Глава 70 Зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

Загальні положення

Зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави є окремим самостійним видом незадоговірних зобов’язань. Вони мають особливі підстави виникнення, а також специ­фічний зміст. Загальні положення про ці зобов’язання визначені у ст. 1212 ЦК , відповідно до якої особа, яка набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (без­підставно набуте майно), зобов’язана повернути це майно потерпілому.

Внаслідок цих фактів потерпілі зазнали шкоди своєму майну. У той же час інші особи набули те, що не повинні були отримати, або, на­впаки, зберегли те, що повинні були втратити. Таким чином одні особи без будь-якої для цього підстави збагатіли за рахунок інших.

Цей вид зобов’язань виникає на підставі таких юридичних фактів:

1)   набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої;

2)   відсутність для цього законних підстав.

При цьому не має значення, чи є безпідставно набуте або збереже­не майно результатом поведінки особи, яка збагатіла, самого потерпі­лого, третіх осіб або це склалося поза їхньою волею.

Набуття або збереження майна однією особою є наслідком відповід­ного зменшення майна іншої особи. Але не будь-яке збільшення майна однієї особи за рахунок іншої тягне виникнення даного виду зобов’язань. Необхідна відсутність законних підстав набуття та збереження майна.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави із самого початку при набутті майна, а і тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Так, буде безпідставно набутим отримане за заповітом майно, якщо у подальшому заповіт буде визнаний недійсним. Безпідставним стане набуте майно за договором дарування, якщо у випадках, передбачених законом, цей до­говір буде визнаний недійсним (ч. 3 ст. 719; ч. 4 ст. 720 ЦК).

Отже, для виникнення зобов’язання, передбаченого ст. 1212 ЦК, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не 796 конкретна підстава, за якою це відбулося. Ним можуть бути будь-які юридичні факти, як передбачені, так і не передбачені законом. Такими фактами можуть бути правомірні та неправомірні дії як самої безпід­ставно збагатілої особи, так і потерпілого або третіх осіб. Такою під­ставою може бути і судова ухвала.

Інакше кажучи, для визначення зобов’язання таким, що виникло внаслідок набуття, збереження майна без достатньої підстави, вирі­шальне значення має не характер поведінки набувача (правомірна чи неправомірна) і не юридичні факти, на підставі яких виникає це зобов’язання (правочини, події або вчинки), а відсутність передбачених законом або правочином підстав для набуття або збереження майна.

Всі життєві обставини, на підставі яких може виникнути безпід­ставне набуття майна, неможливо передбачити заздалегідь. Тому вони в законі не перераховані, а лише в узагальненій формі виражені у ст. 1212 ЦК, відповідно до якої правила, передбачені гл. 83 ЦК, застосо­вуються незалежно від того, чи виявилося безпідставне набуття на­слідком поведінки набувача майна, самого потерпілого, третіх осіб або відбулося поза їхньою волею.

Згідно з принципом, що ніхто не має права набувати майно за чужий рахунок без передбаченої законом або правочином підстави, який по­кладений у зміст ст. 1212 ЦК, безпідставність такого набуття робить його об’ єктивно протиправним. Тому протиправність поведінки не належить ні до обов’ язкових, ні до характерних умов безпідставного набуття май­на. Протиправність безпідставного набуття виражається в самому факті зменшення охоронюваних законом майнових інтересів потерпілого. Стан набувача майна, збереженого за рахунок іншої особи, вважається не­правомірним, в силу чого він і повинен повернути його.

Суб’єктом зобов’язання є особа, яка безпідставно набула або збе­регла майно (боржник), і особа, яка має право на отримання від борж­ника безпідставно набутого або збереженого (кредитор). Ними можуть бути як фізичні особи, в тому числі недієздатні, так і юридичні особи незалежно від характеру їхньої правосуб’єктності.

Об’єктом зобов’язання внаслідок безпідставно набутого майна є дії безпідставно збагатілої особи (боржника) щодо повернення по­терпілому (кредитору) безпідставно набутого або збереженого.

Змістом даного зобов’язання є право потерпілого вимагати по­вернення безпідставного збагачення (в натурі або шляхом компенсації) від безпідставно збагатілої особи та обов’язок останньої повернути отримане (збережене) майно потерпілому.

Закон розрізняє два засоби виникнення безпідставних вигід у од­нієї особи за рахунок іншої: безпідставне набуття та безпідставне збереження майна. Відповідно до цього виділяють і два види зобов’язань з безпідставного набуття майна.

Набуття майна взагалі передбачає набуття будь-якого майнового права. Безпідставне набуття має місце, коли майно надходить до сфери набувача без виникнення права на нього або з виникненням права, але без достатньої для цього підстави (наприклад, коли майно збереглося, але вже змішалося із майном набувача і не може бути відокремлене з однорідних речей).

