Печать
PDF

ГЛАВА 69 КОМІСІЯ

Posted in Гражданское право - В.Г. Ротань та ін. Коментар до ЦКУ, т.2

 

ГЛАВА 69 КОМІСІЯ


Стаття 1011. Договір комісії

1. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

1. Комісіонер, на відміну від повіреного, вчиняє правочини за дорученням комітента від свого імені, а не від імені комітента.

 

Стаття 1012. Умови договору комісії

1. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

2. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

3. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується про­дати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

1. Частина 1 ст. 1012 ЦК доволі нежорстко підходить до визначення в договорі комісії його умов. Допускається, щоб в договорі комісії не був визначений асортимент товарів, які є предметом комісії. Це стосується і договорів комісії, що кваліфікуються як господарські. Проте ч. З ст. 1012 ЦК визнає істотними умовами договору комісії, за яким комісіонер має купити або продати майно, умови про це майно та його ціну.

 

Стаття 1013. Комісійна плата

1. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, вста­новлених у договорі комісії.

2. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату.

3. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

4. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

5. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

1. Комісіонер має право на отримання плати за виконання доручення комітента. Розмір цієї плати встановлюється договором. Якщо комісіонер поручився за виконання зобов'язання третьою особою, з якою комісіонер уклав договір на виконання дого­вору комісії, він має право на додаткову плату. Оскільки договір комісії визнається оплатним, умова про розмір плати, яка має бути здійснена на користь комісіонера,
має визнаватись істотною умовою договору комісії. Але в силу ч. З ст. 1013 ЦК до­пускається, щоб в договорі комісії розмір плати за виконання комісійного доручення не встановлювався. Тоді розмір плати має визначатись за звичайними цінами.

2. Невиконання комісіонером зобов'язання, що ґрунтується на договорі комісії, з причин, які залежали від комітента, не позбавляє комісіонера права на плату, яка встановлена договором за виконання комісійного доручення. У разі розірвання дого­вору (незалежно від підстав) комісіонер має право на отримання плати за фактично вчинені дії.

 

Стаття 1014. Виконання договору комісії

1. Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

2. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

1. На комісіонера покладається обов'язок вчиняти правочини, передбачені дого­вором комісії, на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до вказівок останнього. За невиконання цього обов'язку комісіонер може нести відповідальність. З іншого боку, додаткова вигода, одержана комісіонером, який вчинив правочин на більш вигідних умовах, ніж визначені комітентом, належить останньому. Інше може бути передбачено договором на підставі ч. 6 ст. З ЦК.

 

Стаття 1015. Субкомісія

1. За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з тре­тьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом.

За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.

2. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента.

3. комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером.

1. Допускається укладення договору субкомісії, в якому комісіонер отримує права та обов'язки комітента, а субкомісіонер — права та обов'язки комісіонера. Укладення такого договору можливе тільки за наявності згоди комітента, яка може бути дана, зокрема, шляхом включення відповідної умови до договору комісії. Без згоди комітента укладення договору субкомісії можливе у виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента. У разі укладення договору субкомісії відповідальним перед комітентом залишається комісіонер. Це відповідає загальному правилу, яке випливає із ч. 1 ст. 528 ЦК, що не передбачає звільнення боржника від відповідальності перед кредитором у разі покладення ним виконання зобов'язання на третю особу. Оскільки на підставі договору комісії вчиняються правочини, укла­дення договору субкомісії є єдиним способом покладення комісіонером виконання зобов'язання на третю особу.

 

Стаття 1016. Виконання договору, укладеного комісіонером з третьою особою

1. Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

2. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи вико­нання договору.

3. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою до­говору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був не­обачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

4. У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпе­чити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення
права вимоги до цієї особи.

1. На комітента покладається обов'язок забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. Тут мається на увазі, зокрема, забез­печення комісіонера коштами для закупівлі товарів відповідно до договору комісії. Але договором може бути передбачене і звільнення комітента від цього обов'язку з наступним відшкодуванням комітентом витрат, понесених комісіонером.

2. Зазначення в договорі комісії на комітента і навіть прийняття комітентом ви­конання безпосередньо від третьої особи не є підставою для висновку про те, що комітент набув прав безпосередньо перед третьою особою на підставі договору між комісіонером та третьою особою.

3. На виконання договору комісії комісіонер укладає відповідні договори з треті­ми особами. Отже, комісіонер є контрагентом третіх осіб в таких договорах. Логічно було б у такій ситуації покласти на комісіонера всю відповідальність перед комітен­том за неналежне виконання зобов'язань третіми особами, маючи на увазі подальше пред'явлення комісіонером вимог до третіх осіб, які неналежне виконали договори,
укладені ними з комісіонером. Але ч. З ст. 1016 ЦК обмежує відповідальність ко­місіонера перед комітентом за неналежне виконання третіми особами договорів, які уклав комісіонер з третіми особами на виконання договору комісії, двома випадками: 1) коли комісіонер був необачним при виборі третьої особи («був необачним» означає наявність вини хоча б у формі недбалості); 2) коли комісіонер за додаткову плату (ч. 2 ст. 1013 ЦК) поручився за виконання договору. У решті випадків неналежне виконання зобов'язання третьою особою, що уклала договір з комісіонером, породжує право комітента вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. Після укладення договору про відступлення права вимоги комітент отримує право пред'явлення вимоги до третьої особи.

Такими є традиції мертвих поколінь, які, як жах, тяжіють над розумом живих та які перейшли до нового Цивільного кодексу України. Щоб полегшити участь комі­тента в такій ситуації, ч. 4 ст. 1016 ЦК покладає на комісіонера обов'язок негайно повідомити комітента про порушення договору третьою особою, зібрати та забезпечити необхідні докази.

 

Стаття 1017. Відступ від вказівок комітента

1. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим.

2. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вка­зівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи.

3. Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіо­нер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.

4. Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, комітент має право не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю.

Якщо комітент не надішле комісіонерові повідомлення про відмову від купленого для нього майна, воно вважається прийнятим комітентом.

5. Якщо комісіонер при купівлі майна заплатив різницю у ціні, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання договору.

1. Із ч. 1 ст. 1017 ЦК не випливає заборони на встановлення договором підстав та умов відступу комісіонера від вказівок комітента. Умовами договору можна заборонити комісіонеру відступити від вказівок комітента навіть за наявності умов, встановлених  ч. 1 ст. 1017 ЦК. Чинність цієї частини поширюється і на відносини, в яких комісіо­нер є підприємцем.

2. Із логічного зв'язку між абзацами першим та другим ч. 4 ст. 1017 ЦК (із контексту цієї частини) випливає, що майно вважається прийнятим комітентом у разі, якщо пові­домлення про відмову від товару комітент не надіслав комісіонеру в розумний строк.

 

Стаття 1018. Право власності комітента

1. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

1. Майно, яке придбав комісіонер на доручення і за рахунок комітента, є власністю комітента. Сторони договору комісії можуть домовитись про інше. Якщо такої домовле­ності немає, право власності на це майно комітент отримує в момент передання майна комісіонеру особою, яка це майно відчужує. Майно, передане комітентом комісіонеру на комісію, також залишається у власності комітента до моменту його передання по­купцеві, якщо інше не передбачено договором між комісіонером та покупцем.

 

Стаття 1019. Право комісіонера на притримання речі

1. Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії при­тримати річ, яка має бути передана комітентові.

2. У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі.

1. На забезпечення вимог комісіонера до комітента комісіонерові надається право притримання речі, яка була придбана відповідно до договору комісії та підлягає пере-данню комітентові. Оголошення комітента банкрутом (ст. 22 Закону «Про відновлен­ня платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [108]) є юридичним фактом, в результаті настання якого право притримання комісіонера перетворюється в право застави. Це надає комісіонеру право на включення його вимоги до першої черги вимог, які задовольняються за рахунок майна боржника (комітента) відповідно до ст. 31 названого Закону. Такою є практика, що сформована судами, хоч і Закон «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [167], і Закон «Про іпотеку» [156], прийняті пізніше Закону «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом» [108], містять застереження про їх переважне застосування перед раніше прийнятими законами, а тому повинні застосовуватись переважно перед ст. 31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка заперечує речове право заставодержателя і передбачає перетворення його в зобов'язальне право першої черги стосовно банкрута.


Стаття 1020. Право комісіонера на відрахування з грошових коштів, що належать комітентові

1. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комі­тента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

1. Грошові кошти, які надійшли комісіонерові у зв'язку з виконанням договору комісії, називаються у ст. 1020 ЦК такими, що належать комітентові. Проте немає підстав для твердження про те, що комітентові належать будь-які речові права на ці кошти. Вимоги комітента до комісіонера стосовно сплати коштів мають виключно зобов'язальний характер. Тому комісіонер розпоряджається цими коштами на свій розсуд.

Зокрема, прямо визнається право комісіонера відрахувати належні йому за дого­вором суми із цих коштів. Після цих відрахувань комісіонер має здійснювати відпо­відні перерахування комітентові. Але інше використання таких коштів не може тягти відповідальності комісіонера, бо він може відповідати тільки за порушення строків перерахування коштів, а не за використання їх за нецільовим призначенням. Тому і застереження про право комісіонера на відрахування за умови, «якщо інші креди­тори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових сум, що належать комітентові», не має реального значення.