§ 2. Зміст договору позички

Обов’язки позичкодавця. Комплекс обов’язків позичкодавця за­лежатиме від реальності або консенсуальності конкретного договору позички. Крім того, виділяючи обов’язки позичкодавця, слід звертати­ся як до норм, що містяться в гл. 60 ЦК, так і до правил, присвячених договору найму (оренди) (ч. 3 ст. 827 ЦК). В останньому випадку слід керуватися зробленими раніше рекомендаціями, застосовуючи до до­говору позички положення гл. 58 ЦК «Найм (оренда)», якщо інше не встановлено главою ЦК «Позичка» і лише у тій частині, в якій вони не суперечать суті позичкового зобов’язання.

Позичкодавець зобов ’язаний:

1) передати користувачеві річ у користування негайно або у строк, встановлений договором позички^[8]. Якщо позичкодавець не виконує обов’язку передати річ у користування, друга сторона має право ви­магати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків (ст. 830 ЦК). Дія принципу реального виконання зобов’язання, закріпленого в ст. 620 ЦК і що надає кредиторові право вимагати від боржника виконання своїх обов’язків у натурі (у даному випадку — по передачі речі, визначеної індивідуальними ознаками), паралізована вищезазначеним спеціальним правилом, викладеним у ст. 830 ЦК.

Певний інтерес представляє питання про те, в якому обсязі під­лягають відшкодуванню збитки, право на компенсацію яких передба­чене ст. 830 ЦК. Слід зазначити, що відповідно до ст. 326 ЦК УРСР 1963 р. відповідальність сторони договору безоплатного користування майном, яка за своїм статусом була подібна нинішньому позичкодавцю, за аналогічне правопорушення обмежувалася обов’язком відшкодува­ти лише реальні збитки. Подібна позиція законодавця пояснювалася безоплатністю вказаного договору, через який користувач не надавав зустрічного задоволення замість отримуваних вигод від експлуатації предмета договору. Проте новий ЦК 2003 р. у ст. 830 не містить правил, що обмежують відповідальність позичкодавця за порушення обов’язку по передачі речі користувачеві, тому згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК «збит­ки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі», тобто відшкодуванню підлягають як реальні збитки, так і упущена вигода користувача;

2) передати користувачеві річ у комплекті і у стані, що відповіда­ють умовам договору позички та її призначенню. Порушення позич- кодавцем вказаного обов’язку наділяє користувача правом вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків. При цьому слід пам’ятати, що саме користувач зобов’язаний у присутнос­ті позичкодавця перевірити справність речі. Якщо користувач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані;

3) попередити користувача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров ’я, майна користувача або інших осіб або призвести до пошко­дження самої речі під час користування нею. При цьому шкода, за­вдана у зв’язку з користуванням річчю, відшкодовується позичкодав- цем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих влас­тивостей або недоліків речі, про наявність яких користувач не був попереджений позичкодавцем і про які він не знав і не міг знати;

4) при укладенні договору позички повідомити користувача про всі права третіх осіб на річ, що передається у позичку. Існування відмі­ченого обов’язку пояснюється тим, що передання речі у позичку не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб (наприклад, права за­стави). Невиконання позичкодавцем даного обов’язку надає користу­вачеві право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків;

5) капітальний ремонт речі, переданої у позичку, провадиться по- зичкодавцем за його рахунок.

Диспозитивність аналогічного правила, що міститься в абз. 1 ч. 2 ст. 776 ЦК, надає можливість за домовленістю сторін договору найму покласти виконання аналізованого обов’язку на орендаря. Чи відпо­відає подібне диспозитивне формулювання вказаного правила суті договору позички? На подібне питання слід дати негативну відповідь через такі аргументи.

