Печать
PDF

Глава 62 ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ АБО ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОБІТ

Posted in Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

Глава 62 ВИКОНАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ АБО ДОСЛІДНО-КОНСТРУКТОРСЬКИХ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ РОБІТ

 

Стаття 892. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт

1. За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, договір на виконання науково-дослідних робіт і на виконання дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт розмежовуються залежно від основного зобов'язання, що бере на себе виконавець. Зобов'язання виконавця, незалежно від того, чи належать вони до проведення досліджень, чи до науково-технічних розробок, включають не тільки умови виконання робіт, а й вимоги до форм їхнього завершення. Зміст цих зобов'язань визначається технічним завданням і програмою робіт.

За договором на виконання науково-дослідну роботу виконавець зобов'язується провести дослідження, тобто критерієм розмежування від суміжних договорів служить зміст робіт. За договором на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт як такий критерій зазначені результати робіт у тій речовинній формі, в якій він повинен бути переданий замовнику — зразок виробу, документація на цей виріб чи технологію. Разом з тим результати досліджень як продукт інтелектуальної діяльності також втілюються в матеріальному носії — науковому звіті, висновку і т.п.

До об'єктів виключних прав (інтелектуальної власності) належать такі результати договірних досліджень і розробок, правовий режим яких встановлений спеціальними законами й іншими правовими актами.

У науково-технічних розробках застосовуються винаходи, корисні моделі, промислові зразки, наукові добутки, програми ЕОМ, бази даних, їхня охорона регулюється ЦК, міжнародними договорами, законами України та іншими нормативними актами.

Стаття 893. Виконання робіт

1. Виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника.

Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, статті, що коментується, обов'язок особистого виконання договірних робіт зумовлений визначеною унікальністю дослідницької діяльності і пов'язаної з цим підвищеним ступенем ризику одержання договірного результату. Вимога погоджувати з замовником необхідність залучення третіх осіб до проведення досліджень виключає застосування до договорів на виконання науково-дослідних робіт правил ч. 1ст. 528 ЦК.

Частина 2 статті, що коментується, передбачає право виконавця за договором на дослідно-конструкторські та технологічні роботи доручати окремі роботи (завдання, етапи і т.п.) іншим особам — субвиконавцям, що відповідає сформованій практиці (особливо за великими проектами і високими технологіями). Це зумовлено глибокою спеціалізацією в багатьох технічних областях, необхідністю залучення спеціалізованих організацій, без участі яких неможливо виконати розробку.

Виконавець у цьому випадку бере на себе обов'язки генерального підрядника і відповідає перед замовником за виконання робіт, доручених субвиконавцю, у відповідності до ст. 618 ЦК.

Він також відповідає перед субвиконавцем за порушення замовником зобов'язань, пов'язаних із роботами, виконуваними субвиконавцем (див. ст. 838 ЦК і коментар до неї).

Стаття 894. Передання, прийняття та оплата робіт

1. Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

2.  Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться. Частина статті, яка встановлює можливість прийняття та оплати окремих етапів робіт або інший спосіб оплати, має диспозитивний характер. Таким чином, без включення відповідного посилання на таку можливість сторони виходять із загального порядку виконання зобов'язань. Оскільки відповідно до ст. 529 ЦК кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обігу.

Відповідно до ст. 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Також вказана стаття передбачає, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Стаття, що коментується, передбачає можливість зменшення замовником плати за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

 

Стаття 895. Конфіденційність відомостей про договір

1. Виконавець і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо Інше не встановлено договором. Обсяг відомостей, що належать до конфіденційних, встановлюється договором.

Правила статті, що коментується, належать як до відомостей, якими сторони володіють на момент складання договору, так і до тих відомостей, що отримані в процесі виконання робіт за договором. Обов'язок сторін із забезпечення конфіденційності належать у практиці до одного з основних договірних зобов'язань. Вони мають обов'язковий характер, захищають комерційні інтереси власників договірних результатів, забезпечуючи їхню конфіденційність. Результати науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт не можуть бути інакше захищені від незаконного використання третіми особами.

Згідно зі ст. ЗО Закону України «Про інформацію» від 7 жовтня 1992 р. конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої є загрозою для життя і здоров'я людей.

Склад і обсяг конфіденційної інформації визначається сторонами з урахуванням положень ст.ст. 505, 862 ЦК, згідно з якими інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію, може бути предметом комерційної таємниці, тобто мати спеціальний режим та певну матеріальну цінність. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Якщо сторона у договорі підряду внаслідок виконання договору одержала від другої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх іншим особам без згоди другої сторони.

