Глава 72 БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК

Posted in Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

Глава 72 БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК

Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

2. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

3. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

4. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Через відкриття банківського рахунку виникають два види відносин. По-перше, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, кошти, що надходять, а також видавати за вимогою останнього необхідні йому суми. Банк може використовувати наявні на рахунку кошти. Тому за залишок на рахунку банк виплачує клієнтові проценти.

По-друге, банк зобов'язується виконувати доручення клієнта про виконання платежів та отримання коштів, належних клієнтові. У таких відносинах банк визнається повіреним клієнта.

Порядок відкриття рахунків в банках регулює Інструкція «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р.

Банки відкривають рахунки зареєстрованими в установленому діючим законодавством порядку юридичним та фізичним особам на умовах, які викладені в Інструкції та у договорі між установою банку та власником рахунку.

Передбачається можливість укладання договору банківського рахунку не тільки банками, а також і іншими кредитними організаціями. Для цього, згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» (ст.19), необхідно мати ліцензію. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Стаття 1067. Укладення договору банківського рахунка

1. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

2. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

У разі необгрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Договір банківського рахунка укладається двома шляхами: або укладання та підпис договору як єдиного документа, або без такого документа. Відсутність договору банківського рахунка як єдиного документа не означає відсутності договірних відносин. Подача заяви про відкриття рахунка є офертою, а дозволяючи підпис керівника банку — акцептом.

Документи на відкриття всіх банківських рахунків підприємств особисто подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповноваженим працівником банку. У разі зміни особи (осіб), яка (які) має право підпису, новопризначена особа (особи) має особисто подати до банку картки із зразками підпису та пред'явити паспорт. Якщо серед осіб, які мають право першого чи другого підписів, іноземці або особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, то зазначені особи зобов'язані додатково подати документи, що підтверджують законність їх перебування на території України, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, — дозвіл на працевлаштування, виданий Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, якщо інше не передбачено законами та міжнародними договорами України. Копії зазначених документів залишаються у справі з юридичним оформленням.

Підставою для відкриття рахунків фізичним особам є: а) для громадян України, які постійно проживають в Україні — паспорт громадянина України, для неповнолітніх, яким не виповнилося 16 років, — свідоцтво про народження; постійно проживають за кордоном — паспорт громадянина України для виїзду за кордон, службовий або дипломатичний паспорт України; б) для іноземних громадян, які постійно проживають в Україні, — паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на постійне проживання; тимчасово перебувають в Україні — паспортний документ (для громадян держав, з якими укладено міжнародні договори на взаємні безвізові поїздки), паспортний документ за наявності відповідної візи, паспортний документ з відміткою про наявність дозволу на працевлаштування або відміткою про навчання. Крім того, паспортні документи цих громадян мають бути зареєстровані в пункті пропуску через державний кордон України (проставляється відмітка «В'їзд») та органах внутрішніх справ (проставляється відповідний штамп 4 у разі продовження терміну перебування в Україні) у порядку, установленому Правилами в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р.

Фізичні особи, які відкривають рахунки на своє ім'я, на ім'я неповнолітніх осіб чи на ім'я іншої фізичної особи за довіреністю, мають пред'явити уповноваженому працівнику банку паспорт чи документ, що його замінює, а також довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера. У разі відкриття рахунку особисто неповнолітньою особою, якій не виповнилося 16 років, вона подає свідоцтво про народження та довідку із зразком свого підпису, видану навчальним закладом, де навчається, або картку із зразком підпису, засвідчену в установленому законодавством порядку. Крім того, рахунок може бути відкритий в присутності одного з батьків із поданням паспорта та свідоцтва про народження неповнолітньої особи. Банки відкривають поточні рахунки суб'єктам підприємницької діяльності протягом десяти календарних днів після отримання банком повного пакета документів на відкриття рахунків. Уповноважений працівник банку в присутності осіб, які відкривають рахунки, робить копії сторінок паспорта (що містять останнє фото, прізвище та ім'я, інформацію про дату видачі та орган, що видав паспорт, а за наявності — інформацію про постійне місце проживання громадянина) або документа, що його замінює. При відкритті рахунку фізичній особі уповноважений працівник банку, крім копії відповідних сторінок паспорта або документа, що його замінює, робить копію довідки про присвоєння їй ідентифікаційного номера. Ці копії зберігаються в справі з юридичного оформлення. У разі відкриття рахунку іноземному громадянину додатково знімаються копії сторінок його паспортного документа відповідними відмітками, що підтверджують законність його перебування на території України.

Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крім бюджетних установ та організацій).

в) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом (крім положень, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів України чи указами Президента України). Установа банку, в якій відкриваються поточні рахунки, ставить відмітку про відкриття такого рахунку на тому примірнику статуту (положення), на якому стоїть оригінал відмітки про взяття підприємства на облік в податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

ґ) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки, присвоєної підприємству;

д) копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку, або уповноваженим працівником банку;

е) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку.

При відкритті поточних рахунків відокремленим підрозділам підприємств в установу банку, в якій відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, подаються такі документи:

а) заява на відкриття поточного рахунку встановленого зразка. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер відокремленого підрозділу. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено обов'язок з ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

б) копія довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, що видав відповідну довідку, або уповноваженим працівником банку;

в) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органи державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчена нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

г) копія належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчена нотаріально чи органом, що створив відокремлений підрозділ;

ґ) картка з відбитком печатки та зразками підписів службових осіб підрозділу, яким згідно з чинним законодавством та відповідними документами підприємства надано право розпоряджання рахунком та підписування розрахункових документів. Зразки підписів та повноваження службових осіб засвідчуються нотаріально або керівником підприємства -юридичної особи, до складу якого входить відокремлений підрозділ;

д) клопотання підприємства або відповідного органу приватизації (щодо структурних підрозділів, які виділяються у процесі приватизації) до банку, в якому відкривається поточний рахунок відокремленому підрозділу, про відкриття рахунку, із зазначенням місцезнаходження підприємства, його ідентифікаційного коду, номера поточного рахунку та банку, в якому він відкритий, а також податкового органу, в якому підприємство стоїть на обліку;

е) довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

є) копії документів про взяття на податковий облік юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ, та відокремленого підрозділу (від податкового органу за місцезнаходженням цього підрозділу), засвідчені податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

ж) копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків (якщо відокремлений підрозділ розташований на іншій території, ніж юридична особа, та здійснює розрахунки з оплати праці самостійно — копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію відокремленого підрозділу в цьому Фонді як платника соціальних страхових внесків), засвідчену нотаріально або органом, що його видав, або уповноваженим працівником банку.

Підприємства, що діють на підставі лише установчого договору, замість статуту, надають нотаріально засвідчену копію установчого договору.

У разі необґрунтованого ухилення банку від укладання договору банківського рахунка клієнт має право виставити йому вимоги, передбачені ЦК.

Стаття 1068. Операції за рахунком, що виконуються банком

1. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

2. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

3. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

4. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Стаття, що коментується, містить перелік обов'язків банку, який не є вичерпним. Інші можуть бути передбачені іншими законами, нормативними актами Національного банку України або договором. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. розрахункові банківські операції — рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

До операцій за рахунком можна віднести зарахування, видачу або перерахування грошових коштів, дії банку по здійсненню безготівкових розрахунків, вчинення поточних валютних операцій тощо. Зарахуванням визнається отримання установою банку грошових коштів із подальшим поповненням рахунку або здійснення таких дій на підставі розрахункових документів щодо неготівкових грошових коштів. Під видачею слід розуміти операцію по списанню грошових коштів із рахунку клієнта і видача їх готівкою. Перерахування — це операція по переказуванню грошових коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Об'єм та види операцій, які банк може вчиняти за даним рахунком для клієнта, залежать від виду рахунку, правовий режим якого визначається законом, банківськими правилами чи банківськими звичаями ділового обороту.

Стаття 1069. Кредитування рахунка

1. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

2. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

У договір банківського рахунку будь-якого виду можна включити умову про надання банком кредиту через тимчасову відсутність коштів на рахунку клієнта. Овердрафт — це короткостроковий бланковий кредит, який надається для покриття дебетового сальдо на поточному рахунку постійним клієнтам банку, що мають постійні обороти на рахунку і перевірений авторитет у банку. Овердрафт надається для сплати платіжних документів на суму, яка перевищує залишок коштів на рахунку клієнта. Овердрафт — це кредит, для отримання якого не потрібна застава. Забезпеченням цього кредиту є обороти по рахунку позичальника. Такий кредит пов'язаний з підвищеним ризиком для банку і тому надається із застосуванням підвищеної процентної ставки. Овердрафт надається клієнтам банку у межах нормативних сум. Нормативна сума овердрафту встановлюється в розмірі не більше 30% від суми середньомісячного кредитового обороту по рахунку клієнта. Угода про надання овердрафту не підлягає пролонгації. Овердрафт — це зручна форма кредитування для клієнтів банку, які ведуть активну комерційну діяльність. Якщо вам потрібно терміново розрахуватися з постачальниками, сплатити податки, а сума залишку на вашому рахунку не дозволяє зробити цього, то вам потрібен овердрафт.

