§ 2. Елементи договору транспортного експедирування

Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт (кре­дитор) та експедитор (боржник). Однак ЦК не встановлює спеціальних вимог до сторін договору транспортного експедирування. Детальніше це питання врегульоване у Законі України «Про транспортно- експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 р.¹ Зокрема, вказаний Закон містить визначення понять клієнта та експедитора. Так, відпо­відно до ст. 1 Закону клієнт — це споживач послуг експедитора (юри­дична або фізична особа), який за договором транспортного експеди­рування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити вико­нання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Аналіз законодавства дає підстави зробити висновок, що клієнтом може бути як юридична, так і фізична особа. Хоча на практиці зазвичай клієнтами виступають саме юридичні особи або фізичні особи — підприємці, які мають необхідність у здійсненні систематичних перевезень. Клієнтом у до­говорі транспортного експедирування може бути як відправник, так і одержувач вантажу, а також інші особи: власник вантажу, перевізник та інші суб’єкти, інтереси яких пов’язані з перевезенням внаслідок наявності договірних відносин з відправником чи одержувачем ван­тажу. Експедитор (транспортний експедитор), у свою чергу, визна­чається як суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно- експедиторських послуг, визначених договором транспортного екс­педирування. Таким чином, експедитором може бути лише юридична особа, яка спеціалізується у транспортно-експедиційному обслугову­ванні та має організаційні, матеріально-технічні та інші передумови для надання транспортно-експедиційних послуг іншим учасникам цивільних відносин.

Експедиторська діяльність підпадає під регулювання п. 35 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяль­ності», відповідно до якого ліцензуванню підлягає здійснення госпо­дарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів, ван­тажів залізничним транспортом, якщо такі послуги надаються юри­дичними або фізичними особами (роз’яснення ВГСУ у листі від 25 жовтня 2000 р. № 01-8/570).

Ліцензування перевезень вантажів і пасажирів в Україні обумовле­но насамперед специфікою цих послуг, надання яких повинне перед­бачати виконання правил екологічної, пожежної безпеки, схоронність перевезених вантажів, захист здоров’я людей, охорону праці, санітарно- епідеміологічне благополуччя населення й безпеку руху, особливо під час перевезення небезпечних вантажів. Мета ліцензування полягає в тому, щоб на ринку надання транспортних послуг працювали тільки ті підприємства, які можуть виконувати вимоги ліцензійних умов і га­рантувати якість та безпеку при перевезеннях, забезпечити безпеку господарської діяльності на транспорті.

Отже, відповідно до чинного законодавства підприємства, що зай­маються експедируванням вантажів, а також виконують транспортні операції в інтересах клієнтів на залізничних коліях не загального ко­ристування, зобов’язані мати ліцензію на надання послуг з перевезен­ня вантажів у частині організації перевезення вантажів і розрахунків за ці перевезення, але перевезення вантажів і виконання технологічних операцій, пов’язаних з перевізним процесом в інтересах самого під­приємства, ліцензуванню не підлягає.

Від сторін договору транспортного експедирування необхідно від­різняти учасників транспортно-експедиторської діяльності. Коло остан­ніх не обмежується лише експедитором та клієнтом, оскільки до нього належать усі особи, задіяні у процесі перевезення вантажу, обслугову­вання якого здійснюється на підставі договору транспортного експеди­рування.

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» до учасників транспортно-експедиторської діяльності відносить клієнтів, перевізників, експедиторів, транспортних агентів, порти, залізничні станції, об’ єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіа­ційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митних брокерів та інших осіб, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Предметом договору транспортного експедирування є транспортно- експедиційні послуги. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга — це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та за­безпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або ін­шого вантажу за договором транспортного експедирування. Наведене визначення має ряд недоліків. У цивільному праві визначається, що по­слуги та результати робіт—це окремі об ’ єкти цивільних прав (ст. 177 ЦК). Традиційно розмежування між роботами та послугами прийнято про­водити за критерієм наявності чи відсутності уречевленого результату. Такий поділ бере свій початок ще в римському праві, в якому застосо­вувалося два окремих види договорів: договір найму послуг (locatio- conductio operarum) і договір найму робіт (locatio-conductio operas).

