Стаття 880.   Ризик  випадкового  знищення  або  випадкового  пошкодження об'єкта

1. Віднесення ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта будівництва на замовника або підрядника до його прийняття замовником встанов­люється відповідно до вимог закону, крім випадків, коли це сталося внаслідок об­ставин, що залежали від замовника.

(Із змін, від 15.12.2005)

1. У ст. 880 ЦК не формулюється норма прямої дії. Тут приписується ризик ви­падкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта будівництва розподіляти між замовником та підрядником відповідно до вимог закону. Ця стаття стосується роз­поділу ризику до прийняття об'єкта замовником, але ж і після цього розподіл ризику здійснюється відповідно до закону.

2. Виняток із правила, що формулюється в ст. 880 ЦК, також позбавлений реаль­ного регулятивного значення: якщо знищення або пошкодження об'єкта будівництва сталося внаслідок обставин, що залежали від замовника, немає підстав говорити про випадкове знищення або випадкове пошкодження.

3. Що стосується розподілу ризику, про який йдеться, то він розподіляється відповідно до: 1) ст. 842 ЦК, яка покладає ризик випадкового знищення або ви­падкового пошкодження матеріалів, що використовуються для виконання роботи за договором підряду, на сторону, яка такі матеріали надала; 2) ч. 5 ст. 879 ЦК, яка ризик руйнування або пошкодження об'єкта будівництва (у частині вартості робіт) внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором строку зда­ чі об'єкта, а також у разі неможливості завершення будівництва з інших причин, що не залежать від замовника, покладає на підрядника; 3) ст. 842 ЦК, яка ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалу після настання строку здачі роботи покладає на сторону, яка прострочила; 4) ч. З ст. 882 ЦК, яка покладає на замовника, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, в тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик під­рядника. Звідси висновком ступеню виявляється правовий припис, відповідно до якого після здачі об'єкта підрядником замовникові всі ризики несе замовник (якщо здача етапів робіт тягне за собою перехід ризику до замовника, то тим більше такий наслідок тягне здача роботи в цілому).

Стаття 881.   Страхування об'єкта будівництва

1. Страхування об'єкта будівництва або комплексу робіт здійснюється підрядни­ком або замовником відповідно до законодавства.

Сторона, на яку покладається обов'язок щодо страхування, має надати другій стороні в порядку, встановленому договором, докази укладення нею договору страхування, включаючи відомості про страхувальника, розмір страхової суми та застраховані ризики.

2. Недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, допущені з вини під­рядника (або субпідрядника), мають бути усунені підрядником за його рахунок.

3. Замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень укласти договір про надання такого виду послуг із спеціалізованою організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста.

(Із змін, від 15.12.2005)

1. Частина 1 ст. 881 ЦК має тлумачитись з урахуванням ст. 5 Закону «Про стра­хування» [139], яка допускає запровадження тільки тих видів обов'язкового стра­хування, які передбачені цим Законом,  та формулює публічно-правову заборону здійснення обов'язкових видів страхування, не передбачених цим Законом. Отже, публічно-правової обов'язковості страхування об'єктів будівництва не існує,  а до
змісту правовідносин щодо будівельного підряду включається обов'язок підрядника або замовника страхувати об'єкт будівництва, якщо це передбачено договором. За­страховані ризики також мають визначатись договором. Такими можуть бути не тільки ризики, обумовлені дією непереборної сили або іншого випадку, а і ризики, за які відповідають підрядник або замовник.

2. Суттєвим є визначення предмета страхування. Ним може бути об'єкт будівництва в цілому, включаючи матеріали та устаткування, що знаходяться на будівельному майданчику та підлягають використанню (матеріали) чи монтажу (устаткування). Предметом страхування можуть бути матеріали та устаткування, передані замовником підрядникові відповідно до договору, матеріали та устаткування, завезені на будівель­ний майданчик підрядником, а також робота, яку виконав підрядник та яка включає до себе матеріалізовану працю.

3. Враховуючи значення якості робіт та відсутність достатнього нормативного регу­лювання з цих питань, в договорах будівельного підряду належить визначати обов'язки підрядника щодо перевірки якості робіт, попереднього приймання прихованих робіт. Зокрема, доцільно встановлювати в договорах обов'язок підрядника повідомляти замов­никові про наявність обставин для здійснення перевірки якості робіт, особливо прихова­них, а також право замовника вимагати проведення додаткових випробувань матеріалів, деталей та конструкцій, якості прихованих робіт. В договорах має визначатись також порядок розподілу між сторонами витрат на проведення таких випробувань.

