§ 2. Зміст договору довічного утримання (догляду) та умови його виконання

Зміст договору довічного утримання (догляду) становлять права та обов’ язки сторін. Відповідно до статей 744, 749 ЦК набувач зобов’язується систематично забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом. Утримання полягає у матеріальному забезпеченні, яке може мати натуральну (харчування) чи грошову (грошові суми) форму. Види забезпечення та догляду відчужувача сторони вказують у договорі. Це може бути надання житла, організація щоденного хар­чування, зокрема, власного приготування, придбання продуктів харчу­вання, предметів гігієни, побутової хімії, забезпечення необхідним одягом (купити, замовити, пошити), виплата грошових сум, організація медичного бслуговування, санаторно-курортного лікування, виклик і оплата послуг перукаря, водія та ін., прибирання квартири (будинку) тощо. Види догляду та утримання мають бути конкретно названі в до­говорі, наприклад, виклик перукаря щомісячно, надання харчування власного приготування три рази на день з переліком страв. Відсутність у договорі чітко визначених видів матеріального забезпечення та до­гляду впливає на можливість відчужувача розірвати договір в зв’язку з порушенням набувачем своїх обов’язків щодо надання такого утри­мання (догляду). Закон особливо виділяє обов’ язок набувача по забез­печенню відчужувача житлом у будинку (квартирі), переданому йому за договором довічного утримання (догляду). Так, якщо сторони перед­бачають даний вид утримання, то ст. 750 ЦК вимагає, щоб у договорі була конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати. Стосовно інших видів забезпечення існує за­гальне правило, що останні з урахуванням їх характеру та особливос­тей повинні надаватися відчужувачу за договором довічного утриман­ня (догляду) систематично. Згідно зі ст. 751 ЦК матеріальне забезпе­чення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому за­коном.

Незважаючи на безспірну важливість визначення сторонами в до­говорі видів утримання (догляду) відчужувача ч. 1 ст. 749 ЦК встанов­лює, що у договорі не повинні, а лише можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення та догляду (опікування), якими набувач має забезпечити відчужувача. У разі якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені в договорі або у разі виникнення потреби забез­печити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір щодо цього має вирішуватися відповідно до засад спра­ведливості та розумності. В зв’язку з останнім постає питання — для чого укладається договір довічного утримання (догляду), якщо обов’язки набувача перед відчужувачем щодо видів матеріального за­безпечення та видів догляду (опікування) можуть конкретно не визна­чатися у договорі? Очевидно, ст. 749 ЦК має застосовуватися лише у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, які не були передбачені сторо­нами на момент укладення договору і необхідність у яких виникла у відчужувача пізніше. Оскільки договір довічного утримання (догля­ду) укладається з метою надання матеріального забезпечення та до­гляду (опікування) відчужувачу, види, розмір, порядок, строки надан­ня утримання (догляду) повинні бути названі у договорі якомога де­тальніше, а не визначатися судом відповідно до засад справедливості та розумності у разі виникнення спору щодо цього^[2].

Отже, набувач за договором довічного утримання наділений таки­ми обов’язками: надавати відчужувачу довічно конкретні види мате­ріального забезпечення (у натуральній та/або грошовій формі) та/або догляду (опікування) у строки, передбачені договором; забезпечити відчужувача житлом у випадку, якщо такий обов’ язок передбачений договором; поховати відчужувача, навіть якщо такий обов’язок не був передбачений договором (ч. 3 ст. 749 ЦК). При цьому, якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на по­ховання мають бути справедливо розподілені між ними та набува­чем.

Закон, забезпечуючи виконання договору довічного утримання (догляду), у ст. 754 ЦК встановлює, що :

-    набувач не може до смерті відчужувача передане йому за догово­ром довічного утримання майно продати, обміняти, подарувати, уклас­ти щодо нього договір застави чи передати у власність іншій особі на підставі іншого правочину;

-    протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за договором довічного утримання, не може бути звернене стягнення за зобов’язаннями набувача;

-    втрата, знищення, пошкодження переданого майна не припиняє дію договору довічного утримання (догляду) і не є підставою для при­пинення чи зменшення обсягу обов’язків набувача перед відчужува- чем.

Договір довічного утримання (догляду), укладений з набувачем — фізичною особою, передбачає особисте виконання обов’язків набувачем. Лише у разі неможливості подальшого виконання останнім своїх обов’язків з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача за договором можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї на­бувача (тобто особі, яка є відомою відчужувачу) або іншій особі за зго­дою сторін (ч. 1 ст. 752 ЦК).