На відміну від набуття, яке завжди передбачає збільшення майна на­бувача, при безпідставному збереженні обсяг його майна залишається таким самим, як і раніше, хоча і повинен був зменшитися, якщо б не на­став певний юридичний факт, який потяг розглядуване зобов’язання.

Зобов’ язання з безпідставного набуття майна схоже з деліктним зобов’язанням. Різниця між зобов’язаннями із заподіяння шкоди та із безпідставного набуття майна полягає у підставах їхнього виникнення. Підставою виникнення зобов’язання із заподіяння шкоди є делікт (правопорушення). Безпідставність же набуття майна спирається на різноманітні факти, в тому числі і на правомірні (вчинки), події, по­ведінку тварин тощо. У зв’язку з цим, за винятком випадків, передба­чених законом, зобов’язання із заподіяння шкоди виникають тільки з вини заподіювача шкоди. Для виникнення ж зобов’язань, передбаче­них ст. 1212 ЦК, має значення сам факт безоплатного переходу майна від однієї особи до іншої або збереження майна однією особою за рахунок іншої за відсутності для цього правових підстав.

Вказані зобов’язання мають відмінність і за суб’єктним складом. У зобов’язаннях із заподіяння шкоди поряд з особою, зобов’язаною до відшкодування шкоди, завжди є і конкретний потерпілий — кредитор, на користь якого і відбувається відповідне стягнення. При безпідстав­ному набутті майна такого потерпілого може і не бути, тоді безпід­ставно набуте майно підлягає стягненню в доход держави. Крім того, при безпідставному набутті майна боржник завжди є збагатілою осо­бою. У випадках же заподіяння шкоди боржником нерідко виступає не сам заподіювач шкоди, а третя особа, на яку закон покладає обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду.

Відмінність зобов’ язань, які розглядаються, полягає і у їхньому змісті. Зобов’язання із заподіяння шкоди забезпечують відновлення майнового стану потерпілого в тому вигляді, в якому він перебував до правопорушення, до повного відшкодування. В цьому випадку відшко­дування дорівнює шкоді. При безпідставному набутті немає відповід­ності майнової вигоди набувача втратам потерпілого: останньому шкода відшкодовується тільки у тому обсязі, в якому боржник збагатів.

Нарешті, різною є і юридична природа відновлюючих заходів у по­рівнюваних зобов’язаннях. Відшкодування шкоди за правилами гл. 82 ЦК звичайно є мірою відповідальності, в той час як обов’ язок особи, яка безпідставно набула майно, повернути набуте або збережене по­терпілому не є мірою відповідальності, тому що боржник не несе нія­ких майнових втрат.

Безпідставне набуття майна може траплятися і у договірних від­носинах, але це не змінює його недоговірної природи, оскільки від­носини, які охоплюються ст. 1212 ЦК, виникають за межами обов’язків за договором. Їхньою підставою є не договір, а інші юридичні факти — односторонні правочини, фактичні дії, юридичні вчинки тощо, які не складають зміст обов’ язку сторони за договором.

Відносини з безпідставного набуття або збереження майна мають широку сферу застосування. Вони являють собою універсальний ін­ститут захисту цивільних прав і (якщо інше не передбачено ЦК, інши­ми законами або іншими правовими актами і не випливає із сутності відповідних відносин) застосовуються до всіх вимог щодо повернення безпідставно набутого майна незалежно від підстав його виникнення. Ці відносини межують із вимогами про повернення виконаного за не­дійсним правочином, а також за неукладеним договором; витребуван­ня майна власником із чужого незаконного володіння тощо.

Обсяг відшкодування. Зміст вимог визначається характером та розміром безпідставно набутого або збереженого і залежить від мож­ливості повернення цього майна в натурі. Якщо така можливість існує, майно, яке безпідставно набуте, повинне бути повернено потерпілому в натурі (ч. 1 ст. 1213 ЦК). За відсутності такої можливості компенсу­ється його вартість на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК). Якщо б індивідуально визначена річ, що була безпідставно набута, збереглася в натурі, вона не ввійшла до складу майна набувача, і він не став її власником. У той же час її власник не втратив свого права на річ і може витребувати її за правилами вінди­кації (статті 387-390 ЦК). Винятки складають випадки повернення майна, отриманого за підстав, які згодом відпали, що частіше відбува­ється при універсальному правонаступництві (наприклад, майно отри­мане за заповітом, який згодом визнаний судом недійсним). За межами цих наслідків є передача потерпілому не тієї ж самої, а такої ж одно­рідної речі (речей). Відповідно до цього неможливістю повернення безпідставно набутого в натурі розуміється відсутність однорідних речей. Отже, засобом задоволення вимог потерпілого при безпідстав­ному набутті його майна іншою особою є повернення речі або сплата грошової компенсації.

