§ 3. Відповідальність сторін за договором перевезення

Відповідальність сторін за договором перевезення будується за принципом вини, виходячи з презумпції вини зобов’язаної сторони. При цьому сторони такого договору не вправі своєю угодою змінюва­ти встановлену законодавством цивільно-правову відповідальність. Відповідальність за цими договорами диференціюється залежно від об’єктів перевезення. Так, на відміну від загальних положень цивільно- правової відповідальності у ЦК України та транспортному законодав­стві в першу чергу передбачена відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, вантажобагажу та багажу. За незбереження (втрату, нестачу, псування або пошкодження) прий­нятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу перевізник відповідає у межах фактично понесених збитків (крім неотриманих доходів) у випадку втрати вантажу або у формі виключної неустойки, наприклад, за прострочення доставки вантажу, якщо не доведе, що це відбулося з незалежних від нього причин (ст. 924 ЦК, ст. 113 СЗУ, ст. 68 Закону «Про автомобільний транспорт»). Так, за втрату або не­стачу вантажу перевізник відповідає у розмірі дійсної вартості втраче­ного вантажу чи його нестачі; за втрату вантажу, який був зданий до перевезення з оголошеною вартістю, — у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, — у розмірі дійсної вартості; за псування і пошкодження вантажу — у роз­мірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. Втрата вантажу — це не лише фізична загибель, знищення або крадіжка вантажу, прий­нятого до перевезення. Згідно зі ст. 919 ЦК України вантаж, не ви­даний одержувачу на його вимогу протягом тридцяти днів після спли­ву строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), а відповідно до ст. 117 СЗУ відправник або одержувач має право вважати вантаж втра­ченим, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу про­тягом 30 діб з моменту закінчення строку доставки. Стосовно до ст. 140 САТ вантаж вважається втраченим, якщо він не був виданий: при місько­му, приміському перевезенні протягом 10 днів з дня прийняття ванта­жу, при міжміському перевезенні — протягом 30 днів, а при переве­зенні в прямому змішаному сполученні — по закінченні 4-х місяців з дня прийняття вантажу до перевезення. Необхідно зазначити, що ст. 923 ЦК України передбачає відшкодування збитків за прострочення доставки вантажу, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами). Відповідно ж до ст. 116 СЗУ за несвоєчасну доставку вантажів залізниця сплачує одер­жувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини). Транспортне законодавство передбачає примірний перелік обставин (причин), що звільняють перевізника від відповідальності, якщо він доведе їх існування. Крім того, ЦК України і транспортним законодав­ством передбачена відповідальність за порушення договорів про орга­нізацію перевезень вантажів, зокрема відповідальність перевізника за ненадання транспортних засобів і відправника за невикористання на­даного транспортного засобу (ст. 921 ЦК). Відправник відповідає за невчасну сплату провізної плати та інших належних перевізникові платежів. Одержувач відповідає за невчасне розвантаження транспорт­них засобів на своїх під’їзних коліях і на коліях загального користу­вання, якщо це передбачено договором перевезення, а також за нахо­дження вантажів понад строк безкоштовного находження у зазначених пунктах. У разі здавання одержувачем, портом після вивантаження неочищеного рухомого складу або контейнерів одержувач, порт спла­чують залізниці штраф у розмірі, передбаченому ст. 123 СЗУ. Відправ­ник також відповідає за наслідки недоліків тари і внутрішньої упаков­ки, які призвели до бою, пошкодження, деформації, протікання, псу­вання вантажу, порушення термінів доставки, за додаткові витрати у пунктах перевалки на підготовку вантажу для подальшого переве­зення або його реалізації. Перевізник відповідає за затримку відправ­лення пасажира, вантажу, вантажобагажу і багажу, а також за порушен­ня строків їх доставки в пункт призначення (ст. 922 ЦК).

Питання для самоконтролю

1. Поняття та загальна характеристика договору перевезення. Правова характеристика договорів перевезення вантажів. Перевізні документи та їх юридичне значення.
2. Нормативно-правове регулювання правовідносин за догово­ром перевезення.
3. Види договорів перевезення.
4. Права та обов’ язки сторін за договорами перевезення.
5. Договір перевезення пасажирів і багажу.
6. Договір перевезення у прямому змішаному сполученні.
7. Цивільно-правова відповідальність за порушення транспорт­них договорів.