ЦК не містить визначення капітального ремонту. Проте його вста­новлення надзвичайно важливе, хоч би для проведення відмінності між капітальним і поточним ремонтами, здійснення яких є обов’ язком різних сторін договору позички. Тому для вирішення поставленого завдання слід удатися до доктринального тлумачення, використовуючи позицію законодавця (ч. 3 ст. 776 ЦК) і Вищого арбітражного суду України (нині — Вищий господарський суд України), викладену в п. 14.3 Роз’яснення ВАСУ від 25.05.2000 г. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду держав­ного та комунального майна» (а точніше — ознаки капітального ре­монту, на які звертав свою увагу ВАСУ (ВХСУ)). Таким чином, капі­тальний ремонт — це відновлення основних конструктивних елемен­тів (частин) предмета позички, внаслідок чого усувається знос речі і відновлюється її вартість, що характеризується тим, що при його про­веденні або без його здійснення річ, передану в позичку, неможливо використовувати за призначенням і (або) відповідно до умов договору. Тому покладання на користувача обов’язку по проведенню капіталь­ного ремонту, який пов’язаний із значними матеріальними витратами, повністю нівелює позитивний ефект, отримуваний останнім у резуль­таті безоплатного користування річчю, і суперечитиме безоплатній природі договору позички.

Обов’язки користувача. Реальність або консенсуальність кон­кретного договору позички не впливає на комплекс обов’язків корис­тувача.

Користувач зобов’язаний:

1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі. Мета використання предмета позички може бути визначена сторонами в договорі. Проте у разі відсутності спеціальної домовленості належним буде визнано використання речі відповідно до її звичайного призначення, що виникає з її суті;

2) здійснювати звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої в користування. Законодавець не дає визначення «звичайним витратам», тому дане завдання повинна бути вирішене в результаті систематичного тлумачення чинного законодавства. Через вищевикладене обґрунтування до змісту досліджуваного терміна не входить капітальний ремонт, проведення якого є обов’язком позичко­давця. Уявляється, що до «звичайних витрат щодо підтримання на­лежного стану речі, переданої в користування», слід відносити: а) витрати на проведення поточного ремонту речі; б) витрати по утри­манню предмета позички; в) витрати, пов’язані з використанням речі, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів (експлуатаційні витрати);

3) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено до­говором. Отже, за наявності згоди позичкодавця користувач може пе­редавати предмет позички в користування третім особам за договором найму (оренди) або субпозички.

Порушення користувачем вищевикладених в пп. 1-3 обов’язків надає позичкодавцю право вимагати розірвання договору і відшкоду­вання збитків (ч. 2 ст. 834, ст. 623 ЦК);

4) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання (п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК). Слід зазначити, що норма, яка охоплює аналізований обов’ язок корис­тувача, містить очевидну помилку. Безоплатне користування річчю, здійснюване за договором позички, полягає у вилученні її корисних властивостей, а зазначений процес неодмінно пов’язаний із зносом пред­мета договору. Тому повернення речі після закінчення строку договору позички «в такому самому стані, в якому вона була на момент її пере­дання», представляється неможливим. Необхідність постійного вдоско­налення чинного законодавства вимагає внесення змін до п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК. Як один із варіантів може бути запропонована така редакція п. 3

ч.  2 ст. 833 ЦК: користувач зобов’язаний «повернутиріч після закінчен­ня строку договору у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі».

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, по- зичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК).

Передача речі в позичку не обмежує її власника в можливості віль­ного розпорядження своєю власністю протягом строку дії договору, не припиняючи при цьому зобов’язального правовідношення. Відповідно до ч. 1 ст. 832 ЦК позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов’язки позичкодавця. Інакше кажучи, праву безоплатного користу­вання за договором позички властива ознака слідування за річчю.

При розпорядженні своїм майном шляхом його продажу власник (позичкодавець) не обмежений у виборі покупця якими-небудь дома­ганнями з боку користувача. Згідно із ч. 2 ст. 832 ЦК користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому в користування^[9]. У разі продажу позичкодавцем предмета дого­вору позички, який укладено без визначення строку, покупцеві речі, переданої у користування, надається право вимагати розірвання до­говору. Користувач має бути заздалегідь повідомлений про розірвання договору у строк, що відповідає меті позички.