Глава 13 РЕЧІ. МАЙНО PDF Печать
Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

 

Глава 13 РЕЧІ. МАЙНО

Стаття 179. Поняття речі

1. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Поняття «речей» для цивільного законодавства завжди мало і має принципове значення, оскільки речі пов'язані з найважливішою складовою предмета цивільного права — майновими правовідносинами. ЦК не включає в себе поняття «речі». У науці цивільного права існує кілька визначень речей як об'єктів цивільних право відношень. Речі — це існуючі незалежно від суб'єкта предметні явища матеріального світу як у їх природному стані, так і створені людиною для задоволення її потреб. Законодавець встановлює правовий режим щодо порядку набуття, володіння, користування, способів і меж розпорядження речами. Залежно від особливостей правового режиму та цільового призначення речей можна навести такі класифікації:

1) Речі, які знаходяться у вільному обігу; речі, обмежені в цивільному обігу (зброя, наркотики, літальні апарати, отруйні речовини); речі, вилучені з цивільного обігу (історичні, культурні цінності, природні ресурси).

2)  Речі, що мають індивідуальні ознаки (ознаки, характерні тільки для певної речі) або визначені родовими ознаками (вимірюються числом, вагою, мірою — гроші, вугілля, нафта).

3) Речі подільні (будь яка частина здатна виконувати ту саму функцію, що й річ в цілому. (Кімнати в будинку, сам будинок) та неподільні (річ неможливо поділити без нанесення шкоди (магнітофон, телевізор).

4)  Речі рухомі та нерухомі речі (земельна ділянка і все, що пов'язано з землею, будівлі, споруди, ліси, водні об'єкти, повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації). Усі останні  речі слід віднести до рухомих.

5) Речі, які споживаються (при використані знищуються повністю або перетворюються в іншу річ), та речі, які не споживаються (ті, що не втрачають свою фізичну сутність за час користування ними).

Поділ речей має правове значення, оскільки деякі вказані види речей можуть бути предметом лише певних правочинів.

Стаття 180. Тварини

1. Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

2. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.

3. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.

Тварини є самостійним об'єктом цивільних прав. Закон України «Про тваринний світ» від З березня 1993 р. до об'єктів використання та охорони відносить: а) тварин, що перебувають у стані природної свободи; б) диких тварин, що знаходяться у місцях які є середовищем перебування об'єктів тваринного світу; в) місця, що є середовищем перебування об'єктів тваринного світу. Норма цієй статті не обмежує коло тварин, які можуть бути об'єктами цивільного права. Можуть виступати об'єктами сільськогосподарські, свійські та інші тварини, що використовуються для господарських, наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей. Вони можуть належати на праві власності державним, кооперативним, громадським організаціям, громадянам. Особливістю тварин є те, що цей об'єкт є відновлюваним. ЦК розширює правове регулювання відносин, об'єктом яких є тварини, ця необхідність зумовлена збільшенням правочинів з ними та необхідністю їхнього захисту від жорстокого поводження. Стаття, що коментується, включає в себе норми, які направлені на досягнення вказаної мети. Перша поширює на тварин загальні правила про майно, якщо інше не встановлене законом або іншими правовими актами. Друга встановлює межі здійснення прав, об'єктом яких вони є, — заборону на жорстоке поводження. Таким чином, згідно з ч.2 ст. 180 ЦК недотримання цієї заборони слід розглядати як зловживання правом. У випадках жорстокого поводження з тваринами припинення права власності проводиться в судовому порядку. Збитки, заподіяні власникам тварин, підлягають відшкодуванню у визначеному законодавством порядку.

У передбаченому законодавчими актами порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів. Не можуть передаватися у колективну та приватну власність об'єкти тваринного світу, що становлять особливу природоохоронну, наукову та естетичну цінність, а також види тварин, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини отримані шляхом розведення у неволі або у передбаченому законодавством порядку придбані у власність за межами України).