4. Частина 3 ст. 881  ЦК виходить із того, що замовник має право здійснювати контроль і нагляд за будівництвом. Об'єкти контролю і нагляду з боку замовника визначаються договором.

5.   Для здійснення контролю та нагляду замовник має призначити своїх пред­ставників, їх повноваження повинні бути визначені за домовленістю сторін. Якщо замовник для здійснення контролю та нагляду залучає спеціалізовану організацію, повноваження і функції спеціаліста такої організації мають бути визначені договором будівельного підряду.

6.  Недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, які виявлені замов­ником при здійсненні контролю та нагляду, підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок, якщо ці недоліки стали наслідком винних дій або бездіяльності підрядника. При визначенні недоліків як таких, що стали наслідком винних дій чи бездіяльності підрядника, слід враховувати, що підрядник за договором будівельного підряду несе
обов'язки попередити замовника про обставини, передбачені ст. 847 ЦК, а також обов'язок, передбачений ч.  2 ст. 848 ЦК.  Із правила про усунення підрядником за його рахунок недоліків робіт або використовуваних матеріалів, якщо ці недоліки допущені з вини підрядника, пересічний юрист зробить висновок про те, що підрядник не несе цих обов'язків за відсутності його вини. Але таке правило лише випливає із
встановленого прямо спеціального правила ч. 2 ст. 881 ЦК. Правило, що випливає із спеціального правила, може застосовуватись за відсутності загального правила. Загальне правило з цього приводу є. Це положення ч. 1 ст. 837 ЦК про виконання підрядником роботи за свій ризик. Отже, за відсутності вини замовника підрядник завжди несе обов'язок, встановлений ч. 2 ст. 881 ЦК (в тому числі і за відсутності його вини).

Стаття 882.   Передання та прийняття робіт

1. Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено до­говором, — етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

2. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених
законом або іншими нормативно-правовими актами.

3. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

4. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом об­ґрунтованими.

5. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного ре­зультату попереднього випробування.

6. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недолі­ків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

1. Стаття 882 ЦК викладена невдало. У ній не враховуються вимоги Порядку при­йняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів [344] (нормативно-правового акта, що формулює переважно норми публічного права).  Крім того,  невдалим є включення до цієї статті, що формулює суто процедурні норми, положення про ризик знищення або пошкодження етапів робіт (ч. 3).

2. Чинність ст. 882 ЦК, якщо таке передбачено договором, поширюється на відно­сини щодо прийняття етапів робіт. Це дає підстави для висновку про те, що ця стат­тя взагалі не регулює публічні відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (не виходить за межі цивільного права). Отже, відносини, що регулюються ст. 882 ЦК, і відносини, що регулюються Порядком прийняття в екс­
плуатацію закінчених будівництвом об'єктів, — це різні відносини.

3. Чинні закони або інші нормативно-правові акти не передбачають механізму участі  представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування у прийнятті робіт замовником від підряднику. Тому ч. 2 ст. 882 ЦК, що передбачає таку участь, якщо це встановлено законом або іншим нормативно-правовим актом, на цей час пред­мета правового регулювання не має.

4. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляються актом. Типова форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», що була за­тверджена Держкомстатом, скасована. Але на практиці вона використовувалась і у випадках, коли це не було обов'язковим. Тому слід думати, що вона і надалі буде застосовуватись, оскільки до неї звикли, і вона виявилась досить зручною. У будь-
якому випадку відносини щодо здачі робіт підрядником і прийняття їх замовником були і залишаються суто приватними. Інша справа, що над цими відносинами над­будовуються публічні відносини, що пов'язані з наявністю публічного інтересу і обу­мовлюють необхідність прийняття об'єктів в експлуатацію.

3. У всіх випадках,  коли у Цивільному кодексі йдеться про  «здачу об'єкта» (ч. 5 ст. 879 ЦК), про «прийняття замовником» об'єкта будівництва (ч.  1 ст. 880 ЦК), мається на увазі передання та прийняття робіт підрядником замовникові, перед­бачені ст. 882 ЦК.

4. Замовник може відмовитись від підписання акта про передання та прийняття робіт. У принципі таке право має і підрядник, але відмова підрядника від підписання такого акту є маловірогідною. У таких випадках акт може підписати лише одна сторо­на. Його слід надіслати (передати) іншій стороні, яка має право звернутись до суду з позовом про визнання такого акту недійсним. Підставою визнання акта недійсним
у ч. 4 ст. 882 ЦК називається обґрунтованість відмови від підписання акта. За яких умов відмова підписати акт (тобто відмова від прийняття роботи) є обґрунтованою, —  це визначається ч. 6 ст. 882 ЦК. Такими умовами є: 1) неможливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети; 2) неможливість усунення виявлених недоліків підрядником, замовником або третьою особою. Звідси непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого у решті випадків замовник не може відмовитись від прийняття робіт і підписання акта про передання та прийняття робіт. Це вкрай невдале законодавче положення. Але цей недолік значною  мірою усувається ст. 883 ЦК, яка підставою відповідальності підрядника визнає будь- яке неналежне виконання підрядником своїх обов'язків за договором. Не виключається застосування до підрядника, який неналежно виконав роботу за договором будівельного підряду, ст. 858 ЦК, а також правил Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що передбачають усунення виявлених недоліків.

5. Крім акта приймання виконаних робіт, ст. 30¹ Закону «Про планування і забу­дову територій» [117] передбачає оформлення акта готовності об'єкта до експлуатації, що підписується генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідряд­никами, замовником і страховою компанією (у разі, якщо об'єкт будівництва був застрахований) і підлягає погодженню з виконавчим органом відповідної місцевої ради або з місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію. Після такого погодження замовник подає до інспекції державного архітектурно-будівельного нагляду заяву про видачу свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів і будівельних норм. Після цього інспекція державного архітектурно-будівельного нагляду оформлює зазначене свідоцтво (його зразок є додатком до Порядку прийняття в експлуата­цію закінчених будівництвом об'єктів [344]), реєструє його та видає замовникові. День видачі зареєстрованого свідоцтва є днем прийняття об'єкта в експлуатацію. З цього дня відповідний об'єкт втрачає статус об'єкта незавершеного будівництва. Отже, видача свідоцтва є завершальною стадією прийняття об'єкта в екплуатацію (а не його підставою).

Стаття 883.   Відповідальність підрядника

1. Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за не досягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці пору­шення сталися не з його вини.

2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівель­ного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

3. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встанов­леного договором граничного терміну.

1. Незважаючи нате, що підрядник за договором будівельного підряду виконує роботу на свій ризик (ч.  1 ст. 837 ЦК), відповідальність за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору підрядник несе відповідно до загального принципу вини (ст. 614 ЦК), що конкре­тизується у ч. 1 ст. 883 ЦК стосовно цього виду договорів. Тут же конкретизується
і презумпція вини стосовно відповідальності підрядника.

2. Відповідно до загального правила ч. 2 ст. 883 ЦК підрядник зобов'язується від­шкодувати замовникові збитки (ст. 22 ЦК), а також сплатити неустойку, встановлену законом або договором (незалежно від відшкодування збитків). Але переважному за­стосуванню перед цим правилом ч. 2 ст. 883 ЦК до договорів підряду на капітальне будівництво відповідно до ч. З ст. 875 ЦК підлягає положення ч. 1 ст. 322 ГК [31], згідно з яким винна сторона зобов'язана сплатити штрафні санкції, а також відшкоду­вати збитки в сумі, не покритій штрафними санкціями. При цьому в ч. 1 ст. 322 ЦК зроблено застереження «якщо інше не встановлено законом». Виникає необхідність встановити, до якого саме закону посилає це застереження. Вище було зазначено на те, що в силу ч. З ст. 875 ЦК положення Господарського кодексу про підряд на капітальне будівництво слід визнати спеціальними, а отже, такими, що підлягають переважному  застосуванню до цих відносин. Застереження «якщо інше не встановлено законом» ніколи не слід тлумачити як таке, що відсилає до загального закону. Це означає, що таке застереження, що міститься у ч. 2 ст. 322 ГК, відсилає до спеціального закону, який на цей час відсутній, а не до загального правила ч. 2 ст. 883 ЦК. Стосовно неустойки (пені), сплаченої підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, встановлюється оригінальна правова конструкція, відповідно до якої раніше сплачена підрядником неустойка має бути повернута замовником, якщо всі роботи підрядник закінчив до встановленого договором граничного строку.

