Глава 76 КОМЕРЦІЙНА КОНЦЕСІЯ

Стаття 1115. Договір комерційної концесії

1. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Комерційна концесія (франчайзинг, франши-за) є відносно новим інститутом українського цивільного права, її мета — сприяти просуванню на ринку товарів, зокрема, високотехнологіч-ного устаткування, яке, як правило, є засобом виробництва інших товарів, виконання робіт чи надання послуг, а також створення нових комплексів по збуту товарів та наданню послуг. На підставі договору здійснюється сплатна передача виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, комерційну інформацію (ноу-хау), знаки для товарів і послуг, фірмове найменування для використання іншим суб'єктом в його підприємницькій діяльності.

У залежності від сфери, де використовується договір комерційної концесії, виділяють такі його види: виробничий, збутовий, в сфері обслуговування, торговий.

Договір комерційної концесії є консенсуальним, взаємним і сплатним. Він регулює зобов'язальні відносини, предметом яких є комплекс виключних прав, які використовують у підприємницькій діяльності (див. коментар до ст. 1116 ЦК).

Стаття 1116. Предмет договору комерційної концесії

1. Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

2.  Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

Предмет договору комерційної концесії — виключні права, що належать правоволодільцю. До цих прав законом віднесені, зокрема, право на використання торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, право на фірмове найменування та ін. Іншими словами, мова йде про виключні права на результати інтелектуальної діяльності і, насамперед, про ті з них, що спрямовані на індивідуалізацію продукції (робіт, послуг). Перелік прав, передбачений ч.І статті 1116 ЦК, не є вичерпним, однак загальною рисою їх є майновий характер та можливість відчуження. Комерційний досвід та ділова репутація виступають в якості доповнення до предмета договору і враховуються при визначенні вартості прав, які передаються за договором. Комерційне (фірмове) найменування — це найменування, яке може мати юридична особа, що є підприємницьким товариством (див. коментар до ст. 90 ЦК). Комерційна інформація і комерційний досвід включають документацію по веденню бізнесу, а також професійне навчання персоналу, інструктаж під час дії договору. Комерційною інформацією за домовленістю сторін можуть бути визнані відомості економічного, технологічного, технічного характеру та ін., які стосуються різних сторін діяльності правоволодільця. Таким чином, предмет договору комерційної концесії складає, по-перше, комплекс виключних прав, закріплених за правоволодільцем, і індивідуалізують його (право на комерційне (фірмове) найменування) або вироблені ним товари, роботи, які виконуються, або послуги, що надаються (право на товарну марку або знак обслуговування). Договором може бути передбачене надання користувачу інших об'єктів «інтелектуальної власності» — винаходів, промислових зразків і ін. По-друге, предметом договору є можливість використання комерційною інформацією (ноу-хау), яка належить правоволодільцю і не підлягає спеціальній державній реєстрації, а також його ділової репутації і комерційного досвіду, у т.ч. у виді різної документації по організації І веденню підприємницької діяльності. По-третє, договір припускає технічне і консультаційне сприяння користувачу з боку правоволодільця з метою забезпечення необхідної якості вироблених (наданих) за договором товарів, робіт, послуг.

Оскільки мова йде про підприємницьку діяльність договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору у певній сфері цивільного обігу, із зазначенням або без зазначення певної території використання. Внесення до тексту договору таких обмежень дозволяє правоволодільцю за межами обумовленої договором сфери діяльності (території) користувача використовувати комплекс виключних прав самостійно або за допомогою укладених з іншими суб'єктами договорів концесії.

Стаття 1117. Сторони в договорі комерційної концесії

1. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Договір комерційної концесії розрахований на застосування в сфері підприємницької діяльності, тому сторонами в договорі комерційної концесії можуть виступати тільки комерційні організації і фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у встановленому законом порядку — правоволоділець і користувач. Саме тому учасниками комерційної концесії не можуть бути некомерційні організації і держава.

Правоволоділець — це фізична або юридична особа, якій належать ті виключні права, використання яких вона дозволяє користувачу. Правоволоділець, як говорилося раніше, повинний бути суб'єктом підприємницької діяльності. Це означає, що він використовує свої виключні права в процесі підприємницької діяльності. ЦК не вимагає, щоб Правоволоділець придбав ці права, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності. Необхідно, щоб він був зареєстрований до моменту укладення договору концесії і був належним чином легітимований як власник виключних прав.

Користувач — фізична або юридична особа, суб'єкт підприємницької діяльності, яка одержує можливість використовувати виключні права. Він також повинний бути підприємцем у момент укладення договору комерційної концесії.