Стаття 181. Нерухомі та рухомі речі

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Поділ речей на рухомі та нерухомі ґрунтується на їхніх природних властивостях. Нерухомі речі, за загальним правилом, не можуть бути вільно переміщені в просторі, є індивідуально визначеними. Рухомі мають здатність вільно переміщатися в просторі, можуть бути як індивідуально визначеними, так і родовими.

До нерухомості слід віднести, по-перше об'єкти природного походження — земельні ділянки, ділянки з надрами, водні об'єкти. По-друге, до нерухомості слід віднести всі об'єкти, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни цільового призначення. Об'єкти (лісові насадження і т.д.) визнаються нерухомістю, поки існує зв'язок з землею. У випадку відокремлення від неї, вони вважаються рухомими речами. Нерухомим майном визнається також підприємство як єдиний майновий комплекс (див. коментар до ст. 191 ЦК).

ЦК закріплює особливості правового режиму нерухомості:

1)  Право власності та інші речеві права на нерухомість, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації (див. коментар до ст. 182 ЦК)

2) Зобов'язання, предметом якого є нерухомість, за загальним правилом, провадиться за місцезнаходженням цього майна.

3) Набуття права власності на новостворене майно або набуття права власності за договором виникає з моменту державної реєстрації цієї нерухомості або переходу права власності на неї до покупця.

4) Встановлений особливий порядок набуття права власності на безхазяйну річ (див. коментар до ст. 335 ЦК) та більш тривалі строки набувальної давності на нерухоме майно (див. коментар до ст. 344 ЦК).

5) Діють спеціальні правила укладення правочинів з нерухомістю, які передбачають залежність прав на земельну ділянку від прав на нерухомість.

При укладенні договору купівлі-продажу або оренди будівель, споруд та підприємств одночасно з передачею покупцеві права власності на них передаються права на ту частину земельної ділянки, яка знаходиться під нерухомістю і необхідна для її використання. У випадку, коли продається або здається в оренду лише земельна ділянка, власник нерухомості зберігає право користуватися тією частиною, яка зайнята цією нерухомістю та необхідна для її використання, на передбачених договором умовах, а при їх відсутності — право обмеженого користування (сервітут).

До нерухомості ЦК прирівнює деякі рухомі за своїми природними властивостями речі — повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації органами, уповноваженими здійснювати контроль за цими об'єктами. Поняття вказаних транспортних засобів розкривається в транспортних уставах та кодексах, що ж стосується космічних об'єктів у міжнародних конвенціях (договорах).

Реєстрація повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів уповноваженими на це органами не замінює реєстрацію прав на них як на нерухомість, у порядку, передбаченому ст.182 ЦК

ЦК передбачає можливість поширення режиму нерухомості на інше майно крім вказаного вище, але тільки шляхом прямого припису закону.

Рухомим майном визнаються речі, включаючи гроші та цінні папери, які не віднесенні ЦК та іншими законами до нерухомості.

Права на рухомі речі (за загальним правилом) не підлягають державній реєстрації. Законом може бути передбачено необхідність такої реєстрації для окремих видів рухомого майна (реєстрація автотранспорту).

Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість

1. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

2.  Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

3. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

4. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Державна реєстрація має правовстановлюючий характер дією, що припиняє юридичний склад, який спрямований на виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухомість. На заклади юстиції покладено ведення загальнодержавної реєстрації в Єдиному державному реєстрі прав та зумовлене тим самим обмежити коло зловживань на практиці. Коло об'єктів, які належать до нерухомості і підлягають реєстрації, їх характеристику, специфіку правового режиму див. коментар до ст. 181 ЦК. Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства, бюро технічної інвентаризації відповідно до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на рухоме майно».

Реєстрація прав власності на нерухоме майно — це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ (Бюро технічної інвентаризації) за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.

