ГЛАВА 88 ВИКОНАННЯ ЗАПОВІТУ

Стаття 1286. Право заповідача на призначення виконавця заповіту

1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивіль­ною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту).

2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них.

3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

1. Заповідач вільний у виборі виконавця заповіту, про якого він має вказати у за­повіті. Виконавцем заповіту може бути будь-яка фізична особа, до якої пред'являється тільки вимога наявності повної цивільної дієздатності, або юридична особа. Виконав­цем заповіту може бути одна із осіб, на користь яких складено заповіт. Відповідно до ч. 1 ст. 1286 ЦК виконання заповіту заповідач може покласти на будь-яку особу, що не є спадкоємцем за заповітом, якщо заповіт складено на користь однієї особи. Це правило не перешкоджає призначенню виконавцем заповіту особи, яка не є спадкоєм­цем за заповітом, якщо заповіт складено на користь декількох осіб.

Стаття 1287. Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців

1. Спадкоємці мають право пред'явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача.

2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або при­
значити виконавцем заповіту іншу особу.

3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця запо­віту, він на вимогу одного із них може бути призначений судом.

1. Усунення виконавця заповіту, призначеного спадкодавцем, від виконання його повноважень може здійснюватись за рішенням суду, яке приймається за позовом спад­коємців. Таке рішення суд приймає за наявності доказів того, що виконавець заповіту не може забезпечити виконання волі заповідача з причин нездатності до виконання відповідних обов'язків, недбалого ставлення до їх виконання або інших причин.

2. У разі усунення виконавця заповіту судом спадкоємці мають право обрати ви­конавця із числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу. Таке саме право спадкоємці мають у разі, коли заповідач не призначив виконавця заповіту або коли особа, призначена виконавцем заповіту, відмовилася від виконання заповіту. У разі недосягнення між спадкоємцями згоди щодо призначення виконавця заповіту
спір за позовом одного чи декількох спадкоємців вирішується судом.

Стаття 1288. Призначення виконавця заповіту нотаріусом

1. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

1. Право призначення виконавця заповіту надається нотаріусу за місцем відкриття спадщини в тих самих випадках, в яких ст. 1287 ЦК надає право спадкоємцям при­значити виконавця заповіту. Але повноваження нотаріуса на призначення виконавця заповіту обмежуються тими випадками, коли між спадкоємцями немає спору щодо кандидатури виконавця заповіту. За наявності спору виконавець заповіту признача­ється судом відповідно до ч. З ст. 1287 ЦК. Спадкоємці (всі разом або один із них) вправі оскаржити дії нотаріуса за правилами позовного провадження, встановленого Цивільним процесуальним кодексом [33].

Стаття 1289. Згода особи на призначення її виконавцем заповіту

1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою.

2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.

3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.

1. Призначення особи виконавцем заповіту можливе тільки за наявності її згоди. Згода може бути виражена на тексті заповіту, може бути додана до заповіту, а може бути дана виконавцем заповіту після відкриття спадщини. В останньому випадку згода має бути надана нотаріусу, оскільки він видає виконавцю заповіту свідоцтво.

Стаття 1290. Повноваження виконавця заповіту

1. Виконавець заповіту зобов'язаний:

1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;

2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредито­рів про відкриття спадщини;

3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань;

4) управляти спадщиною;

5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визна­чена у заповіті;

6) забезпечити  одержання  частки  у спадщині  особами,   які  мають  право на обов'язкову частку у спадщині.

2. Виконавець заповіту зобов'язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом.

3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

1. З метою належного виконання своїх повноважень виконавець заповіту може ставити до відповідних зобов'язаних осіб вимоги та звертатись до суду з позовами на захист прав та інтересів спадкоємців та відказоодержувачів.

2.  Спадкоємці, відказоодержувачі, інші особи можуть оспорити дії чи бездіяльність виконавця заповіту шляхом пред'явлення позову в суді, якщо цими діями чи безді­яльністю порушуються права або інтереси зазначених осіб.

Стаття 1291. Право виконавця заповіту на плату за виконання своїх повнова­жень

1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як плату за ви­конання своїх повноважень.

2. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, він може бути визначений за до­мовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору — судом.

3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.

1. Майно в натурі або гроші (із складу спадщини), які виконавець заповіту вправі отримати за виконання своїх обов'язків, можуть бути визначені в заповіті. Якщо запо­вітом розмір плати виконавцеві заповіту не встановлений, він визначається за домов­леністю між спадкоємцями та виконавцем заповіту. У разі недосягнення домовленості спір про розмір плати за виконання повноважень виконавця заповіту вирішується судом за позовом виконавця заповіту або одного, декількох чи всіх спадкоємців.