Порушенням зобов'язань із забезпечення конфіденційності визнається не тільки розголошення і пряма передача конфіденційних відомостей однієї зі сторін іншим зацікавленим користувачам без згоди партнера, а й невжиття заходів для їхньої охорони, що виключають вільний доступ до відомостей і можливість їхнього витоку. До таких заходів варто віднести, зокрема, ознайомлення співробітників (виконавця і замовника), що мають частку у виконанні договірних робіт і мають доступ до інформації, із правилами дотримання конфіденційності.

Стаття 896. Права сторін на результати робіт

1.  Замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором.

2. Виконавець має право використати одержаний ним результат робіт також для себе, якщо інше не встановлено договором.

Договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам.

Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, правовласниками договірних результатів визнаються сторони договору, що повинні узгодити в договорі умови їхнього використання. Умови використання включають обсяг і способи (межі використання результатів замовником і виконавцем у власній дослідній чи виробничій діяльності, при наданні послуг, виконанні робіт і т.п.), а також умови розпорядження кожної зі сторін її правами шляхом видачі дозволу на використання договірних результатів третім особам чи повної поступки прав на них. Урегулювання прав сторін на результати робіт включає також узгодження групи питань, пов'язаних із правами на створені в процесі виконання розробок (чи використані) охороноспроможні елементи — технічні, художньо-конструкторські й інші рішення. У договорі повинні бути погоджені умови їхнього захисту і передачі прав на захищені результати. Наприклад, передбачається, що заявки на одержання патентів подає виконавець за погодженням із замовником, але він зобов'язаний надати замовнику виняткову ліцензію на запатентоване рішення. Можливі й інші варіанти, однак при кожному з них права на охоронювані елементи, що містяться в отриманих за договором результатах, повинні кореспондуватися з правами на використання результатів у цілому, в іншому випадку ці права не зможуть бути реалізовані стороною-правовласником.

Стаття 897. Обов'язки виконавця

1. Виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний:

1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором;

2) додержувати вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності;

3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;

4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;

5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;

6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Технічне завдання звичайно готується замовником і визначає технічні, економічні, екологічні, ергономічні, інші параметри і нормативи, відповідно до яких виконуються договірні роботи й оцінюються отримані результати. Технічне завдання є невід'ємною частиною договору. Воно також може містити техніко-економічне обґрунтування передбачених договором розробок (переваги перед відомими аналогами, передбачувану економічну ефективність їхнього застосування й ін.), вимоги до документації і зразків виробів, умови проведення іспитів, порядок здачі-приймання робіт, інші умови проведення робіт. До умов про терміни виконання робіт і наслідки їхніх порушень застосовуються правила ст. 846 ЦК (див. коментар до неї) та правила гл. 51 ЦК.

Потреба у використанні запатентованих технічних рішень, інших об'єктів інтелектуальної власності більш характерна для договорів на виконання дослідно-конструкторських робіт. Якщо виключні права на такий об'єкт належать третій особі, то його застосування в договірних розробках допускається тільки за згодою цієї особи — правовласника — майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі (ст. 427 ЦК). Згода має бути оформлена на підставі передбачених ст.1107 ЦК договорів (ліцензії).

Частина 2 статті, що коментується, поширюється на конфіденційні відомості, що стосуються результатів виконаних робіт. Питання про форму, годину, обсяг і цілі публікації таких відомостей мають зважуватися тільки за узгодженням між сторонами — замовником і виконавцем, виходячи з погоджених сторонами умов і способів використання створених наукових і виробничих нововведень, а також цілей їхнього опублікування. Публікація є найбільш широкою формою розголошення інформації, що відкриває до неї вільний доступ. У той же час у визначених обсягах вона може служити рекламою для залучення потенційних інвесторів, інших зацікавлених осіб.

Обов'язок виконавця усунути дефекти і самотужки за свій рахунок виникає за умови його провини, а також якщо доробка не виходить за межі технічного завдання. Вина виконавця визначається за загальними правилами, установленими ст. 614 ЦК. Порушення обов'язку негайно інформувати про обставини, що перешкоджають продовженню робіт, може служити підставою для відмови замовника узяти на себе цілком чи частково майнові наслідки, пов'язані з достроковим припиненням договірних відносин (див. ст. 899 ЦК і коментар до неї).

