Глава 24 Здійснення спадкових прав

§ 1. Прийняття спадщини

§ 2. Спадкова трансмісія

§ 3. Відмова від спадщини

§ 4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця

§ 5. Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців

 

 

§ 1. Прийняття спадщини

Право на прийняття спадщини є суб’єктивним цивільним правом, змістом якого є альтернативна можливість спадкоємця прийняти або відмовитися від спадщини. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови їх бажання прийняти спадщину. Право на прийняття спадщини може бути здійснено як шляхом прямого волевиявлення (поданням спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріаль­ної контори за місцем відкриття спадщини), так і шляхом вступу спад­коємця у володіння або управління спадковим майном. Такі дії можуть виражатися у тому, що спадкоємець після відкриття спадщини продов­жує володіти та користуватися тими ж предметами, якими за життя спадкодавця користувався разом із ним (наприклад, проживав в одно­му будинку із спадкодавцем). Якщо спадкоємець виявив згоду при­йняти спадщину, вона вважається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Акт прийняття спадщини має універсальний характер. Він поши­рюється на все спадкове майно, в чому б воно не виражалося і де б воно не знаходилося. Якщо спадщина знаходиться у різних місцях, то, при­ймаючи спадщину за місцем її відкриття, спадкоємець цим самим отримує спадщину і в інших місцях.

Акт прийняття спадщини має беззастережний характер. Прийнят­тя спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадщи­на може бути прийнята тільки цілком, не можна прийняти лише час­тину спадщини. Зрозуміло, що в даному випадку мова йде про при­йняття спадкоємцем тієї спадкової частки, яка йому належить.

Спадкоємці розмежовуються на тих, які проживали, і тих, які не проживали із спадкодавцем. Перші вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не заявили відмови від неї. Для других передбачаєть­ся подання заяви до нотаріуса про згоду прийняти спадщину (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

Для прийняття спадщини в законі передбачений шестимісячний строк, який рахується з моменту відкриття спадщини. Якщо спадко­ємець у вказаний термін не прийме спадщину, то він втрачає право на її прийняття. Строк на прийняття спадщини відносять до числа пре- клюзивних (перетинаючих) строків, сплив яких, на відміну від спливу строків позовної давності, тягне припинення самого права, а не тільки права на його захист.

На вказаний строк не поширюються правила закону щодо зупинен­ня, переривання та поновлення строків позовної давності. Проте, якщо строк на прийняття спадщини пропущений спадкоємцем із поважних причин, суд може його подовжити на певну, чітко визначену, кількість днів, достатню для подання заяви до нотаріальної контори, щоб не було підстав вважати таке подовження тривалістю шість місяців. У випадку винесення судом рішення щодо подовження строку на прийняття спадщини вважається, що спадкоємець прийняв її. У цьому разі не треба звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями, спад­коємцеві, який пропустив зазначений строк, передається лише те з майна, що збереглося в натурі, а також гроші, виручені від реалізації решти належного йому майна (ст. 1280 ЦК).

За письмовою згодою інших спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив шестимісячний строк, може прийняти спадщину і без звернення до суду, подавши заяву до нотаріальної кон­тори за місцем її відкриття.