Глава 21 Загальні положення про спадкове право

§ 1. Поняття та значення спадкування

§ 2. Основні поняття спадкового права

§ 3. Відкриття спадщини

§ 4. Спадковий договір

§ 1. Поняття та значення спадкування

Поняття спадкування. Смерть фізичної особи припиняє її право­здатність і відкриває спадщину. Людина перестає існувати фізично, але значна кількість цивільних відносин, в яких вона була носієм прав та обов’язків, переходять до інших осіб. Такий перехід майна (спад­щини) померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) на­зивається спадкуванням.

Умови та порядок спадкування регламентуються низкою цивільно- правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно- правовий інститут — спадкове право.

Таким чином, спадкове право — це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок переходу майна, а також майнових прав та обов’язків померлого до інших осіб.

У ЦК 2003 р. з урахуванням суттєвих змін, що відбулися у суспіль­стві, спадкові відносини врегульовані, виходячи із забезпечення сво­боди волі особи, відмови держави від зазіхань на її приватну власність, сприяння через закон зміцненню родинних стосунків. Відповідні від­носини регулюються у Книзі шостій ЦК України, а також у норматив­них актах, які регулюють діяльність органів нотаріату.

Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпо­рядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Положення спадкового права спрямовані на захист особистих інтересів громадян. Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім’ї померлого (зокрема, неповнолітніх та непрацездатних осіб), чим сприяє зміцненню сім’ї.

Значення спадкування полягає в тому, що кожному члену суспіль­ства має бути гарантована можливість жити та працювати із свідомістю того, що після його смерті все надбане ним за життя (втілене у ма­теріальних благах і обтяжене боргами) перейде згідно з його волею, а якщо він її не виявить, то згідно з волею закону — до близьких йому людей. І тільки у випадках, прямо передбачених у законі, те, що на­лежало спадкодавцеві за життя, у певній частині перейде до осіб, до яких сам спадкодавець не виявляв прихильності (так звані необхідні спадкоємці). Неухильне проведення цих положень забезпечує інтереси як самого спадкодавця та його спадкоємців, так і усіх третіх осіб (борж­ників та кредиторів спадкодавця, фіскальних органів тощо), для яких смерть спадкодавця може потягнути ті чи інші правові наслідки.