За договором транспортного експедирування експедитор вчиняє комплекс дій, пов’язаних із перевезенням вантажу. Для цих дій харак­терною є відсутність уречевленого результату, а їх корисний ефект полягає у задоволенні потреб клієнта в організації перевезення. Отже, такі дії слід відносити саме до послуг, а не до робіт. Тому визначення транспортно-експедиторських послуг у запропонованій Законом ре­дакції, тобто визначення їх через категорію «роботи», є неправильним, оскільки призводить до змішування різних понять.

Таким чином, предметом договору транспортного експедирування є саме послуги, які пов’язані з перевезенням вантажу та спрямовані на організацію чи забезпечення перевезення вантажу протягом усього етапу або на окремій його стадії (транспортно-експедиторські послуги)^[11].

Послуги, що надаються експедитором, поділяються на основні та додаткові. До основних послуг належить організація перевезення ван­тажу транспортом, включаючи укладення договорів. До додаткових послуг відносять ті, що охоплюють інші питання, пов’язані з переве­зенням вантажу.

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» міс­тить такий перелік послуг експедитора: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення ван­тажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів; фрахтування національних, іно­земних суден та залучення інших транспортних засобів і забезпечення їх подачі в порти та на залізничні станції, у склади, термінали або інші об’ єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснення робіт,пов’язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ве­дення обліку надходження та відправлення вантажів; організація охо­рони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; орга­нізація експертизи вантажів; здійснення оформлення товарно- транспортної документації; надання в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відправлення; забезпечення ви­конання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестан­дартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізника; здійснення страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпе­чення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяль­ності відповідного виду транспорту; забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформлення документів та організація робіт від­повідно до митних, карантинних та санітарних вимог та надання інших допоміжних та супутніх перевезенням транспортно-експедиторських послуг, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Ціна у договорі транспортного експедирування визначається за домовленістю сторін. Винагорода експедитора визначається, як пра­вило, на підставі встановлених ним тарифів на ті чи інші послуги. Винагороду, що виплачується експедитору, слід відрізняти від компен­сації витрат, понесених останнім при здійсненні своєї діяльності (з оплати провізної плати, здійснення платежів на зберігання вантажу тощо). Якщо в договорі ціна не встановлена, вона визначається вихо­дячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору (ч. 4 ст. 632 ЦК).

Строк договору транспортного експедирування визначається за домовленістю сторін у договорі. Він може бути нетривалим, необхід­ним для виконання разового експедиційного доручення. Проте поши­рена ситуація, коли сторони укладають договір транспортного експе­дирування на тривалий строк. В останньому випадку договір, як пра­вило, містить загальні умови транспортного експедирування, які кон­кретизуються у заявках клієнта, де зазначаються найменування ванта­жу, його характеристики, точний перелік послуг експедитора, що по­трібні для доставки саме цього вантажу, а також окремі умови такої доставки (її строк, адреса вантажоодержувача і т. п.).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається в пись­мовій формі. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Оскільки законодавство України не встановлює такого наслідку, недо­тримання письмової форми договору транспортного експедирування не тягне за собою його недійсність. Заперечення однією зі сторін фак­ту укладення договору або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та ін­шими доказами. Проте рішення суду не може ґрунтуватися на показан­нях свідків. Якщо договір транспортного експедирування не було укладено, а послуги фактично були надані, факт надання послуги екс­педитора може підтверджуватися транспортними документами.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

-    авіаційна вантажна накладна;

-    міжнародна автомобільна накладна (СМК);

-    накладна СМГС (накладна УМВС);

-    коносамент;

-    накладна ЦІМ (СІМ);

-    вантажна відомість;

-    інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджу­ється єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК письмова форма договору транспорт­ного експедирування вважатиметься дотриманою, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допо­могою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.