Стаття 1118. Форма договору комерційної концесії та його державна реєстрація

1. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

2.  Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця.

3. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

4. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

Концесійний договір повинний бути укладений у письмовій формі під загрозою його нікчемності. Крім того, він підлягає державній реєстрації в органі, який здійснив реєстрацію правоволодільця. Якщо ж правоволоділець є нерезидентом, то реєстрація концесійного договору проводиться за місцем державної реєстрації користувача.

Необхідність такої реєстрації зумовлюється використанням зареєстрованими раніше засобами індивідуалізації підприємців або вироблених ними товарів і послуг, що торкається інтересів інших учасників майнового обігу, насамперед споживачів. При відсутності державної реєстрації концесійний договір не набуває сили у відношенні з третіми особами, але зв'язує його сторони. З однієї сторони таке положення в інтересах споживачів позбавляє користувача можливості почати використання наданого йому комплексу виключних прав, а з іншого боку — дозволяє учасникам ще до реєстрації договору почати проведення необхідної підготовчої роботи вже на підставі договору, який визнається укладеним.

Оскільки предметом договору комерційної концесії може стати дозвіл на використання деяких об'єктів виключної власності (договори з ліцензійними елементами), то вони підлягають державній реєстрації.

Стаття 1119. Договір комерційної субконцесії

1.  У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії.

2. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені цим Кодексом або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії.

3. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарне.

4. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.

Використання договору субконцесії дозволяє збільшити можливості правоволодільця по розширенню своєї товарної мережі. Стаття, що коментується, до підстав укладення договору субконцесії відносить випадки, передбачені сторонами в самому договорі. На відміну від Цивільного кодексу Російської Федерації, де в аналогічної нормі, поряд із правом прямо зазначена додаткова підстава — прийняте на себе зобов'язання укласти визначену кількість договорів субконцесій — ЦК України не містить такого положення. Однак варто визнати, що внесення такого договірного положення можливо, і така умова буде дійсною за умови дотримання вимог антимонопольного законодавства. Всі умови договору субконцесії повинні бути погоджені з правоволодільцем, оскільки об'єктами таких договорів є торгова марка, фірмове найменування й інші виключні права, що належать право-володільцю і неналежне їхнє використання може завдати шкоди його інтересам.

У зв'язку з тим, що мета договору субконцесії співпадає з метою договору концесії, то на нього розповсюджуються вимоги, які висуває закон до договору комерційної концесії. Однак це не виключає, з урахуванням похідного характеру договору субконцесії, наявності певних особливостей, які змінюють законний режим регулювання на договірний.

Відповідальність субконцесіонера визначена як солідарна, настає за правилами ЦК (ст.ст. 543, 545 ЦК) і визначена специфікою предмета договору концесії. Оскільки мова йдеться про комплекс виключних прав, з майновими і немайновими правомочностями, їх неналежне використання субконцесіонером завдає шкоди безпосередньо правоволодільцю, його майновій та немайновій сфері, і який є незмінним суб'єктом цих прав.

Договір субконцесії має похідний характер від договору комерційної концесії, і його доля залежить від долі основного договору. Відповідно, у випадку визнання його недійсним з підстав, передбачених законодавством, договір субконцесії визнається також недійсним.

Стаття 1120. Обов'язки правоволодільця

1.  Правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

2.  Правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії:

1) забезпечити державну реєстрацію договору;

2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Коментар див. після ст. 1121 ЦК.

Стаття 1121. Обов'язки користувача

1. З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

1)  використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;

2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) правоволодільцем;

3)  дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;

4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця;

5) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії;

6)  не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

Належне виконання покладених на правоволодільця і користувача обов'язків, передбачених законом (ст.ст. 1120, 1121 ЦК) і договором, є основою успішної реалізації мети, яка була поставлена сторонами при укладанні договору.

Передача правоволодільцем користувачу документації, професійного досвіду і таке інше, необхідно йому для належного здійснення своєї діяльності, а одержання ліцензій — для реалізації наданих йому прав на використання об'єктів інтелектуальної власності. Обсяг зобов'язань правоволодільця, передбачений ч.2 ст. 1120 ЦК, залежить від домовленості сторін.

Правила статті 1121 ЦК зобов'язують користувача реалізовувати в повному обсязі отримані права. Він повинний здійснювати свою діяльність на обумовленому договором рівні. Вироблені товари, послуги, що надаються, повинні цілком відповідати по якості аналогічним товарам, послугам правоволодільця, включаючи вимоги відповідності зовнішнього вигляду, комфорту та ін. Однак закон покладає на користувача обов'язок інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії з метою захисту інтересів споживачів.