При поверненні майна в натурі набувач відповідає за будь-які його недоліки, в тому числі і випадкові, недостачу або погіршення майна, які виникли після того, як він дізнався або міг дізнатися про безпід­ставність збагачення. До цього моменту він відповідає лише за умисел і грубу необережність (ч. 1 ст. 1214 ЦК).

Обов’язок щодо повернення майна або компенсації його вартості повинен бути виконаний його набувачем негайно після того, як він дізнався про безпідставність отримання цього майна. В інших випадках він повинен відшкодувати потерпілому збитки, викликані наступною зміною вартості майна.

Безпідставно набуте майно може приносити доходи або плоди як природне породження самої речі (приплід тварин тощо), або на під­ставі укладання цивільно-правових правочинів (передача майна в найм тощо). Оскільки безпідставним було саме набуття (збережен­ня) самого майна, безпідставним буде й отримання доходів і плодів (приплоду) від нього. Але закон визнає отримання доходів і плодів безпідставним лише за умови, коли набувач майна знав або повинен був знати про безпідставність його отримання. Тому набувач повинен повернути або відшкодувати потерпілому всі доходи, які він одержав або міг одержати з цього майна з того часу, як дізнався або міг дізна­тися про безпіставність набуття майна (ч. 1 ст. 1214 ЦК). Доходи або інші вигоди, які отримані ним до цього часу, не підлягають повер­ненню або відшкодуванню.

Законодавець окремо вирішив також питання щодо відшкодування потерпілому доходів при безпідставному користуванні його грошови­ми коштами. Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК на суму безпідставного грошово­го отримання підлягають нарахуванню проценти за користування чу­жими коштами з того часу, коли набувач дізнався або міг дізнатися про безпідставність отримання або збереження грошових коштів. Процен­ти підлягають нарахуванню відповідно до правил ст. 536 ЦК.

Безпідставне набуття може полягати у набутті (збереженні) не тіль­ки майна, але і майнових прав. У цих випадках зміст вимоги потерпіло­го зводиться до поновлення безпідставно втраченого ним права.

Безпідставно набуте майно, яке не підлягає поверненню. У ви­падках, прямо передбачених законом, майно, яке передане іншій особі, не може бути витребуване назад як безпідставно отримане. Перелік таких випадків вказаний у ст. 1215 ЦК. Серед них позначені відносини, пов’ язані з отриманням грошових сум, які надавалися особам як засоби до існування. Як такі засоби можуть виступати безпідставно виплачені заробітна плата та платежі, які до неї дорівнюються (стипендії, пенсіїї, допомоги тощо) за умови відсутності рахункової помилки або недобро­совісності з боку набувача. За такої ж обставини і таких же умов не підлягають поверненню суми, які не повинні були виплачуватися із за­подіяння шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ я або смертю. Не підлягають поверненню суми, які виплачені у більшому, ніж повинно отримувачеві, розмірі або вдруге за аліментними зобов’ язаннями та інші суми, якщо для отримувача вони були засобом до існування.

Отримання безпідставно набутого майна породжує обов’язок повер­нути отримане лише за умови, що майно отримано за рахунок того, хто поніс відповідні втрати у майні. Зустрічаються випадки, коли особі пере­дається майно, яким вона володіла хоча б і без відповідного права на нього, або майно, яке підлягає передачі їй у майбутньому. В таких випад­ках обов’язку повернути отримане не виникає, оскільки немає потерпіло­го, тобто особи, за рахунок якої майно отримане. На цій підставі не під­лягає поверненню як безпідставно набуте майно, яке передане в рахунок виконання зобов’ язання або до настання строку його виконання, якщо зобов’язанням не передбачено інше, або зі спливом строку позовної дав­ності. У наведених випадках взагалі немає безпідставного набуття. Пере­дача майна в рахунок виконання зобов’язання до настання строку його виконання не може розцінюватися як отримання неналежного, оскільки боржник, хоча і достроково, але передає кредитору майно, тобто виконує свій обов’язок, який випливає із договору або закону. Це правило засто­совується у всіх випадках дострокового виконання зобов’язання, неза­лежно від обов’язковості отримання такого виконання для кредитора.

Питання для самоконтролю

1. Поняття зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням май­на без достатньої правової підстави.
2. Види зобов’язань із безпідставного збагачення.
3. Зміст зобов’язань із безпідставного збагачення.