§ 2. Цивільне право як навчальна дисципліна

Традиційно вважають, що навчальна дисципліна, яка викладається у вищому навчальному закладі, є певним комплексом знань та навичок, якими студент повинен оволодіти в процесі вивчення відповідної на­уки за обраним фахом. Те саме можна сказати і про дисципліну цивіль­ного права, на рівні якої студент юридичного вищого навчального за­кладу вивчає однойменну галузь правової науки. І це зрозуміло, бо знання ґрунтуються на знаннях і починаються із з’ ясування того, що вже відомо, що напрацьовано попередниками і перш за все науковою думкою. Тому не випадково, що сама цивілістична наука має значення не тільки засобу, а й підґрунтя, основи вивчення цивільного права, перетворюючись таким чином на об’ єкт пізнання.

Свого часу О. А. Пушкін визначав навчальну дисципліну цивіль­ного права як систему тих положень науки цивільного права, які роз­кривають значущість самого поняття цивільного права, використаних у науці і чинному законодавстві цивільно-правових категорій і пов’язаних із ними юридичних конструкцій, а також тих положень науки, які безпосередньо розкривають зміст всіх інститутів і підгалузей цивільного права, що представлені або мають бути представлені до чинного законодавства^[2].

Вивчення цієї навчальної дисципліни відбувається в певних вузів­ських (академічних) умовах, відповідно до навчальних програм та планів юридичного ВНЗу (факультету). За таких обставин завдання, для виконання яких покликана навчальна дисципліна, значною мірою визначаються тими завданнями, які має виконувати відповідний юри­дичний ВНЗ (факультет). Останні ж пов’язані з цілями підготовки фахівців-юристів певного профілю. Таким чином, вивчення цивільно­го права через його навчальну дисципліну має своєю метою здобуття студентом у процесі навчання не тільки теоретичних знань, а й певних навичок, вміння застосовувати ці знання в діяльності фахівця-юриста, практика чи науковця.

Співвідношення між навчальною дисципліною і наукою цивільно­го права обумовлюється тим, що останньою визначається перш за все зміст навчальної дисципліни цивільного права. Наука для навчальної дисципліни є основним джерелом відомостей про існуючі факти цивільно-правового значення, напрацьовані теоретичні вчення, по­няття, гіпотези тощо. Цивілістична наука становить методологічну й теоретичну основу для навчальної дисципліни.

У той же час між навчальною дисципліною і наукою цивільного права тотожності не існує. Відмінності між ними суттєві і полягають у такому. По-перше, якщо наукове пізнання цивільного права спрямо­ване на вирішення певних актуальних проблем і збагачення цивіліс- тичної думки новими досягненнями, то навчальна дисципліна такої спрямованості не передбачає. Вона надає студентові теоретичні знання, положення, так би мовити, у готовому вигляді, внаслідок чого сама наука перетворюється в навчальну базу, а її основні положення — у на­вчальний матеріал.

По-друге, наука цивільного права за своїм обсягом не регламенто­вана і в часі не безмежна, чого не можна сказати стосовно навчальної дисципліни. Це позначається на обсязі навчального матеріалу, до скла­ду якого включаються лише ті теоретичні положення — поняття, ка­тегорії, концепції тощо, які необхідні для застосування в практичній діяльності фахівця-юриста.

Крім того, відмінності навчальної дисципліни від науки цивільно­го права спостерігаються й в особливостях їхніх предметів. Предметом навчальної дисципліни цивільного права є саме цивільне право в усіх його відомих науці виявленнях: а) галузі права; б) системи законодав­ства; в) науки. Цей предмет має освітянський характер і безпосередньо пов’язаний із навчальним процесом. До його складу входять: а) най­більш суттєві результати наукових досліджень; б) відомості про акту­альні проблеми, що досліджуються наукою; в) теоретичні висновки стосовно характеристики актів цивільного законодавства України, динаміки цих актів, механізму цивільно-правового регулювання сус­пільних відносин та правозастосовної практики та ін.

Численне коло питань, що охоплюються предметом навчальної дисципліни цивільного права, вимагає від студента значних зусиль і особливого підходу до їх осмислення. Тому не випадково у вищому юридичному навчальному закладі цивільне право викладається не як правова галузь чи система законодавства, а як цивілістична наука, тобто як система наукових знань, а не коментар чинного законодавства. Предмет навчальної дисципліни для студента є тим підґрунтям, на підставі якого формуються не тільки його власні думки, а й професій­на інтуїція стосовно оптимальності відповідних законоположень та їх адекватності суті й природі цивільно-правових явиш. Він зорієнтований також на те, щоб студент не був стороннім спостерігачем за науковими дискусіями, а намагався формувати власне бачення проблем і шляхів їх вирішення.