3. Правило п. 112 Загальних умов укладення та виконання договорів в капітально­му будівництві [334] про відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язань, на які поширюється дія цього нормативно-правового акту, не підлягає застосуванню, оскільки відповідно до ст. 611 ЦК і ч. 1 ст. 225 ГК відшкодування моральної шкоди може передбачатись законом і договором. Встановлення такого обов'язку підзакон-ними нормативно-правовими актами не передбачається. І все ж стягнення моральної шкоди, завданої порушенням договору будівельного підряду, є можливим на підставі загальних правил ст. 883 ЦК.

Стаття 884.   Гарантії якості у договорі будівельного підряду

1. Підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором
будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

2. Підрядник відповідає за дефекти,  виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його
експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

3. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об'єкт не міг екс­плуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник.

4. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.

5. Договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку.

1. Формулювання ч. 1 ст. 884 ЦК дає підстави для висновку про те, що гарантії підрядника; стосуються тільки двох ознак роботи, виконаної підрядником:  1) до­сягнення об'єктом будівництва передбачених у проектно-кошторисній документації показників; 2) можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору впродовж гарантійного строку. У решті гарантія може бути передбачена договором, але за­коном не встановлюється. Отже, у разі, коли об'єкт досяг показників, визначених у проектно-кошторисній документації, і є можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору, замовник не вправі пред'являти вимоги до підрядника. Але він може пред'явити такі вимоги, якщо виявлені недоліки створюють загрозу можливості експлуатації об'єкта відповідно до договору або перешкоджають досягненню відпо­відних показників.

2. Гарантійний строк встановлений, тривалістю десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більш тривалий строк не встановлений договором буді­вельного підряду. Не може кваліфікуватись як гарантійні строки позовна давність, встановлена ч. З ст. 322 ГК.

Стаття 885.   Усунення недоліків за рахунок замовника

1. Договором будівельного підряду може бути передбачений обов'язок підряд­ника усувати на вимогу замовника та за його рахунок недоліки, за які підрядник не відповідає.

Підрядник має право відмовитися від виконання цього обов'язку, якщо усунення недоліків не пов'язане безпосередньо з предметом договору або не може бути здій­снене підрядником з незалежних від нього причин.

1. Стаття, що коментується, вирішує питання, які належать до повноважень сто­рін. Сторони вправі відступити від положень цієї статті. Тому підрядник вправі від­мовитись від виконання обов'язку усунути недоліки, які не пов'язані безпосередньо з предметом договору та за які він не відповідає, якщо інше не передбачено договором. Стаття 885 ЦК включена до Цивільного кодекса із-за відсутності впевненості в тому, що відповідні особи здатні належно розуміти загальні положення про зобов'язання, включені до цього ж Кодексу.

Стаття 886.   Відповідальність замовника

1. У разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за до­говором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

1. Стаття 886 ЦК при першому наближенні може бути витлумачена в такий спо­сіб, що в ній лише повторюються загальні положення про зобов'язання стосовно договору будівельного підряду. І це дійсно так, оскільки йдеться про обов'язки замовника за договором будівельного підряду, які не є грошовими. Але ж основне коло обов'язків, які покладаються на замовника в зв'язку з укладенням договору підряду, є грошовими. Тому беззаперечним є лише обов'язок замовника сплатити на користь підрядника неустойку. А уже визначення підстави виникнення цього обов'язку та обов'язку замовника відшкодувати збитки потребує додаткової аргумен­тації. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, тобто він несе відповідальність
і за відсутності вини. Стаття 886 ЦК має кваліфікуватись як така, що формулює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню перед ч. 1 ст. 625 ЦК. Отже,  за відсутності вини замовника у простроченні виконання чи невиконання ним грошового зобов'язання, що ґрунтується на договорі підряду, замовник відпо­відальності не несе.

2. Обов'язок замовника відшкодувати завдані підрядникові збитки, завдані невико­нанням чи неналежним виконанням замовником грошових, а також інших обов'язків, лише повторює стосовно будівельного підряду загальні правила ст. 623 і 624 ЦК. До  господарських відносин щодо капітального будівництва переважно застосовується спеціальне правило ч. 1 ст. 322 ГК [31], яке також визнає вину умовою відповідальності сторін договору підряду на капітальне будівництво, але встановлює залікову неустойку.

3. Стаття 886 ЦК не виключає застосування до замовника, що порушив грошове зобов'язання, відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК.