§ 3. Купівля-продаж іноземної валюти

Іноземна валюта, щодо купівлі-продажу якої йтиметься у цьому параграфі, це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебу­вають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також кошти у грошових оди­ницях іноземних держав, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та Інших кредитно-фінансових уста­нов за межами України.

Відповідно до порядку, встановленого Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання 1 ва­лютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, торгівля Іноземною валютою на території України резидентами і мере-зидентами — юридичними особами здійснюється через упов-неважен! банки та Інші кредитно-фінансові установи, що одер­жали ліцензію Національного банку України на торгівлю іно­земною валютою виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському ва­лютному ринку України (МВРУ) дозволяється лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

— Національний банк України;

—    уповноважені  банки  (комерційні  банки,  які  одержали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);

—    інші кредитно-фінансові установи — резиденти (страхо­ві, інвестиційні, дилерські тощо), які одержали ліцензію Націо­нального   банку   України   на   право   здійснення   валютних операцій;

—    юридичні особи, які уклали (відповідно до правил, що встановлені Національним банком України) з уповноважени­ми банками агентські угоди на відкриття пунктів обміну іно­земних валют;

—    кредитно-фінансові установи — нерезиденти  (в тому числі іноземні банки), які мають Індивідуальний дозвіл Націо-
пального банку України  на  право здійснення  операцій  на МВРУ.

Структура МВРУ, крім зазначених вище суб'єктів, включає також валютні біржі або валютні підрозділи товарних і фондо­вих бірж, які одержали ліцензію Національного банку України на право організації торгівлі іноземною валютою. Так, нині чільне місце серед суб'єктів МВРУ посідає Українська між-банківська валюта біржа (УМВБ).

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про тим­часовий порядок використання надходжень в іноземній ва­люті" від 19 лютого 1993 р. № 16-93 та Указу Президента України "Про вдосконалення валютного регулювання" від 22 серпня 1994 р. було встановлено обов'язковий продаж через уповноважені банки на МВРУ 50 відсотків надходжень у валюті на рахунку резидентів. Продаж цієї валюти здійснювався у такому порядку: 10 відсотків (за ринковим курсом) направлялися в офіційні валютні резерви Національного банку України, ЗО відсотків (за офіційним кур­сом) — через Міжвідомчий комітет з питань визначення пріоритетів використання валюти, 10 відсотків (за ринковим курсом) реалізовувалися на міжбанківській валютній біржі.

Разом з тим і за таких умов не підлягали обов'язковому продажу на валютному ринку валютні надходження, які:

•   придбані у встановленому порядку через уповноважені банки або інші кредитно-фінансові установи, що мають ліцен­зію Національного банку України, на валютній біржі на здій­снення операцій з валютними цінностями;

•    одержані   фізичними   особами—резидентами   (в   тому числі у вигляді заробітної плати) від нерезидентів, за винят­ком коштів, отриманих від господарської діяльності;

•    належали    дипломатичним,    консульським    та    іншим офіційним представництвам України за кордоном, які корис­туються імунітетом  і дипломатичними  привілеями,  а також філіям і представництвам українських підприємств та орга­нізацій   за   кордоном,   що   не   здійснюють   підприємницької діяльності;

•    належали  уповноваженим банкам та  іншим  кредитно-фінансовим  установам,  які  мають  ліцензію  Національного банку України на здійснення валютних операцій у межах, що не   перевищують   встановленого   ліміту   відкритої   валютної позиції;

•    надійшли на рахунки юридичних осіб — резидентів, що виступали посередниками,як виручка від продажу товарів та послуг    за    дорученням    (на    підставі    договорів    комісії, консигнації,   агентських  угод   тощо)   інших   суб'єктів   госпо­дарської діяльності і підлягали перерахуванню останнім;

•    направлялися безпосередньо на погашення заборгова­ності в іноземній валюті за кредитами, одержаними резиден­тами від іноземних кредиторів за дозволом Національного банку України або за гарантією уряду (копії цих документів передаються відповідному уповноваженому банку);

•    надходили як благодійні кошти на рахунки резидентів в іноземній валюті.

Законом України "Про внесення змін до деяких декретів Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання" від 3 червня 1997 р. було скасовану дію норм, що передба­чали обов'язковий продаж іноземної валюти господарюючи­ми суб'єктами. Проте це не означає, що вони позбавляються права подібним чином реалізовувати свої повноваження роз­поряджатися валютними надходженнями.

Юридичні особи—резиденти можуть купувати іноземну валюту через уповноважені банки або інші кредитно-фінан­сові установи, які мають валютну ліцензію Національного банку України, на валютних біржах (у тому числі на Україн­ській міжбанківській валютній біржі):

1)  для забезпечення їх зобов'язань перед нерезидентами щодо сплати  продукції,  послуг,  робіт,  прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валют­них цінностей. Підставою для купівлі валюти в цьому разі мо­жуть бути:

•   передбачені або фактично імпортовані товари і продук­ція, крім давальницької сировини;

•   передбачені або фактично імпортовані роботи матеріаль­ного і нематеріального характеру;

•   послуги, які надаються резидентам України за кордоном і   можуть  бути   страховими,   медичними,   навчальними,   по­слугами     зв'язку     та     телекомунікацій,     організаційними послугами   (зокрема,   з   організації  та   проведення   міжна­родних форумів);

•   витрати в іноземній валюті для владнання прав інтелек­туальної   власності   (авторські   права),   купівлі   прав   вико­ристання   (зокрема,   товарних  знаків,   виключних   прав   на реалізацію      продукції),      забезпечення      представництва (зокрема,   інтересів),  для   оплати   прав   участі   (наприклад, у міжнародних організаціях);

2)        для забезпечення витрат на службові відрядження закордон у межах норм, встановлених Міністерством фінансів України;

3)        для забезпечення переказів за кордон пенсій, стипендій та аліментів у порядку, передбаченому угодами про неторгові платежі з відповідними країнами;

4)        для сплати за межі України відсотків за кредити, одер­жані з дозволу Національного банку України;

5) для репатріації капіталу, що належить іноземному інвес­торові, який попередньо було інвестовано на території України, або прибутків на цей капітал (за наявності докумен­тального підтвердження про здійснення інвестиції та про розмір фактично отриманих у результаті цього прибутків іно­земного інвестора).

Куплена і зарахована на спеціальний рахунок клієнта іно­земна валюта має бути використана згідно з контрактом або відповідним документом протягом п'яти банківських днів.

Юридичні особи — нерезиденти можуть купувати іноземну валюту через уповноважені банки на валютних біржах для зворотної конвертації коштів, номінованих в українській ва­люті, які були отримані в результаті попереднього продажу іноземної валюти уповноваженому банку та зараховані на відкритий цим банком на ім'я нерезидента рахунок типу "С".

У зазначеному порядку здійснюється торгівля іноземною валютою у безготівковій формі, яка регулюється Тимчасови­ми правилами проведення валютних аукціонів Національного банку України, затвердженими Національним банком України 3 березня 1994 р.

Продаж готівкових валютних коштів банкам — членам УМВБ здійснює виключно Національний банк України на аукціонах, що проводяться в приміщенні Української міжбан-ківської валютної біржі, відповідно до Тимчасового порядку проведення аукціонів Національного банку України по прода­жу готівкових валютних коштів (лист Національного банку України від 31 січня 1995 p.).