Стаття 1070. Проценти за користування коштами, що знаходяться на рахунку

1. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, — зі спливом кожного кварталу.

2. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, — у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

У договорі банківського рахунку може бути передбачено, що банк зобов'язаний сплатити проценти за залишок на рахунку, або банк не зобов'язаний сплачувати проценти за залишок на рахунку. За відсутністю цих умов передбачається, що банк має виплачувати проценти за залишок на рахунку.

Винагорода, яка належить клієнтові, розраховується у вигляді процентів річних. Сума винагороди зараховується на рахунок клієнта поквартальне. У договорі може бути передбачено інший період нараховування та виплати процентів.

Коли у договорі не вказаний розмір винагороди за залишок на рахунку, розмір процентної ставки за користування коштами клієнта розраховується у розмірі процентів, які сплачує банк за вкладами до запитання.

Стаття 1071. Підстави списання грошових коштів з рахунка

1. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

2. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на

підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів - у випадках, передбачених розділом V цієї Інструкції. Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку в формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком.

Стаття 1072. Черговість списання грошових коштів з рахунка

1. Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

2. У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості:

1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2) У другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

3. У разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Черговість списання коштів з рахунку — це встановлена законодавством черговість списання коштів з банківських рахунків за декількома розрахунковими документами, термін сплати яких вже настав.

Якщо на рахунку знаходиться сума, достатня для погашення усіх вимог, то пред'явлені до розрахунку документи мають бути сплачені у порядку календарної черговості платежів.

Друге правило застосовується при недостатності коштів на рахунку платника. Стаття, що коментується, встановлює п'ять груп черговості платежів.

Черговість платежів, встановлена статтею, застосовується тільки при виконанні безготівкових розрахунків.

Якщо існує декілька рахунків платників у одному і тому ж банку встановлена черговість платежів застосовується за кожним рахунком окремо.

Стаття 1073. Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта

1. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків, зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у термін, установлений чинним законодавством. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з рахунків на рахунки клієнтів банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та укладеними договорами. Платник несе відповідальність перед банком, що його обслуговує, згідно з укладеним між ними договором. За необґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, недостовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стягувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством та відшкодовує збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформляючи і подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені. У платіжному дорученні про сплату пені в реквізиті «Призначення платежу» зазначається таке: «Пеня за прострочення...(вид платежу)», а також номер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нараховано пеню. Крім того, у цьому реквізиті платіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з посиланням на закон, згідно з яким установлено її розмір. Відповідальність за правильність визначення суми пені, повноту і своєчасність її сплати несе платник. Законодавством і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції, крім зазначених у цьому розділі, за окремі порушення під час виконання грошових зобов'язань або здійснення примусового списання (стягнення) коштів. Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в розрахунковому документі, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.

Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до чинного законодавства. Спірні питання між банками та їх клієнтами розглядаються ними відповідно до чинного законодавства. Претензії за розрахунками, що виникають між клієнтами, розглядаються сторонами відповідно до чинного законодавства без участі обслуговуючих банків.

