк ГР суд визначає у встановлених ч. 2 ст. 56 межах - від 60 до 240 годин, керуючись загальними засадами призначення покарання. Тривалість ГР на день - не більше 4 годин. ГР є основним покаранням (ч. 1 ст. 52). В санкціях статей Особливої частини КК України вони зазначаються як альтернативні таким покаранням, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправні роботи, арешт і обмеження волі. Отже, вони можуть призначатись лише за злочин невеликої тяжкості.

Не виключається призначення ГР у порядку реалізації положень ст. 69, тобто призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Вони можуть бути застосовані й при заміні не відбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82).

Так, ч. З ст. 56 містить перелік осіб, до яких покарання у виді ГР не застосовується:

- інваліди І і II групи; - вагітні жінки; - особи пенсійного віку, тобто жінки по досягненню 55 років та чоловіки - 60 років; -військовослужбовці строкової служби.

Наприклад, якщо інвалідність І чи II групи наступить під час відбування ГР, то засуджений має бути звільнений кримінально-виконавчою інспекцією від їх подальшого відбування. Це положення стосується і жінок, які стали вагітними, а також осіб, які досягли пенсійного віку під час відбування розглядуваного покарання.

Ухилення засудженого від відбування ГР, коли їх невиконання відбувається за відсутності для цього поважних причин, є злочином проти правосуддя, передбаченим ч. 2 ст. 389. Ухиленням від відбування покарання у виді ГР є:

а) невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;

б) не вихід більше двох разів протягом місяця на ГР без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (ч. З ст. 40 КВК України).

 

Виправні роботи

Виправні роботи (далі - ВР) як вид кримінального покарання застосовується досить давно. З розвитком кримінального та кримінально-виконавчого права змінювалась назва (обов'язкові, суспільні, примусові, виправно-трудові, виправні роботи без позбавлення волі), відпадали або виникали деякі право обмеження, але основні риси залишилися незмінними. Такі процеси обумовлені тим, що ВР відзначаються досить сильним карним змістом, що дозволяє їх ефективно використовувати як засіб впливу на осіб, які вчинили різні злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки. Разом з цим застосування ВР не спричиняє тих негативних наслідків, які тягне за собою позбавлення волі.

Покарання у виді ВР встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із заробітку засудженого до ВР в доход держави відраховується сума у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 відсотків.

ВР не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацюючих, до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Для осіб, які стали непрацездатними після ухвали вироку суду, суд може замінити штрафом із розрахунку три встановлені законодавством неоподатковувані мінімумів доходів громадян за 1 місяць ВР.

ВР є основним видом покаранням (ч. 1 ст. 52), яке може бути призначене судом у таких випадках:

- коли воно передбачене в санкції статті Особливої частини КК України;

- призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69);

- заміна невідбутної частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі більш м'яким (ч. 1 ст. 82);

- заміна штрафу у разі неможливості його сплати (ч. 4 ст. 53). ВР згадуються в санкціях майже третини (32%) норм, майже в п'ятій частині (18,6%) норм Особливої частини КК України як альтернативне таким покараннями, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк. ВР як вид покарання передбачені за вчинення злочинів невеликої (75%) та середньої тяжкості (25%).

Виконання покарання у виді ВР здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їх поведінкою відповідно до вимог КВК України. Контроль за виконанням покарання у виді ВР покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого — на органи внутрішніх справ.

Під час виконання вироку суду, що набрав законної сили, іншого рішення суду, акту помилування, а також Закону України "Про амністію" стосовно осіб, засуджених до ВР, працівники інспекції здійснюють такі функції:

- ведуть облік засуджених осіб;

- роз'яснюють порядок та умови відбування покарання;

- здійснюють контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб;

- беруть участь у виховній роботі із засудженими особами, проводять індивідуальні бесіди з ними, вживають заходів щодо організації індивідуального шефства над неповнолітніми (якщо щодо цього питання є рішення суду), проводять роз'яснювальну роботу з батьками засуджених неповнолітніх;

- вносять подання до відповідних органів внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин;

- організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких осіб;

- застосовують до засуджених осіб установлені законодавством заходи заохочення і стягнення;

- перевіряють обґрунтованість заяви засудженої особи про звільнення з роботи за власним бажанням та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість працевлаштування, виносять постанови про дозвіл або відмову у звільненні;

- дають дозвіл на звільнення з роботи засуджених осіб за власним бажанням протягом строку відбування ними покарання;

- контролюють поведінку осіб, засуджених до ВР, із цією метою один раз на три місяці направляють до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені особи до адміністративної відповідальності;

- один раз на 6 місяців направляють вимоги до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в АР Крим, м. Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті з метою з'ясування випадків учинення засудженими особами нових злочинів. Отримані відповіді зберігаються в особових справах засуджених осіб;

- направляють через відповідні центри зайнятості населення на роботу осіб, засуджених до ВР, які на час виконання вироку не працюють або були звільнені з роботи відповідно до законодавства про працю;

- здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених осіб і перерахуванням сум у доход держави;

- здійснюють у разі потреби контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб не менше ніж 2 рази протягом строку відбування покарання. За результатами перевірки складають акт у двох примірниках, один із яких залишається на підприємстві, а другий з відміткою про ознайомлення власника підприємства зберігається в особовій справі засудженої особи та використовується для контролю за усуненням виявлених недоліків;

- у разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженої особи, а також невиконання інших вимог КВК України надсилають матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом. Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи;

- підтримують постійні контакти з власниками підприємств та трудовими колективами з метою своєчасного отримання інформації про застосування до засуджених осіб заходів заохочення, стягнення і звільнення з роботи;

- постійно підтримують контакти з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх та службою у справах неповнолітніх при міських та районних держадміністраціях;

- проводять аналіз роботи щодо виконання покарання у виді ВР та в необхідних випадках вносять пропозиції керівництву інспекції з метою її удосконалення;

- відповідно до ст. 84 КК України надсилають до суду подання про звільнення від покарання осіб, які під час його відбування згідно з медичним висновком захворіли на психічну чи іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню призначеного судом покарання;

- надсилають до суду подання щодо осіб, які під час відбування покарання стали непрацездатними, про заміну ВР штрафом;

- надсилають до суду подання про звільнення від відбування покарання осіб, які після постановлення вироку суду досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними;

- відповідно до ч. 5 ст. 46 КВК України у разі ухилення засуджених осіб від відбування покарання у виді ВР надсилають прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України. Копії цих матеріалів долучаються до особової справи засудженої особи;

- за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці засудженим особам зараховують час щорічної відпустки у строку відбування покарання (ч. 2 ст. 46 КВК України);

- за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці надсилають до суду матеріали на засуджену особу щодо умовно-дострокового звільнення її від покарання або заміни невідбутної частини покарання штрафом;

- у разі потреби дають дозвіл засудженій особі на виїзд за межі України;

- установлюють періодичність і дні проведення реєстрації засуджених осіб та проводять реєстрацію таких осіб (ч. З ст. 13 КВК України).

Крім того, пропонуємо доповнити ст. 13 КВК України положеннями, в яких би за КВІ було закріплено, крім контролюючої функції, обов'язок проведення профілактично-виховного впливу на осіб, які перебувають у неї на обліку.