§ 2. Припинення договору ренти і розрахунки між сторонами

Договір ренти може припинятися як на загальних підставах при­пинення зобов’язань (глава 50 ЦК), так і на підставах, спеціально пе­редбачених главою 56 ЦК. Якщо договір ренти припиняється за до­мовленістю сторін (ст. 604 ЦК), то сторони мають визначити, на яких засадах буде його припинено, й вирішити питання про можливість повернення переданого під виплату ренти майна й повернення (повне або часткове) сплаченої ренти, виплати її одержувачеві компенсації тощо.

Одержувач ренти може у будь-який час відмовитися від подальшо­го отримання ренти, припинивши тим самим зобов’язання з її сплати прощенням боргу (ст. 605 ЦК). Однак якщо рента була встановлена на його користь іншою особою, то у разі відмови одержувача ренти від своїх прав ними може скористатися особа, яка встановила ренту.

Рентне зобов’язання може бути припинене у зв’язку з переданням відступного одержувачу ренти (ст. 600 ЦК). Така підстава є найбільш характерною для припинення договору, за яким рента встановлена у формі передання речей, виконання робіт або надання послуг, хоча ніщо не перешкоджає припиненню договору за цією підставою і у разі, якщо рента встановлена у грошовій формі.

Договір ренти може бути припинено також на інших підставах, передбачених для припинення зобов’язань, наприклад, у зв’язку з не­ можливістю його виконання або поєднанням боржника і кредито­ра в одній особі (статті 607, 606 ЦК).

Зобов’ язання за договором ренти, укладеним на певний строк, може припинятися його виконанням (ст. 599 ЦК). Така підстава щодо при­пинення договору безстрокової ренти не може застосовуватися в силу його, так би мовити, постійного характеру.

Рентне зобов’язання може бути припинене і за особливих підстав, зокрема, якщо право на одержання ренти перейде до таких спадкоєм­ців за заповітом, як держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада, іноземна держава та інших суб’єктів публіч­ного права (ст. 2 ЦК). Оскільки закон не встановлює правові наслідки на такий випадок, вважаємо, що відповідний обов’ язок з платника ренти має зніматися і він залишається власником майна, переданого під виплату ренти.

Зобов’язання з виплати безстрокової ренти може припинитися також у зв’язку з випадковим знищенням або випадковим пошкоджен­ням майна, переданого під виплату ренти. Однак для цього необхідна наявність певних умов, а саме, щоб майно було передано під виплату ренти за плату та щоб платник вимагав припинення зобов’ язання з ви­плати ренти або зміни умов її виплати (ст. 742 ЦК). Випадкове знищен­ня або випадкове пошкодження майна, безоплатно переданого під виплату безстрокової ренти, не тягне за собою можливості припинен­ня договору, і відповідно платник повинен і далі виконувати свої обов’язки за договором ренти.

Розірвання договору ренти, укладеного на певний строк, здійсню­ється на загальних підставах, передбачених ст. 651 ЦК. Так, він може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін строковий договір ренти може бути розірваний за рішенням суду при істотному його порушенні дру­гою стороною або в інших випадках, передбачених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК). Наприклад, платник може вимагати розі­рвання договору ренти, за яким майно передано за плату, у разі вияв­лення істотних недоліків, не застережених одержувачем ренти. А остан­ній матиме право на розірвання договору ренти, за яким майно було передано безоплатно, при порушенні платником обов’язку щодо роз­міру, строків сплати ренти.

Особливий порядок припинення рентних відносин пов’язаний за­коном із розірванням договору безстрокової ренти на вимогу плат­ника або одержувача. Статтями 739-741 ЦК встановлені спеціальні умови розірвання договору безстрокової ренти та порядок розрахун­ків на такий випадок. При цьому право платника на розірвання до­говору безстрокової ренти має безумовний характер. Так, згідно зі ст. 739 ЦК платник безстрокової ренти має право відмовитися від до­говору ренти, а умова договору, відповідно до якої платник безстро­кової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною. Припиняється договір ренти після спливу трьох місяців від дня одер­жання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними (ч. 3 ст. 739 ЦК).

На відміну від платника ренти, її одержувач має право вимагати розірвання договору безстрокової ренти лише у випадках, передбаче­них сторонами у договорі (приміром, при відчуженні майна, переда­ного під виплату ренти платником іншій особі) або у випадках, уста­новлених законом. Так, згідно з ч. 1 ст. 740 ЦК одержувач безстрокової ренти вправі вимагати розірвання договору, якщо платник: а) простро­чив її виплату понад один рік; б) порушив свої зобов’ язання щодо за­безпечення виплати ренти; в) визнаний неплатоспроможним або г) ви­никли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі й у строки, встановлені договором. Договір безстрокової ренти також може бути розірвано на вимогу її одержувача за рішенням суду на загальних підставах, передбачених ст. 651 ЦК (наприклад, у зв’язку з таким істотним порушенням договору, як виплатою ренти у значно меншому розмірі, хоча й регулярною).

Розрахунки між сторонами в разі розірвання договору безстро­кової ренти здійснюються на умовах, передбачених останнім. При вирішенні цього питання беруться до уваги вартість переданого під виплату ренти майна та його оплатна чи безоплатна передача, строк можливого використання майна за призначенням, розмір рентних пла­тежів тощо. Якщо ж сторони, незважаючи на важливість цього питан­ня, не визначили в договорі безстрокової ренти порядок розрахунків на такий випадок, застосовуються правила ст. 741 ЦК. Так, якщо май­но було передано у власність платника ренти безоплатно, у разі розі­рвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від плат­ника ренти виплати річної суми ренти. Якщо ж майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право ви­магати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна. При цьому вартість переданого майна визначаєть­ся на момент укладення договору безстрокової ренти.

^[1] Видом рентного договору, безумовно, є договір довічного утримання (догляду), урегульований у главі 57 ЦК. Він діє протягом життя одержувача ренти, тобто є до­говором довічної ренти.

^[2] Див.: Гражданское право [Текст] : учебник. Ч. II / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Тол - стого. - М. : Проспект, 1997. - С. 136.

^[3] Брагинский, М. И. Договорное право [Текст]. Кн. 2: Договори о передаче иму- щества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - Изд. 2-е, стер. - М. : Статут, 2000. - С. 636.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та мета договору ренти. Вид договору ренти.
2. Розмір, форма, строк виплати ренти.
3. Форма договору ренти і забезпечення його виконання.
4. Особливості договору безстрокової ренти.
5. Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору без­строкової ренти.