Обов'язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею. Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Стаття 183. Речі подільні та неподільні

1. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

2. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Класифікація речей на подільні та неподільні має правове значення для поділу майна, яке знаходиться у спільній власності та відокремлення певної частки. Рухомі речі можуть бути розділенні між власниками та виділом кожному з них його частки в натурі. Нерухома річ передається одному з власників, який сплачує іншим вартість їх частки, або річ може бути продана, а отримана сума розподіляється між власниками пропорційно частці кожного з них.

За наявністю певних обставин судова практика визнає неподільними і такі речі, поділ яких у натурі можливий без зміни цільового призначення, але в значній мірі знижує художню та матеріальну цінність речі (бібліотека, колекція листівок, сервіз).

Класифікація речей на подільні та неподільні провадиться залежно від їх природних властивостей, які зумовлюють можливість фізичного поділу речей на частини, кожна частина зберігає здатність, не втративши їх основного призначення. Подільна річ вважається такою до певного моменту, після якого подальший поділ призведе до втрати нею свого призначення. У випадку, коли річ неможливо поділити, вона стає неподільною.

Стаття 184. Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками

1. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

2.  Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Індивідуально визначені речі — це речі, які відрізняються від інших за індивідуальними ознаками: 1) виділені із загальної маси речей такого роду; 2) єдині у своєму роді; 3) відрізняються від інших за кількома ознаками.

Індивідуально визначені речі, виступаючи об'єктом правовідношення, не можуть бути замінені — сторони мають на увазі конкретну річ, визначену індивідуальними ознаками (фасон, колір, номер), за допомогою яких виникає можливість виділити її з ряду інших таких же речей. Речі, не виділені до визначеного моменту з ряду аналогічних речей, можуть бути індивідуалізовані шляхом відбору або в процесі їх використання. Серед індивідуально визначених речей слід відрізняти речі унікальні, які існують в одному екземплярі.

Речі, які визначаються родовими ознаками (числом, вагою, мірою) є замінимими. Вступаючи у правовідносини з приводу таких речей, сторони мають на увазі родові ознаки речей (мішок картоплі, тонна пшениці, тисяча гривень), а не визначену річ. Відповідні речі можуть бути предметом договору позики і не можуть бути предметом договору оренди.

Правове значення поділу речей, визначених цією статтею, полягає в тому, що у випадку загибелі індивідуально визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати її кредитору, але зобов'язанний виплатити грошову компенсацію. Якщо предметом зобов'язання виступає індивідуально визначена річ, яка є в натурі, то кредитор вправі вимагати саме цю річ (ст. 760 ЦК) і боржник не вправі замінити її грошовою компенсацією без згоди на те кредитора. У випадку загибелі речей, які мають єдині родові ознаки, за загальним правилом боржник не звільняється від виконання зобов'язання у натурі, оскільки у нього є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду (ст. 678 ЦК).

Стаття 185. Речі споживні та неспоживні

1. Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді.

2.  Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

При використанні речі або перетворюються на іншу річ, або зберігають свою цілісність тривалий час. Споживними є речі, які в результаті використання знищуються повністю, або істотно змінюються (перетворюються в іншу річ). Неспоживними слід визнати речі, які в процесі використання мають здатність зношуватися, амортизуватися), але зберігають свої властивості протягом тривалого часу.

Правове значення поділу речей на споживні та неспоживні має правове значення, оскільки вказані речі можуть бути предметом лише певних правочинів.Предметом деяких договорів є тільки споживні речі, ряду інших договорів -неспоживні. Так, споживні речі не можуть бути передані за договором майнового найму, оскільки наймач повинен повернути ту саму річ, а це неможливо при використанні споживних речей. Навпаки, за договором позики не можна передати неспоживні речі, бо такий договір передбачає використання взятих речей і повернення замість них таких же, що можливо лише стосовно споживних речей. Деякі договори, наприклад, купівлі-продажу, поставки, міни, дарування, схову, можуть укладатися з приводу як споживних, так і неспоживних речей.