Стаття 1122. Особливі умови договору комерційної концесії

1.  В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема:

1)  обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;

2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав;

3)  обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;

4)  обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

2. Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

3.  Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

Стаття, що коментується, встановлює правові підстави для включення в договір комерційної концесії окремих зобов'язань, що обмежують свободу дій тієї або іншої сторони в рамках договірних відносин.

Наведений в ч.І статті 1122 ЦК перелік особливих умов носить приблизний характер. Однак в усіх випадках договірні умови спрямовані на обмеження конкуренції не порушувати вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. та повинні відповідати вимогам антимонопольного законодавства України.

Передбачені в ч.І ст. 1122 ЦК зобов'язання правоволодільця не видавати концесію іншим

користувачам на тій же території і зобов'язання користувача не конкурувати з правоволоді-льцем на території дії договору обумовлені необхідністю чіткого визначення обсягу наданих за договором виключних прав (ч. 2 ст. 1116 ЦК) та умов їх використання на певній території і в певній сфері цивільного обігу.

Зобов'язання користувача погоджувати з правоволодільцем питання про місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення випливають з його обов'язку дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця (ч. З ст. 1121 ЦК).

Правила чч.2, 3 статті 1122 ЦК мають обов'язковий характер і містять заборону на включення в договір умови, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, або користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі. Такі умови у разі включення їх в угоду є нікчемними.

Стаття 1123. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача

1. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.

Стаття встановлює підвищений захист прав споживача концесійних товарів, робіт і послуг, передбачаючи субсидіарну відповідальність правоволодільця за їхню якість (див. коментар до ст. 619 ЦК).

Вступаючи у відносини з користувачем, споживач вправі розраховувати на одержання результату, еквівалентного тому, який він міг би отримати безпосередньо від правоволодільця. Вимоги до правоволодільця підкоряються загальним правилам про відповідальність продавця за якість продаваних товарів, які встановлені вимогами ст.ст. 673—679 ЦК (див. також спеціальні правила роздрібної купівлі-продажу — ст.ст. 698-711 ЦК), і загальним правилам про відповідальність підрядника за якість виконаних робіт, встановлених ст.ст. 857-860 ЦК (див. також спеціальні правила про відповідальність за якість робіт, які виконані згідно з договором побутового підряду — ст. 872 ЦК). Ці правила поширюються і на надання послуг (ст. 906 ЦК).

Якщо за договором концесії користувач не тільки продає, але й сам виробляє товар правоволодільця (виробнича концесія), то споживач має право заявити свої вимоги з приводу такого товару як обом сторонам, так і кожній з них (про солідарні зобов'язання див. ст.ст. 541, 543 ЦК). Відповідальність постачальників перед покупцем за виготовлені ним товари визначається правилами ст.ст. 673-679 ЦК, оскільки відповідно зі ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 1124. Право користувача на укладення договору комерційної концесії на новий строк

1.  Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах.

2. Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк.

ЦК закріплює переважне право користувача на укладення нового договору комерційної концесії на новий строк. Разом з тим, законом можуть бути передбачені умови, за яких правоволоділець може відмовитись від укладення договору концесії на новий строк. Оскільки закон не передбачає наслідків порушення переважного права на укладення договору, користувач не може в цьому випадку заперечувати дійсність договору, укладеного з правоволодільцем, або вимагати переводу прав і обов'язків особи, з якою був укладений договір. Тому у випадку порушення правоволодільцем права користувача укладенням договору концесії з іншою особою, він зобов'язаний відшкодувати користувачу понесені ним унаслідок цього збитки в повному обсязі, включаючи упущену вигоду (див. коментар до ст. 22 ЦК).

Стаття 1125. Зміна договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень глави 53 цього Кодексу.

У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до статті 1118 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше.

Дія глави 53 ЦК, яка містить загальні норми про зміну і розірвання всіх цивільно-правових договорів, в однаковій мірі поширюється на відносини, зв'язані зі змінами договору комерційної концесії. Таким чином, основний спосіб зміни договору комерційної концесії — це його зміна за згодою сторін (ч. 1 ст. 651 ЦК). Однак договір .може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК).

Крім того, договір комерційної концесії може бути змінений шляхом односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом (ч. З ст. 651 ЦК).

Оскільки договір комерційної концесії вимагає держаної реєстрації, то відповідно внесені зміни також підлягають державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Стаття 1126. Припинення договору комерційної концесії

1.  Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений договором.

2. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації відповідно до статті 1118 цього Кодексу.