Навчальний курс цивільного права покликаний створити підґрунтя для подальшого розширення і поглиблення світогляду студента, вдо­сконалення професійних навичок, вміння вирішувати практичні пи­тання за будь-яких обставин, з якими йому доведеться мати справу. Тому в цьому підручнику зроблена спроба переосмислення підходів до вивчення і викладання цивільного права у вищому юридичному навчальному закладі шляхом заміни традицій спрямування навчання «услід за законом» на науково-методологічний підхід до вивчення цивільно-правової матерії.

Отже, до основних функцій зазначеної навчальної дисципліни на­лежать: а) онтологічна; б) пізнавально-навчальна; в) евристична;

г) методологічна; д) виховна; е) прикладна; є) прогностична.

Онтологічна функція (від «онтологія» — вчення про буття, в яко­му вивчаються загальні основи, принципи буття, його структура і за­кономірності) проглядається в розміщених у навчальній дисципліні відповідях на загальні питання цивільно-правової галузі, наприклад, про її предмет, генезис і розвиток, місце в системі права України, основ­ні засади цивільно-правового регулювання відносин, основні галузеві поняття, наукові теорії і концепції стосовно цивільно-правових явищ тощо.

Пізнавально-навчальна функція близька до гносеологічної функ­ції, оскільки навчальна дисципліна цивільного права виступає як осно­вне для студента джерело знань і як засіб здобуття омріяної освіти, вона спрямована на вивчення цивільного права як науки, а тому має основоположне значення для вивчення цивільно-правових явищ.

Евристична функція (від грец. heureka — евріка), яке означає певне відкриття, виникнення нової ідеї) природно притаманна навчаль­ній дисципліні цивільного права. Адже студент у більшості випадків із науковими теоріями, законоположеннями, цивільно-правовими яви­щами стикається вперше. Кожна лекція чи практичне заняття прино­сять студентові певні знання (інформацію), які для нього раніше відо­мими не були.

Методологічна функція. Навчальна дисципліна є передумовою і засобом вивчення цивільного права як фундаментальної правової дисципліни. На ній ґрунтується теоретична і логічна цілісність знань цивільного права в усіх його аспектах, у тому числі як права приват­ного: категорії, принципи, висновки, ідеї якого мають значення основоположних для вивчення інших приватноправових галузей (морсько­го права, житлового, сімейного, міжнародного приватного права тощо), а також для порівняльного аналізу публічно-правових галузей.

Виховна функція вбачається переважно в притаманних навчальній дисципліні цивільного права властивостях впливу на правосвідомість студента і розвиток його індивідуальної правової культури як майбут­нього фахівця-юриста.

Прикладна функція навчальної дисципліни випливає з того, що за своїм призначенням вона (дисципліна) покликана надати студентові певну кількість знань у комплексі з навичками та вмінням ці знання застосовувати в майбутній його практичній діяльності фахівця-юриста. Ґрунтуючись на цивілістичній науці, навчальна дисципліна органічно поєднується з правовою галуззю, системою цивільного законодавства та практикою його застосування. Тим самим забезпечується вивчення студентом цивільного права за принципом єдності теорії і практики.

Прогностична функція. На підставі вивчення закономірностей роз­витку цивільного права, результатів наукових досліджень і актуальних проблем, які цивілістичною наукою досліджуються в обсязі навчальної дисципліни, студент має змогу одержувати відомості не тільки про те, яким було цивільне право у минулому чи яким воно є тепер, а й про те, яким воно має бути в перспективі свого розвитку. Значення прогнозу­вання на рівні навчальної дисципліни полягає у тому, що воно сприяє пробудженню у студента думок, надає йому відповідної впевненості і зацікавленості в засвоєнні цивільно-правової матерії, обізнаність в якій має перспективу перш за все з практичної точки зору.

Функції навчальної дисципліни цивільного права є взаємопо- в’ язаними та доповнюють одна одну.

^[1] Тільки за останні роки в Україні проводилось декілька наукових конференцій, присвячених проблемам методології науки (див., наприклад: Методологічні проблеми правової науки [Текст] : матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 13-14 груд. 2002 р. / упоряд. М. І. Панов, Ю. М. Грошевий. - Х. : Право, 2003; Методологія приватного права [Текст] : зб. наук. пр. (за матеріалами наук.-теорет. конф., м. Київ, 30 трав. 2003 р.) / редкол.: О. Д. Крупчан (голова) та ін. - К. : Юрінком Інтер, 2003).

^[2] Див.: Гражданское право Украиньї [Текст] : учеб. для вузов МВД Украиньї : в 2 ч. - Харьков, 1996. - Ч. 1. - С. 61.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення науки цивільного права.
2. Що становить предмет цивільно-правової науки?
3. Як співвідносяться галузь цивільного права і наука цивіль­ного права?
4. Назвіть методи дослідження цивільно-правової науки.
5. Як співвідносяться навчальна дисципліна «Цивільне право» і цивільно-правова наука?
6. Мета і функції навчального курсу цивільного права.