До прав набувача належить право вимагати розірвання договору довічного утримання (догляду). Слід наголосити, що набувач при ре­алізації цього права не обмежений ніякими умовами та поважними причинами (п. 2 ч. 1 ст. 755 ЦК).

Відчужувач має право: вимагати від набувача належного виконан­ня передбачених договором обов’язків (статті 749, 750 ЦК); заміни майна, що було передане за договором довічного утримання набуваче­ві, за згодою останнього (ст. 753 ЦК); вимагати в судовому порядку розірвання договору у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини ( ст. 755 ЦК).

Припинення договору довічного утримання (догляду).

Згідно з ч. 2 ст. 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Оскільки набувач зобов’язаний забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом протягом життя, то відповідно смерть відчужувача припиняє зобов’язання його виконанням (ст. 599 ЦК).

Договір також може бути припинений за домовленістю набувача та відчужувача (ст. 604 ЦК); поєднанням набувача та відчужувача в од­ній особі, наприклад у разі спадкування (ст. 606 ЦК); звільненням відчужувачем одержувача від його обов’язків за договором, тобто про­щенням боргу (ст. 605 ЦК).

На вимогу однієї зі сторін договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду відповідно до ст. 755 ЦК. Так, на вимогу відчужувача майна за рішенням суду договір може бути розірваний у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини (ч. 1 ст. 755 ЦК). У такому ви­падку відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав за договором, і відповідно має право вимагати від набувача його по­вернення (ч. 1 ст. 756 ЦК). При цьому витрати, які поніс набувач у зв’язку з утримання та/або доглядом відчужувача, відповідно до умов договору довічного утримання (догляду) поверненню не підлягають.

За рішенням суду договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний також і на вимогу набувача (ч. 1 ст. 755 ЦК). Як вже зазна­чалося закон не встановлює ніяких умов, причин або випадків для тако­го розірвання. Воно може бути викликане, наприклад, заміною набувача в зв’язку з неможливістю останнього виконувати обов’язки за договором. Саме у такому випадку, у разі задоволення вимог набувача, суд може залишити за ним право власності на частину майна з урахуванням часу, протягом якого він належно виконував обов’ язки за договором довічно­го утримання (догляду) відповідно до ч. 2 ст. 756 ЦК.

Під час строку дії договору довічного утримання (догляду) мож­ливе настання таких обставин, як смерть набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи-набувача, що істотно впливають на дію договору.

Так, у разі смерті фізичної особи-набувача його права та обов’ язки переходять до спадкоємців, до яких перейшло право власності на май­но, передане відчужувачем (ч. 1 ст. 757 ЦК). При цьому якщо спадко­ємець за заповітом відмовився від прийняття майна, переданого від- чужувачем, то право власності на це майно може перейти до спадко­ємця за законом. Якщо ж у набувача немає спадкоємців або вони від­мовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, то право власності на це майно набуває відчужувач. За таких обставин договір довічного утримання припиняє свою дію.

У разі припинення юридичної особи-набувача за договором довіч­ного утримання (догляду) настають правові наслідки, передбачені ст. 758 ЦК:

-   якщо у юридичної особи є правонаступник, то права та обов’язки за договором переходять до нього;

-    якщо юридична особа ліквідується, то договір припиняє свою дію і майно повертається відчужувачу;

-   якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно пере­йшло до її засновника (учасника), то відповідно до нього переходять і права та обов’ язки за договором довічного утримання (догляду).

^[1] Див.: Цивільне право України [Текст] : підручник : у 2 кн. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 2. - С. 114; Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар [Текст] / за ред. розробників проекту ЦК України. - К. : Істина, - С. 499.

^[2] Види матеріального забезпечення та види догляду (опікування) складають пред­мет договору довічного утримання (догляду) і відповідно мають бути визначені в до­говорі.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та юридична характеристика договору довічного утримання (догляду).
2. Предмет договору довічного утримання (догляду).
3. Форма договору довічного утримання (догляду).
4. Сторони, їх права та обов’язки за договором довічного утри­мання (догляду).
5. Забезпечення виконання договору.
6. Розірвання договору довічного утримання (догляду) та його правові наслідки.
7. Правові наслідки смерті набувача та припинення юридичної особи набувача за договором довічного утримання (догляду).