3.  Договір комерційної концесії припиняється у разі:

1)  припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

2) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом).

Стаття, що коментується, встановлює особливі підстави для припинення договору, які враховують специфіку його предмету. У частині першій ідеться про розірвання договору за ініціативою сторін шляхом односторонньої відмови від договору у повному обсязі. Угода сторін про дострокове розірвання повинна бути оформлена в тому ж порядку, в якому був укладений і зареєстрований договір. Відповідні зміни в правах користувача на об'єкти інтелектуальної власності повинні бути внесені у відповідні державні реєстри, в яких зареєстрований договір і видані ліцензії. У противному випадку вони можуть бути визнані недійсними.

У ч. З статті, що коментується, встановлені спеціальні підстави дострокового припинення договору: 1) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, передбачене в договорі, без його заміни аналогічним правом; 2) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкрутом).

Виключне право на комерційне (фірмове) найменування не обмежене яким-небудь терміном. Воно припиняється ліквідацією самої юридичної особи (див. ст.ст. 104, 110 ЦК), а також у випадку смерті громадянина-підприємця, якщо його права на підприємницьку діяльність не переходять до спадкоємця (ст. 1127 ЦК).

Право на комерційне (фірмове) найменування може бути припинено судовим рішенням, яке установило, що правоволоділець зареєстрував його в порушення встановлених законом вимог. Таке судове рішення може бути винесене, наприклад, за позовом особи, яка здійснює аналогічну діяльність, і представила докази, що найменування, яке оспорюється, тотожне або подібне з його раніше зареєстрованим комерційним (фірмовим) найменуванням.

Про неспроможність (банкрутство) юридичної особи див. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція Закону України від ЗО липня 1999 року), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури.

Стаття 1127. Збереження чинності договору комерційної концесії у разі зміни сторін

1. Перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визначений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії.

2. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємницької діяльності або передасть свої права і обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю.

Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх відповідно до цієї частини до спадкоємця чи іншої особи здійснюється особою, яка управляє спадщиною і призначається відповідно до статті 1285 цього Кодексу.

Перехід виключного права на будь-який об'єкт, що входить у предмет договору до іншого правоволодільця (як у порядку сингулярного, так і універсального правонаступництва), не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії. Однак при цьому повинні дотримуватися норми переходу виключних прав, встановлені законодавством про інтелектуальну власність.

Новий правоволоділець стає стороною договору, приймаючи на себе зв'язані з цим права й обов'язки.

Стаття 1128. Наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця

1. У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення правоволодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків.

У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати.

Стаття, що коментується, встановлює гарантії інтересів користувача, які повинен враховувати правоволоділець, приймаючи рішення змінити торговельну марку чи інше позначення, що є предметом договору комерційної концесії. Праволоділець зобов'язаний перереєструвати договір на нове позначення за свій рахунок. Сам факт такої зміни служить для користувача, по-перше, підставою розірвати договір без яких-небудь додаткових мотивів, якщо, наприклад, змінене зобов'язання втратило інтерес для правоволодільця, по-друге, знизити договірну ціну при збереженні договірних відносин. Отже, хоча закон не обмежує правоволодільця в можливості змінити обтяжене договором позначення, щоб уникнути зазначених негативних наслідків у всіх подібних випадках, для нього доцільно попередньо погодити з користувачем умови цієї зміни. Таке узгодження вимагає письмової форми, оскільки зміни до договору повинні бути внесені в тій же формі, у якій був укладений договір комерційної концесії та реєстрації у відповідному органі, який здійснив реєстрацію договору комерційної концесії.

Стаття 1129. Наслідки припинення права, користування яким надано за договором комерційної концесії

1. Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення настають наслідки, передбачені частиною третьою статті 1126 чи статтею 1128 цього Кодексу.

Припинення права, яке входить в комплекс прав, наданих користувачу за договором комерційної концесії, не є підставою припинення договору, а обумовлює зміну зустрічних зобов'язань користувача. Звичайно сторони погоджують у такому випадку відповідне зменшення винагороди, яке виплачується користувачем правоволодільцю.

Підстави припинення виключних прав передбачені в законах про охорону цих прав (див., наприклад, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 p., ст.ст. 32, 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року).

Правила цієї статті не поширюються на торговельну марку чи інше позначення. У силу ст. 1126 ЦК, припинення виключних прав на ці об'єкти припиняє і договір комерційної концесії. Зміна торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця обумовлює наслідки, передбачені статтею 1128 ЦК (за вибором користувача — внесення змін до договору або його розірвання за ініціативою користувача).