2. Виконавець заповіту, крім права на отримання плати за виконання повноважень виконавця заповіту, має право на відшкодування витрат, які були здійснені ним з ме­тою охорони спадщини, управління нею на виконання заповіту.

Стаття 1292. Контроль за виконанням заповіту

1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.

2. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.

3. За вимогою осіб, визначених частинами першою і другою цієї статті, вико­навець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені щодо виконання заповіту.

4. Після виконання заповіту виконавець заповіту подає спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання своїх повноважень.

1. Спадкоємцям надається право контролювати дії виконавця заповіту. В інте­ресах спадкоємців, які є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними, осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також органи опіки та піклування. Вико­навець заповіту повинен звітувати перед особами, яким надається право контролювати виконання заповіту, на їх вимогу про дії, вчинені на виконання заповіту. Виконавець заповіту зобов'язаний надати спадкоємцям звіт про виконання заповіту також після виконання заповіту.

Стаття 1293. Право на оскарження дій виконавця заповіту

1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити до суду дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.

2. До вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту застосовується позовна давність в один рік.

1. Дії виконавця заповіту можуть бути оскаржені шляхом звернення спадкоємців, їх законних представників, органу опіки та піклування з позовом до суду. Підставою звернення до суду може бути не тільки порушення виконавцем заповіту вимог Ци­вільного кодексу, інших законів, а й порушення інтересів спадкоємців. Це відповідає загальній позиції законодавця, який значно розширив можливості захисту в суді ін­тересів учасників цивільних відносин (ч. 2 ст. 15 ЦК).

2. Оскарження до суду дій виконавця заповіту здійснюється шляхом пред'явлення позову про визнання дій виконавця заповіту неправомірними. Не зовсім правильним було б формулювати при цьому вимогу про визнання його дій незаконними, оскільки таке передбачено стосовно рішень, дій чи бездіяльності відповідних органів, їхніх по­садових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК). Вимога про визнання дій виконавця заповіту неправомірними може бути доповнена іншими вимогами, що відповідають змісту порушеного права чи інтересу та характеру порушення. До цих вимог застосо­вується позовна давність тривалістю в один рік.

Стаття 1294. Строк чинності повноважень виконавця заповіту

1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спад­кодавця, яка виражена у заповіті.

2. Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.

3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріу­сові документ, який був йому виданий (частина третя статті 1290 цього Кодексу).

4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків.

1. Нотаріус за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та від­казоодержувачами припиняє чинність повноважень виконавця заповіту після повного здійснення волі заповідача, яка виражена в заповіті. З цього приводу нотаріус має прийняти постанову.

2. У зв'язку з припиненням повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові свідоцтво виконавця заповіту. Частина 4 ст. 1294 ЦК формулює одне із небагатьох у чинному законодавстві правил про можливість пред'явлення по­зову про витребування документа. Зазвичай у судах такі позови розуміють мало. До того ж відповідачі за такими позовами посилаються на втрату або знищення документа, вимога про витребування якого пред'явлена. Крім того, спадкоємцям надається право стягнення з виконавця збитків, завданих неповерненням сві­доцтва виконавця заповіту, але саме завдання збитків неповерненням свідоцтва є маловірогідним.

Стаття 1295. Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повно­важень

1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.

2. Виконавець заповіту зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.

3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує за­вданням збитків спадкоємцям.

4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог, встановлених у частинах другій та третій цієї статті.

1. Виконавцю заповіту надається право будь-коли відмовитись від виконання за­повіту. При цьому за аналогією мають застосовуватись правила ч. З, 4 ст. 1294 ЦК щодо повернення нотаріусові свідоцтва виконавця заповіту. Крім того, на виконавця заповіту покладається обов'язок негайно повідомити спадкоємців,  а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх
повноважень. Але у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує заподіянням збитків спадкоємцям, виконавець заповіту не може відмовитись від здійснення своїх повноважень.

2. Санкцією за порушення виконавцем заповіту обов'язків негайно повідомити про відмову від здійснення своїх повноважень, порушення заборони на таку відмову у разі необхідності здійснення невідкладних дій є покладення на виконавця заповіту обов'язку відшкодувати завдані спадкоємцям збитки.