Стаття 972.   Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств тран­спорту

1. Камери схову загального користування, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів.

2. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім авто­матичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.

3. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх від­шкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання.

4. Строк, протягом якого камера схову зобов'язана зберігати річ, встановлюєть­ся правилами, що видаються відповідно до транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, камера
схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом.

5. У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, здана до камери схову, ви­дається поклажодавцеві після надання доказів належності йому цієї речі.

6. До договору про зберігання речі в автоматичних камерах схову застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

1. Якщо у віданні підприємств транспорту є камери схову загального користування, то відповідні юридичні особи несуть обов'язок приймати на зберігання речі пасажирів, а також інших осіб (незалежно від наявності у них проїзних документів). Правові норми про зберігання речей в камерах схову підприємств транспорту формулюються в п. 130, 131 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту [315]
і п. 3.2 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України    [448]. Пункт 3.2 останніх Правил передбачає затвердження Міністерством транспорту Правил користування камерами схову   [361].

2. У разі незбереження речі, зданої до камери схову, транспортне підприємство відшкодовує поклажодавцеві збитки в розмірі суми оцінки речі, яка (оцінка) здійсне­на під час передання речі на зберігання. Але на цей час не затверджувались правила про порядок оцінки речей, що здаються в камери схову транспортних підприємств. Тому слід визнати, що відшкодування збитків у разі незбереження речі здійснюється
відповідно до загальних правил ст. 951 ЦК.

3. Вважається, що зберігання речей в автоматичних камерах схову поклажодавець здійснює самостійно (поза зобов'язальними відносинами). У межах зобов'язальних правовідносин підприємство транспорту лише надає в користування відділення в ав­томатичних камерах схову. Тому до таких відносин застосовуються правила щодо найму (оренди), а підприємство транспорту відповідає перед поклажодавцем лише за справність відповідних пристроїв.

Стаття 973.   Зберігання речей у гардеробі організації

1. Якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є ця організація. Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, чи здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.

2. Положення цієї статті застосовуються у разі зберігання верхнього одягу, голов­них уборів у місцях, спеціально відведених для цього, в закладах охорони здоров'я та інших закладах.

1. Гардероби організацій можуть надавати послуги щодо зберігання як за плату, так і безоплатно. У тому і іншому випадках відповідна організація визнається зберігачем і несе обов'язки щодо зберігання, які відповідають ч. 1 ст. 942 і ст. 950 ЦК.

Стаття 974. Зберігання речей пасажира під час його перевезення

1. Перевізник зобов'язаний забезпечити схоронність валізи (сумки), особистих речей пасажира (крім дорогоцінностей та грошей), які пасажир перевозить у від­веденому місці.

1. Валізи, сумки, особисті речі пасажир може перевозити безпосередньо при собі, а може перевозити їх у відведеному місці. Такими місцями слід вважати як окремі пристрої, відокремлені, наприклад, від салону автобуса, так і місця, відведені в купе вагону. Введення в дію Цивільного кодексу України не вплинуло на чинність п. 3.1.2 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним тран­спортом України. Якщо ст. 974 ЦК прямо покладає обов'язок забезпечити схоронність речей пасажира (крім дорогоцінностей і грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці, то названий пункт Правил встановлює, що «провідники вагонів не звільняються від відповідальності вживати усіх залежних від них заходів для забезпечення схорон­ності поклажі пасажирів». Звідси випливає і відповідна норма цивільного права.

2. З введенням в дію нового Цивільного кодексу України зберігає чинність частина друга ст. 91 Повітряного кодексу України [21], відповідно до якої перевізник несе від­повідальність за збереження речей, що є у пасажира, якщо буде доведено, що втрата або пошкодження цих речей сталися з вини перевізника. Зберегли також чинність положен­ня ст. 193 КТМ   [23], зокрема частина третя цієї статті, яка покладає на перевізника відповідальність за втрату або пошкодження каютного багажу, якщо пасажир доведе, що втрата або пошкодження сталося внаслідок наміру або необережності перевізника.

Стаття 975.   Зберігання речей у готелі

1. Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка про­живає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні.

2. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштов­ностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання.

3. У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана негайно повідомити про це готель.

Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до го­телю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.

4. Положення цієї статті застосовуються до зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.

1. Відповідно до заголовку ст. 975 ЦК вона поширюється на відносини щодо збе­рігання речей в готелях. Але ч. 4 цієї статті поширює її чинність на зберігання речей фізичних осіб в гуртожитках, мотелях, будцнках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.