Стаття 898. Обов'язки замовника

1. Замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний:

1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;

2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;

3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Стаття, що коментується, передбачає низку зобов'язань замовника, виконання яких дозволяє досягнути мети договору. Необхідна виконавцю інформація (патентна, технічна, нормативна й ін.) повинна бути передана йому замовником у погоджений сторонами термін відповідно до графіка робіт. Замовник зобов'язаний вчасно передавати також нову інформацію, що стала йому відома після укладення договору і, що впливає на умови виконання робіт (про нові технічні досягнення в даній області, зміні патентної ситуації і т.п.). Замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи (по етапах чи після їхнього завершення) у порядку, передбаченому в договорі. У випадку порушення цих умов — неявки представника замовника, іншого відхилення від приймання, настають наслідки, передбачені ст. 853 ЦК (див. коментар до неї). Здача-приймання робіт оформляється двостороннім актом, що підписується уповноваженими представниками сторін. У випадку відмови замовника від прийняття робіт унаслідок виявлення дефектів у технічній документації, відступу від техніко-економічних нормативів і інших показників, передбачених технічним завданням, в акті фіксується перелік необхідних доробок і термін їхнього виконання. Приймально-здавальний акт служить у цьому випадку підставою для пред'явлення до виконавця вимог про усунення визначених в акті дефектів, допущених з його провини. Виконавець не звільняється при цьому від відповідальності за порушення кінцевих термінів виконання робіт, а у випадку порушення обов'язку щодо усунення дефектів — також від відшкодування заподіяних замовнику збитків в обсязі, передбаченому ст. 900 ЦК.

Технічне завдання, програма і тематика робіт звичайно узгоджуються до висновку договору або одночасно з його підписанням. У процесі виконання договірних робіт (у міру оцінки проміжних результатів, надходження нової інформації і т.п.) у них можуть бути внесені погоджені сторонами необхідні корективи.

Замовник зобов'язаний оплатити прийняті роботи за передбаченою в договорі ціною й у погодженому порядку, зокрема після завершення окремих етапів чи робіт закінчення всіх робіт. До умов визначення ціни робіт застосовуються правила ст. 843 ЦК. З метою усунення несприятливих інфляційних наслідків у довгострокових договорах ціна може бути визначена в сумі, еквівалентній визначеній сумі в іноземній валюті (див. ст. 524 ЦК і коментар до неї).

Стаття 899. Наслідки неможливості досягнення результату

1. Якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.

2. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.

Стаття, що коментується, встановлює спеціальні підстави припинення договірних відносин, не передбачені в загальних правилах гл. 50 ЦК. Для договору про виконання науково-дослідних робіт такою підставою служить неможливість досягнення результатів, що очікуються після завершення дослідних робіт, у силу невирішуваності поставленої задачі («негативний результат»). Для договору на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт — це неможливість чи недоцільність продовження робіт.

Стаття, що коментується, передбачає, що ризик випадкових невдач виконання договорів несе замовник. Покладання на замовника тягаря ризику визнається істотним елементом договірних відносин на виконання науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських та технологічних робіт, зумовлених творчим характером цих робіт, що відмежовують їх від підряду.

Загальною вимогою визнання правомірності зазначених основ є відсутність провини виконавця, об'єктивність настання обставин, унаслідок яких припиняються договірні відносини. Тягар доведення їхньої об'єктивності лежить на виконавці, однак рішення припинити роботи має бути погоджене з замовником.

При дотриманні цих умов у діях виконавця не вбачається порушення договірних зобов'язань і залишається в силі зустрічне зобов'язання замовника про оплату робіт. Розмір оплати обмежується договірною ціною тієї частини робіт, що були проведені на момент одержання даних, що свідчать про невирішуваність поставленої задачі (ст. 898 ЦК). За договором на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт замовник зобов'язаний цілком оплатити понесені виконавцем витрати. Ст. 899 ЦК не встановлює яких-небудь обмежень розміру таких витрат. Майнові наслідки ризику одержання негативного результату і неможливості завершення робіт тим самим покладаються на замовника. Це правило має обов'язковий характер.

 

Стаття 900. Відповідальність виконавця за порушення договору

1. Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

2.  Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.

Стаття, що коментується, встановлює відповідальність за принципом вини виконавця за порушення договірних зобов'язань, виходячи з загальних підстав цивільно-правової відповідальності (див. гл. 51 ЦК). Ця норма має обов'язковий характер і виключає можливість застосування до відносин, що виникають стосовно договорів про виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, умов про підвищену відповідальність - незалежно від провини, що допускається ЦК за домовленістю сторін (ч. 1 ст.614 ЦК).

Частина 2 статті, що коментується, містить диспозитивну норму, у силу якої збитки, заподіяні замовнику внаслідок неякісного виконання робіт, обмежуються гранями реального збитку. Це правило не поширюється на наслідки, пов'язані з порушеннями інших договірних зобов'язань (наприклад, про забезпечення конфіденційності). Якщо сторони не передбачать умови відповідальності виконавця за іншими підставами, то при визначенні розміру збитку будуть застосовуватися загальні правила ЦК про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду (див. ст. 22 ЦК і коментар до неї).