Стаття 961.   Складські документи

1. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких склад­ських документів:

складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

2. Товарі прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідо­цтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

1. Складською квитанцією підтверджується прийняття товару на зберігання товар­ним складом. Сертифіковані товарні склади на підтвердження укладення договор зберігання видають просте складське свідоцтво або подвійне складське свідоцтво.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 961 ЦК предметом застави може бути товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, на підставі застави цього свідоцтва. Автори цього видання дійшли висновку, що ч. 2 ст. 961 ЦК засто­суванню не підлягає, оскільки вона суперечить спеціальним правилам Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»   [180]. Слід також враховувати, що відповідно до ст. 29 цього Закону закони (це поширюється і на Цивільний кодекс) до приведення їх у відповідність з цим Законом діють у частині, в якій вони не суперечать цьому Закону. Відповідно до частини першої ст. З Закону просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Це ж встановлюється ч. 2 ст. 965 ЦК.

Володілець простого складського свідоцтва може передати його (а не товар!) в за­ставу (частина друга ст. 21 Закону). При цьому поклажодавець зобов'язаний передати просте складське свідоцтво у володіння заставо держателя. Формулювання частини першої ст. 53 Закону «Про заставу» [50] («якщо законом чи договором не передбачено інше, застава векселя чи іншого цінного папера, який може бути переданий шляхом вчинення передавального напису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного папера») не виключає укладення договору застави простого складського свідоцтва в формі, яка передбачена ст. 13 За­кону «Про заставу» (письмова форма). Хоч просте складське свідоцтво і видається на пред'явника (частина перша ст. З Закону), передання прав, встановлених про­стим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі його іншому держателю за передавальним написом (частина перша ст. 21 Закону). Отже, передавальний на­пис на простому складському свідоцтві є необхідним. Тим більше він є необхідним, що перед видачею товару в обмін на складське свідоцтво сертифікований товарний склад зобов'язаний перевірити наявність прав на володіння свідоцтвом та отримання товару (частина друга ст. 18 Закону). Договором застави може бути передбачено, що звернення стягнення на просте складське свідоцтво як предмет застави здійснюється шляхом залишення свідоцтва у заставодержателя, що дає йому право як володільцю свідоцтва отримати товар на складі в обмін на свідоцтво, як це встановлено ст. 18 Закону [180]. Якщо ж таке договором застави не передбачено, звернення стягнення на просте складське свідоцтво має здійснюватись в судовому порядку, як це перед­бачено ч. 1 ст. 590 ЦК, а в подальшому видача товару із сертифікованого товарного складу має здійснюватись у загальному порядку (ст. 18 Закону).

3.   Передання в заставу товару, який зберігається на сертифікованому товарному складі на підставі простого складського свідоцтва є неможливим. За наявності такого наміру поклажодавець має в порядку, встановленому частиною третьою ст. 21 Закону, здійснити погашення простого складського свідоцтва. Замість нього видається подвійне складське свідоцтво. У подальшому здійснюється- застава товару, який зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва.

4. Якщо товар зберігається на сертифікованому товарному складі на підставі подвій­ного складського свідоцтва, здійснюється застава товару (а не свідоцтва) в порядку, встановленому ст. 14 Закону. У цьому разі укладення договору застави в формі, що відповідає ст. 13 Закону «Про заставу»    [50], є обов'язковим. Договір застави при цьому вважається укладеним з моменту, встановленого ст. 638, 640 ЦК. Застава ви­никає також з цього моменту, але тільки за умови, що заставна частина подвійного складського свідоцтва (заставне свідоцтво) відокремлена і передана заставодавцем заставодержателю (частина третя ст. 14 Закону).

5. Із ст. 17 Закону випливає, що звернення стягнення на товар, який зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва та який є предметом застави, здійсню­ється лише в судовому порядку.

Стаття 962.   Подвійне складське свідоцтво

1.  Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин — складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;

2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;

3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;

4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару — число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;

5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;

6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;

7) дата видачі свідоцтва.

Кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна також містити ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу.

3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.

1. Подвійне складське свідоцтво складається із двох частин. Перша із них — це складське свідоцтво, а друга — заставне свідоцтво, яке в ст. 962 ЦК іменується ва­ріантом. Останній термін в Законі не вживається.

2. Відомості, які відповідно до ч. 2 ст. 962 ЦК мають бути зазначені в подвійному складському свідоцтві, слід визнати істотними умовами договору зберігання. За їх від­сутності договір складського зберігання не може вважатись укладеним, а документ, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 962 ЦК, не визнається подвійним складським свідоцтвом. Ці правила застосовуються і тоді, коли в подвійному складському свідоцтві відсутні відомості, які не можуть бути визнані умовами договору, а є лише обов'язковими реквізитами подвійного складського свідоцтва (місцезнаходження сторін, дата видачі свідоцтва, його номер за реєстром товарного складу).

3. Відповідно до ст. 5 Закону бланки складських свідоцтв є бланками суворого обліку. Форма, порядок виготовлення і використанйя бланків складських свідоцтв встановлюються законодавством.

4. Відповідно до ч. 2 ст. 962 ЦК кожна із двох частин подвійного складського свідоцтва повинна мати ідентичні підписи уповноваженої особи та печатку товар­ного складу.   Під уповноваженою особою тут розуміється  не обов'язково  орган юридичної особи  (сертифікованого товарного складу),  а будь-яка особа,  уповно­важена органом юридичної особи. Наявність такого повноваження доцільно було б ретельно перевіряти, оскільки в Цивільному кодексі 2003 р. не міститься положен­ня про те, що право на представництво може випливати із обставин, за яких діє представник.

Стаття 963.   Права володільця складського та заставного свідоцтва

1. Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі.

2. Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за за­ставним свідоцтвом.

3. Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

1. Як і будь-який поклажодавець, поклажодавець, який передав товар для збері­ гання на товарному складі на підставі подвійного складського свідоцтва, має право розпоряджатись своїм товаром, в тому числі поклажодавець має право в будь-який момент забрати свій товар зі складу. Плата за зберігання при цьому вноситься за період фактичного зберігання, якщо інше не передбачено договором. Право розпоряджатися
товаром, переданим на зберігання на підставі подвійного складського свідоцтва, ви­знається за володільцем свідоцтва.

2. Якщо у зв'язку з заставою товару, що зберігається на підставі подвійного склад­ського свідоцтва, та передачею заставного свідоцтва заставодержателю у поклажодавця залишилось лише складське свідоцтво, ч. 2 ст. 963 ЦК визнає за ним право розпоряджан­ня товаром. Але забрати товар зі складу поклажодавець за таких умов права не має.

3. Право заставодержателя (володільця заставного свідоцтва) на заставлений товар обмежується сумою кредиту та відсотків за користування ним. Проте сторони договору застави вправі встановити, що за рахунок заставленого товару задовольняються і інші вимоги заставодержателя, передбачені ч. 2 ст. 589 ЦК (всі або деякі із них).

Стаття 964.   Передання складського та заставного свідоцтва

1. Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за пе­редавальними написами.

1. Відповідно до ч. З ст. 29 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» [180] закони та інші нормативно-правові акти до при­ведення їх у відповідність з цим Законом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Названий Закон не передбачає передання за передавальним написом складського і заставного свідоцтва разом. Але положення ст. 964 ЦК, що передбачає таке передання, не слід тлумачити так, що воно суперечить ч. З ст. 29 названого За­кону, тому воно підлягає застосуванню.

Стаття 965.   Просте складське свідоцтво

1. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.

2. Просте складське свідоцтво має містити відомості, встановлені пунктами 1, 2, 4, 7 та абзацом дев'ятим частини другої статті 962 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.

3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським сві­доцтвом.

1.  Просте складське свідоцтво має відповідати формі, що встановлена законодавством (частина друга ст. 5 Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»). На цей час така форма не затверджена. Якщо просте склад­ське свідоцтво оформлене з порушенням вимог, встановлених ч. 2 ст. 965 ЦК, такий документ не є простим складським свідоцтвом, а договір зберігання, що відповідає
вимогам зберігання на сертифікованому товарному складі в таких випадках, не може вважатись укладеним. Проте в таких випадках немає підстав заперечувати укладення договору зберігання, на який не поширюються правила про зберігання на сертифіко­ваному товарному складі.

2.   Просте складське свідоцтво не називається цінним папером ні в Цивільному кодексі, ні в Законі. Але в ст.  1  Закону складські свідоцтва визначаються як товаророзпорядчі складські документи, що засвідчують право власності. Складські свідоцтва підпадають під визначення цінних паперів (ч. 1 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [189]) і належать до категорії товаророзпорядчих цін­них паперів (п. 6 ч. 5 ст. З названого Закону). Просте складське свідоцтво видається на пред'явника. У ньому не передбачено зазначення на найменування особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання. Тому до про­стих складських свідоцтв мало б застосовуватись правило ч. 1 — 2 ст. 4 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», відповідно до якого цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Передання шляхом повного індосаменту передбачено цим Законом тільки стосовно іменних цінних паперів. Проте не можна заперечувати право законо­давця встановлювати будь-які спеціальні правила. З урахуванням цього підлягають застосуванню спеціальні правила Закону, відповідно до яких хоч просте складське свідоцтво і видається на пред'явника (ч. 1 ст. 965 ЦК; частина перша ст. З Закону), передання прав, встановлених простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом його передання іншому держателю за зробленим на простому складському свідоцтві передавальним написом (частина перша ст. 21 Закону). Відповідно до ст. 25 Закону передавальний напис обов'язково має містити повне найменування юридичних осіб чи прізвища, імена та по батькові володільця простого складського свідоцтва та особи, якій просте складське свідоцтво передається. Порушення цієї вимоги тягне недійсність передавального напису. Можливе і подальше передання простого складського свідо­цтва шляхом вчинення передавальних написів. Стосовно передавальних написів, які вчиняються фізичними особами, встановлене обов'язкове їх нотаріальне посвідчення. Вчинення передавального напису слід кваліфікувати як вчинення правочину, щодо якого законом встановлене обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Стаття 966.   Видача товару за подвійним складським свідоцтвом

1. Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом.

2. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним
свідоцтвом.

Товарний склад, що видав товар володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не сплатив суму боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.

3. Володілець складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився на складі.

1. Якщо товар на товарному складі зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва, товар може бути виданий із складу лише в обмін на обидва свідоцтва (склад­ське і заставне) разом. Якщо поклажодавець — володілець складського і заставного свідоцтв вимагає видачі товару частинами, — це можливе. Але при цьому первісні свідоцтва він має повернути, а взамін їх йому видаються нові складські свідоцтва
на товар, що залишився на складі.

2. В обмін на складське свідоцтво (за відсутності у поклажодавця заставного сві­доцтва) товар може бути виданий лише за умови надання поклажодавцем складського свідоцтва та квитанції про виплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. Відомості про суму боргу, забезпеченого заставою товару, що зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва, товарний склад отримує від заставодержателя, на якого покладається обов'язок письмово проінформувати склад про прийняття товару в за­ставу впродовж трьох робочих днів після виникнення застави (частина п'ята ст. 14 Закону). У разі порушення сертифікованим товарним складом викладених умов видачі товару за складським свідоцтвом за відсутності заставного свідоцтва, товарний склад відповідає перед заставо держателем за платіж усієї суми, забезпеченої товаром, який зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва.

3. Сторони договору застави товару, прийнятого на зберігання за подвійним склад­ським свідоцтвом, не вправі передбачити в договорі, що звернення стягнення на товар в порядку задоволення вимог заставодержателя до заставодавця (поклажодавця) може бути здійснене шляхом видачі товару товарним складом заставодержателю, оскільки відповідно до частини першої ст. 17 Закону товар, на який звернено стягнення та який зберігається на підставі подвійного складського свідоцтва, може бути виданий з товарного складу за рішенням суду або відповідно до Закону «Про виконавче про­вадження»   [100].