2. За загальним правилом за схоронність речей, що внесені до готелю особою, яка в ньому проживає, відповідає готель (юридична особа) як зберігач. Внесеними до готелю вважаються як речі, передані працівникам готелю, так і речі, що знаходяться у відведеному для особи приміщенні. За схоронність цінностей, на які зазначається в ч. 2 ст. 975 ЦК (цінних паперів, коштовностей), готель відповідає лише за умови,
що вони були окремо передані готелю на зберігання.

3. Ці жорсткі правила щодо відповідальності готелю дещо пом'якшуються процесу­альними нормами (ст. 60 ЦПК [33]), із яких випливає обов'язок особи, яка проживає в готелі, доказувати факт внесення речей до готелю та їх незбереження.

4.   Разом з тим, ч. З ст. 974 ЦК встановлює певні обмеження для покладення на готель відповідальності за збереження речей. По-перше, на особу покладається обов'язок негайно повідомити готель про втрату або пошкодження речі.  Пору­шення особою цього обов'язку не звільняє готель від відповідальності. По-друге, пред'явлення особою до готелю вимоги після закінчення строку проживання (після того, як особа звільнила надане їй приміщення і покинула готель) виключає відпо­відальність готелю. Це — вкрай жорсткий обмежувальний строк. Але при доведенні вини готелю в незбереженні майна особи (при спростуванні припущення, що встанов­люється абзацом другим ч. З ст. 975 ЦК) стягнення збитків з готелю є можливим, хоча б до закінчення строку проживання особа і не пред'явила відповідну вимогу до готелю.

Стаття 976.   Зберігання речей, що є предметом спору

1. Дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після вирішення спору повернути річ особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням усіх осіб, між якими є спір.

2. Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання за рішенням суду.

Зберігачем у цьому разі може бути особа, призначена судом, або особа, визна­чена за домовленістю сторін, між якими є спір. Річ передається на зберігання іншій особі за її згодою, якщо інше не встановлено законом. Зберігач має право на плату за рахунок сторін, між якими є спір.

1. Передання речі, щодо якої виник спір про право, на зберігання третій особі мож­ливе за рішенням сторін, які спорять, або за рішенням суду (тут, як і в численних інших випадках в Цивільному кодексі, термін «рішення суду» охоплює собою не тільки власне «рішення», а і ухвали та постанови судів). Третя особа визначається за зго­дою між сторонами, які спорять, або судом. На відносини щодо зберігання в таких випадках поширюються загальні правила про зберігання, зокрема зберігач має право на отримання плати за зберігання за рахунок сторін, які спорять.

Стаття 977.   Зберігання автотранспортних засобів

1. Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підпри­ємницької діяльності, такий договір є публічним.

2. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеці­альних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не вста­новлено законом або статутом кооперативу.

Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

1. Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснює суб'єкт підприємницької діяльності за плату, договір зберігання вважається публічним. На правовідносини, що виникають на підставі таких договорів, поширюється чинність Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках.

2. Зберігач автотранспортних засобів відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК зобов'язаний зберігати такі засоби та повернути їх поклажодавцеві у схоронності. Додатково вста­новлюється, що у разі зберігання автотранспортних засобів у боксах, гаражах, на спе­ціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати в них сторонніх осіб.

3. Укладення договору зберігання та прийняття автотранспортного засобу на збе­рігання посвідчується квитанцією або жетоном. Немає підстав заперечувати доказову силу касового чека, який може видаватися поклажодавцеві замість квитанції відповідно до п. 15 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках.

Стаття 978.   Договір охорони

1. За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльнос­ті, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати перед­бачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

1. Стаття 978 ЦК опосередковано визнає договір охорони майна або особи спеці­альним видом зберігання, оскільки параграф, до якого включена ця стаття, має заго­ловок «Спеціальні види зберігання». Як і до відносин щодо інших спеціальних видів зберігання, до відносин щодо охорони майна (об'єктів) або особи застосовуються за­гальні правила про зберігання, що формулюються в ст. 936 — 954 ЦК. На це прямо
зазначається в ст. 955 ЦК.

2. Права та обов'язки сторін за договором охорони визначаються договором. Якщо інше не встановлено договором, володілець майна, що охороняється, або особа, охорона якої здійснюється, зобов'язані щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. Договором на особу, якій надаються послуги щодо охорони, може бути покладено обов'язок виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки.