§ 2. Поняття та умови договору про надання послуг

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов ’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановле­но договором.

Договір про надання послуг є консенсуальним. Він може мати як оплатний, так і безоплатний характер. Оплатний договір про на­дання послуг є двостороннім договором. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов до­говору (ч. 1 ст. 638 ЦК). Після цього кожна зі сторін набуває права та обов’язки, які становлять його зміст. Виконавець зобов’язується вчини­ти певні дії або здійснити певну діяльність, а замовник оплатити вико­навцеві зазначену послугу, а коли договір має безоплатний характер — відшкодувати всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суб’єктами договору про надання послуг є виконавець та замов­ник. ЦК не висуває будь-яких вимог до особи виконавця. Разом з тим у деяких випадках виконавцем за таким договором може виступати лише особа, яка отримала ліцензію на здійснення певної діяльності у відповідних органах ліцензування. Наприклад, ліцензуванню під­лягає діяльність з надання охоронних послуг, послуг радіо- та теле­фонного зв’язку, туроператорська, турагентська, аудиторська діяльність тощо^[1]. Залежно від характеру послуги, що надається, у деяких випад­ках можуть виникати вимоги не тільки до особи виконавця, а й замов­ника. Наприклад, освітні послуги вищих навчальних закладів можуть надаватися лише особам, які мають середню освіту та успішно склали відповідні іспити.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору, в першу чергу є умови про предмет договору. Предметом договору про надан­ня послуг є сама нематеріальна послуга, тобто те нематеріальне благо, яке отримує замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Для договорів цього типу важливе зна­чення має якість послуг, що надаються. Це стосується всіх видів по­слуг — медичних, юридичних, освітніх, туристських, готельних тощо. Учиняючи договір з тим чи іншим виконавцем, замовник вправі роз­раховувати на певний рівень якості послуги, що буде йому надана. Умова щодо предмета договору — послуги впливає і на інші його умови — розмір плати та строк дії.

Як вже зазначалося, відповідно до ЦК договір про надання послуг може бути як оплатним, так і безоплатним. Визначення цього аспек­ту договору залежить від волі сторін. Якщо виконавцем за договором про надання послуги є суб’єкт підприємницької діяльності, то договір зазвичай має відплатний характер, а розмір плати визначається відпо­відно до ставок та прейскурантів, які ним пропонуються (договір про надання послуг телефонного зв’язку, послуг, що надаються туристич­ними агентствами, послуг готелів тощо). У деяких випадках для забез­печення загальних інтересів споживачів свобода виконавця щодо ви­значення розміру плати за свої послуги може бути обмежена законо­давством. Наприклад, згідно зі ст. 66 Закону України «Про телекому­нікації» від 18 листопада 2003 р. тарифи на загальнодоступні послуги та тарифи на надання в користування каналів електрозв’язку операто­рів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, підлягають державному регулюванню. Таке ре­гулювання здійснюється шляхом встановлення граничних або фіксо­ваних тарифів, за межі яких оператори та провайдери телекомунікацій виходити не можуть.

Для задоволення інтересів певних верств населення послуги мо­жуть також надаватися безоплатно. Згідно із Законом України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. особам, які з різних причин перебувають у складних життєвих ситуаціях (безробіття, похилий вік,хвороба, інвалідність при відсутності рідних, які повинні забезпечити догляд та допомогу, сирітство та безпритульність дітей, конфлікти і жорстоке ставлення у сім’ї тощо), можуть бути надані певні соціально- побутові, психологічні, медичні, юридичні та інші послуги, які нази­ваються соціальними послугами (забезпечення продуктами харчуван­ня, гарячим харчуванням, транспортними послугами, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та достав­ка медикаментів, працетерапія, надання консультацій з питань законо­давства тощо). Такі послуги надаються державними та комунальними суб’єктами безоплатно в обсягах, визначених державними стандарта­ми соціального обслуговування (ст. 7).

Плата за договором про надання послуг може не бути фіксованою, а визначатися сторонами у процесі укладення договору. У такому по­рядку може, наприклад, встановлюватися плата за договором про на­дання окремих освітніх послуг: навчання іноземним мовам, математи­ці, біології тощо. Хоча договори про надання послуг відповідно до ЦК і можуть бути безвідплатними, навряд чи можна передбачати їх по­ширення. Безвідплатне надання послуг може мати місце у відносинах між фізичними особами, у першу чергу тих, які пов’ язані дружніми, довірчими стосунками (перевезення речей, прогулянки з домашньою твариною або догляд за домівкою сусіда тощо).

Згідно зі ст. 905 ЦК строк за договором про надання послуг вста­новлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Строк може мати важливе значення в договорі про надання послуг, у зв’язку з чим сторони за­звичай обумовлюють його в договорі. Наприклад, у договорі на про­ведення аудиту та надання інших аудиторських послуг поряд з іншими умовами визначається строк проведення аудитором перевірки. У дано­му випадку строк відіграє суттєву роль, бо з отриманням юридичною особою результатів аудиторської перевірки можуть бути пов’язані умови щодо вчасного надання нею звітів, отримання грошей за кре­дитним договором у банківській установі тощо.