Кошти вважаються зарахованими на рахунок одержувача, відкритий в банку, після відображення їх на цьому рахунку в щоденному оборотно-сальдовому балансі банку. Повернення коштів, зарахованих на рахунок одержувача, здійснюється у судовому порядку. Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, мають повертатися ним у строки, установлені чинним законодавством, за порушення яких неналежний одержувач несе відповідальність відповідно до чинного законодавства. У разі неповернення неналежним одержувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного одержувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів. Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного одержувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок одержувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. Уразі невиконання банком цієї вимоги одержувач, якому призначалися кошти, має право у порядку, установленому законом, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному чинним законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним одержувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному одержувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього одержувача) про здійснення йому помилкового переказу та про необхідність повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про здійснення помилкового переказу (далі у цьому розділі — повідомлення), яке надсилає банк неналежному одержувачу, банк, що обслуговує неналежного одержувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) одержувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом. У разі неповернення неналежним одержувачем коштів добровільно банк, з вини якого кошти цьому одержувачу зараховані не за призначенням, стягує їх у судовому порядку. Переказану неналежним одержувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним одержувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законом порядку сплати цим одержувачем пені у визначеному чинним законодавством розмірі. Спори між банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та неналежним одержувачем цих коштів вирішуються у судовому порядку. Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному платнику пеню у визначеному чинним законодавством розмірі, якщо договором не передбачено інше. Повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку платника без законних підстав або за ініціативою неналежного стягувача, або в разі порушення банком умов розпорядження платника про здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок банку, здійснюється у судовому порядку. При цьому за списання коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити платнику пеню у визначеному законодавством розмірі, якщо договором не передбачено іншу відповідальність. Працівники банку, з вини яких здійснено помилковий переказ коштів, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Стаття 1074. Обмеження права розпоряджання рахунком

1. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» на кошти, що знаходяться на рахунках клієнтів банку, може накладатись арешт. Арешт може накладатися тільки на підставі рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця. Якщо арешт накладає господарський суд, то крім рішення (ухвали) ним має бути виданий також наказ. Залежно від рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця арешт може накладатися на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, або на кошти на будь-якому конкретному рахунку, на кошти на рахунку в цілому і на конкретно визначену суму. Рішення (ухвала) суду, санкціонована прокурором постанова слідчого, постанова державного виконавця надсилається ними безпосередньо до банку, в якому відкрито рахунок клієнта, на кошти якого накладено арешт. Заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються банком негайно після отримання рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця. Якщо рішення (ухвала) суду, санкціонована прокурором постанова слідчого, постанова державного виконавця надійшло) до банку після закінчення операційного дня, то заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються банком за станом на початок наступного операційного дня. Для забезпечення виконання рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця на час накладення арешту банк відкриває клієнту на тому самому балансовому рахунку, що й рахунок, на який накладено арешт, окремий аналітичний рахунок.

Якщо на кошти на рахунку накладено арешт і на спеціальному рахунку не накопичена сума, що зазначена в рішенні (ухвалі) суду, санкціонованій прокурором постанові слідчого, постанові державного виконавця, то банк припиняє виконання доручень платника та розпоряджень стягувачів про списання коштів з рахунків платника, за винятком платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, що оформлені на підставі рішень судів; повертає не пізніше ніж наступного робочого дня безпосередньо суду (слідчому, державному виконавцю) без виконання інші рішення (ухвали) суду, санкціоновані прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця про накладення арешту, що надходитимуть до банку.

Кошти, які накопичуються на спеціальному рахунку, забороняється використовувати до отримання рішення суду про їх стягнення або рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця про звільнення їх з-під арешту. Накопичені кошти використовуються для забезпечення позову (конфіскації). Будь-які інші перерахування зі спеціального рахунку та перерахування за рахунок коштів, накопичених на ньому, здійснюватися не можуть, за винятком оплати будь-яких платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, що оформлені на підставі рішень судів.

Стаття 1075. Розірвання договору банківського рахунка

1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

2. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3) в інших випадках, встановлених договором або законом.

3. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

4. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Договір банківського рахунка може бути розірваний за ініціативою як клієнта, так і банка. Як зазначено в ч. 2 статті, що коментується, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; в інших випадках, встановлених договором або законом, наприклад, у разі відсутності на залишку грошових коштів на цьому рахунку та у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд.

Стаття 1076. Банківська таємниця

1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є:

відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

фінансово-економічний стан клієнтів;

системи охорони банку та клієнтів;

інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи — клієнта, її керівників, напрями діяльності;

відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків. Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу. Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

бути надана за підписом керівника державного органу (чийого заступника), скріпленого гербовою печаткою;

містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації. Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів). Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта. Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій. Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національний банк України», здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю. Національний банк України має право відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності надати інформацію про банк органу банківського нагляду іншої країни, якщо:

це не порушує державні інтереси та банківську таємницю;

є гарантії того, що отримана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду;

є гарантія того, що отримана інформація не буде передана за межі органу банківського нагляду. Ці положення не поширюються на випадки повідомлення банками відповідно до законодавства про операції, що мають сумнівний характер, та на інші передбачені законом випадки повідомлень про банківські операції спеціальним підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.