Загальні зауваження до Книги другої PDF Печать
Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

Загальні зауваження до Книги другої

Введення книги другої до структури ЦК є не лише суттєвою новелою цивільного законодавства, але й розвитком конституційного положення про пріоритетність людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки серед інших соціальних цінностей (ст. З Конституції України).

Розташування у Цивільному кодексі книги, що містить норми, присвячені особистим немайновим правам фізичних осіб, одразу після загальних положень цивільного права ще раз підкреслює намір України гармонізувати своє законодавство до загальноєвропейських стандартів, основні з яких містяться в Загальній декларації прав людини (1948 р.), Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини (1950 р.), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (1966 р.), Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), різних міжнародних договорах, що прийняті Організацією Об'єднаний Націй, Організацією по безпеці та співробітництву в Європі, Радою Європи та іншими міжнародними організаціями. Отже, розширення обсягу норм та виділення особистих немайнових прав із загальних положень про суб'єкти, де вони традиційно містилися раніше, в окрему структурну одиницю, ЦК свідчить про важливість даного виду прав в системі інших цивільних прав.

Варто також звернути увагу на те, що вперше за всю історію національного цивільного законодавства офіційно визнано, що особисті немайнові правовідносини є не лише повноцінним предметом цивільно-правового регулювання нарівні з майновими відносинами, але й мають пріоритет перед останніми, оскільки згадані першими при визначенні предмета цивільно-правового регулювання (див. коментар до ст. 1 ЦК). Це певною мірою ставить крапку в даній суперечці відносно того, чи регулює цивільне право немайнові відносини, чи тільки охороняє у випадку їх порушення. Цивільний кодекс дає однозначну відповідь на це питання: цивільне право і регулює, і охороняє особисті немайнові правовідносини, які входять до його предмета, як частина правового статусу приватної особи.

Позиція Цивільного кодексу стосовно віднесення особистих немайнових прав фізичної особи до предмета цивільно-правового регулювання має не тільки теоретичне, концептуальне значення, але й тягне важливі практичні наслідки. Адже тепер особисті немайнові права, які складають зміст даних правовідносин, відображають не лише можливу реакцію держави на «негативні» дії правопорушника, тобто можуть підлягати захисту у випадку їх порушення, але й у багатьох випадках наділені «позитивним» змістом, тобто передбаченою законом можливістю вчинення певних активних дій для реалізації даного права, поділяються на глави, містять багато істотних нововведень. Зокрема, з'явилися нові глави: глава 1 «Цивільне законодавство України», глава 2 «Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Здійснення цивільних прав та виконання обов'язків», глава 3 «Захист цивільних прав та інтересів», глава 5 «Фізична особа — підприємець», глава 6 «Опіка та піклування», глава 7 «Загальні положення про юридичну особу», глава 8 «Підприємницькі товариства», глави 9-11 присвячені регулюванню участі держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах, глава 18 «Визначення та обчислення строків».

Отже, при тлумаченні та застосуванні норм ЦК слід враховувати особливості її структури і не обмежуватися при вирішенні питань реалізації суб'єктивних прав зверненням лише до котрогось з розділів Кодексу, а мати на увазі, що він є законодавчим актом системного характеру. Звідси слідує, що, визначаючи, скажімо, особливості здійснення цивільних прав, треба використовувати не лише положення глави 2 ЦК, але й відповідні норми з розділів «Особи», «Правочини. Представництво», а також норми Книги п'ятої ЦК, котрі регулюють відповідний договір або недоговірні відносини тощо.