ГЛАВА 89 ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ

Стаття 1296. Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спад­щину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

3. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

1.  За загальним правилом ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, має право отримати свідоцтво про право на спадщину. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Разом з тим від­сутність свідоцтва про право на спадщину може перешкоджати реалізації відповідного права. Зокрема, в п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [434] свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автотранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм називається правовстановлюючим докумен­том на майно. Отримати на такі види майна, якщо воно входить до складу спадщини,
документ в органах, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, без наявності свідоцтва про право на спадщину неможливо. Експлуатувати транспортний засіб за відсутності такого документа також неможливо.

Отже, отримання свідоцтва про право на спадщину, до складу якої входять тран­спортні засоби, є необхідним, хоча обов'язковість його отримання і не встановлена законом. Викладене стосується і випадків, коли до складу спадщини входять морські та річкові судна тощо.

2. Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини спадкоємцям, які прийняли спадщину, кожному із них за їх заявою. У кожному із свідоцтв про право на спадщину зазначаються прізвища, імена, по батькові та частки у спадщині інших спадкоємців. У кожному свідоцтві може зазначатись все спадкове майно, крім нерухомості.

3. Заява про видачу свідоцтва про право на спадщину подається спадкоємцем до нотаріуса за місцем відкриття спадщини особисто. Якщо така заява надсилається по­штою, підпис на ній має бути посвідчений нотаріально (п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Заява про прийняття спадщини має кваліфікуватись як односторонній правочин. Тоді вимога про нотаріальне посвідчення підпису на такій заяві суперечить ст. 78 Закону «Про нотаріат» [57]. Проте не можна стверджувати, що нотаріальне посвідчення підпису спадкоємця на заяві про прийняття спадщини може тягти будь-які несприятливі наслідки для спадкоємця, який нотарі­ально посвідчив таку заяву та надіслав її до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, оскільки слід дійти висновку, що нотаріус у таких випадках посвідчує не підпис, а правочин, яким є заява про прийняття спадщини.

4. Нотаріальному посвідченню підлягають також підписи спадкоємців на заяві про прийняття спадщини, поданій з пропуском установленого строку, якими (підписами) підтверджується згода на прийняття спадщини спадкоємцями, які пропустили строк (п. 211  Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Така згода також є правочином, а тому нотаріальне посвідчення зазначених підписів
не повністю відповідає ст. 78 Закону «Про нотаріат» і має кваліфікуватись як по­свідчення правочинів.

Стаття 1297. Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спад­щину на нерухоме майно

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спад­щину на нерухоме майно.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спад­щину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

1. Якщо в складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємці зобов'язані подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухомість (п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

2. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно (за винятком зе­мельної ділянки), спадкоємець має надати витяг з Реєстру прав власності, а в місце­востях, де інвентаризація не проводилась, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

Стаття 1298. Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

1. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

2. Якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, ви­дача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.

Положення абзацу першого цієї частини застосовується також щодо дитини, за­чатої за життя спадкодавця, але народженої після його смерті, у разі спадкування за законом.

3. До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.

1. За загальним правилом, свідоцтво про право на спадщину не може бути видане до закінчення строку для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК). Ще більше строк для видачі свідоцтва про право на спадщину відсувається у разі наявності серед спадко­ємців дитини зачатої, але ще не народженої.

2. Від свідоцтва про право на спадщину слід відрізняти дозвіл на одержання час­тини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі). Такий дозвіл видається до закінчення строку для прийняття спадщини за наявності обставин, які мають істотне значення.

Стаття 1299. Державна реєстрація права на спадщину

1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спад­коємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).

2. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

1. У ст. 1299 ЦК, як і в цілому в цьому Кодексі, використовується вкрай недбала термінологія- У частині першій цієї статті йдеться про реєстрацію «права на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна», хоча насправді право на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, не реєструється, а органів,  які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, не існує. У ст. 182 ЦК, на яку дається посилання у ст. 1299 ЦК, йдеться про «реєстрацію прав на нерухомість». Але і в ч. 2 ст. 1299 ЦК законодавець послідовно зазначає на державну реєстрацію майна, а не права на нього.

2. З урахуванням абзацу сьомого ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію речо­вих прав на нерухоме майно та їх обмежень» [177] на підставі свідоцтва про право на спадщину, якою є нерухоме майно, реєструється речове право (право власності) на нерухоме майно в органах, що здійснюють державну реєстрацію відповідних прав. Такими є місцеві підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» і (до створення єдиної системи органів реєстрації прав і до завершення формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру) ко­мунальні підприємства — бюро технічної інвентаризації (п. 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

3. Право власності у спадкоємця на нерухоме майно, отримане в порядку спадкування, виникає з моменту державної реєстрації права власності на це майно. Так слід тлумачити ч. 2 ст. 1299 ЦК у системному зв'язку із ст. 19 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Це дещо нелогічно: права не існує, але воно реєструється і з моменту реєстрації виникає. Але така право­ва конструкція відповідає логіці цивільного законодавства: відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його (права) реєстрації.

4. Речове право на нерухомість, отримане відказоодержувачем, також підлягає реє­страції, якщо це право підпадає під перелік прав, що встановлений ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Цивільний кодекс, Закон «Про нотаріат» [57] і Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [434] не передбачають видачу нотаріусом відказоодержувачу свідоцтва про право на спадщину або іншого документа, який би був підставою реє­страції речового права відказоодержувача на нерухоме майно. З іншого боку, п. «д» ч. 1 ст. 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об­межень» визнає обов'язковою реєстрацію права користування нерухомим майном стро­ком більше як один рік. Підставою державної реєстрації таких прав є «інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно» (абзац тринадцятий ст. 19 названого Закону). За таких умов слід зробити висновок про те, що спадкоємець (спадкоємці) і відказоодержувач мають підписати договір про передання відказо­одержувачу відповідного речового права або відповідного майна. Можливе спонукання спадкоємця (спадкоємців) до укладення такого договору шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Якщо договір укладається між спадкоємцем (спадкоємцями)
і відказоодержувачем, він може бути посвідчений нотаріально, але таке посвідчення не є обов'язковим. Законодавчими прецедентами державної реєстрації речового права на підставі договору, що не підлягає нотаріальному посвідченню, є: договір найму (оренди) нерухомого майна на строк до трьох років обов'язковому нотаріальному по­свідченню не підлягає, а право користування нерухомим майном строком більше як один рік підлягає обов'язковій реєстрації.

Стаття 1300. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину

1. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем від­криття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

2. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

3. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

1. Передбачається можливість унесення змін до свідоцтв про право на спадщину. Це здійснюється шляхом видачі нових свідоцтв. За згодою всіх спадкоємців, які при­йняли спадщину, це здійснюється нотаріусом за місцем відкриття спадщини. За від­сутності такої згоди зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться нотаріусом на підставі рішення суду.

Стаття 1301. Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину

1. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

1. Відповідно до ст. 50 Закону «Про нотаріат» особа, права та інтереси якої пору­шуються нотаріальною дією, вправі оскаржити цю нотаріальну дію. Звідси випливає право таких осіб пред'явити в суді вимогу про визнання свідоцтва про право на спад­щину недійсним не тільки у випадках видачі такого свідоцтва особі, яка не мала права на спадкування, а й у всіх інших випадках, коли цим свідоцтвом порушуються права та інтереси інших осіб.