§ 2. РОЗДРІБНА КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ

 

Стаття 698.   Договір роздрібної купівлі-продажу

1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підпри­ємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання,
не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

3. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

4. Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з пра­вами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними.

5. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем вна­слідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.

1. Договір роздрібної купівлі-продажу укладається з участю продавця — юридич­ної або фізичної особи, що є суб'єктом підприємницької діяльності. Отже, не може бути кваліфікований як договір роздрібної купівлі-продажу такий договір, в якому продавець не є особою, що не є суб'єктом підприємницької діяльності.  Покупцем у договорі роздрібної купівлі-продажу може бути фізична або юридична особа. Пред­метом договору купівлі-продажу може бути товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання. Треба враховувати, що у ст. 698 ЦК не дається визначення роздрібної торгівлі. Тому при визначенні договору роздрібної купівлі-продажу слід ураховувати, що роздрібна торгівля — це продаж товарів для некомерційного використання (ст. 1 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» [72], ст. Закону 4 «Про державне регулювання виробництва і реалізації цу­кру» [107]). Таке розуміння роздрібної торгівлі підтверджується також визначенням у названих законах оптової торгівлі, як придбання товарів для наступної їх реалізації іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

2. Визначення договору купівлі-продажу як публічного означає, що особа, яка здійснює діяльність з роздрібної торгівлі, зобов'язана укласти договір з будь-якою особою, яка звернулася з відповідною пропозицією, а умови договорів мають бути однаковими для всіх покупців (ст. 633 ЦК).

3. Частина 3 ст. 698 ЦК розмежовує сферу дії ст. 698 — 711 ЦК, що регулюють відносини щодо роздрібної купівлі-продажу, з одного боку, і Закону «Про захист прав споживачів» [186] — з іншого. Зазначений Закон застосовується до цих відносин лише тоді, коли вони не врегульовані ст. 698 — 711 ЦК. Що стосується ст. 655 — 697 ЦК, то перед ними переважно застосовуються положення названого Закону. Але слід ураховувати, що відповідно до п. 2 розділу V «Прикінцеві положення» Закону «Про захист прав споживачів» до приведення у відповідність з цим Законом інші нормативно-прайові акти (в тому числі й Цивільний кодекс) застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, питання про співвідношення положень Ци­вільного кодексу і Закону «Про захист прав споживачів» має вирішуватись у спосіб
протилежний тому, про який зазначається у ч. З ст. 698 ЦК.

Закон «Про захист прав споживачів» не підлягає застосуванню до відносин з приво­ду роздрібної купівлі-продажу, якщо покупцем є юридична особа (незалежно від мети придбання товарів). Він не може застосовуватись і тоді, коли покупцем є фізична осо­ба, що має статус підприємця та здійснює купівлю товарів не для «власних потреб» (формулювання п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів»), а для комерційних цілей, оскільки в такому разі договір не може бути кваліфікований як договір роз­дрібної купівлі-продажу.

4.  Частина 4 ст. 698 ЦК формулює правило, що покликане захищати інтереси покупців-фізичних осіб у відносинах роздрібної купівлі-продажу. Це правило не під­лягає застосуванню, якщо покупцем є юридична особа або фізична особа — підприємець, що придбаває товари для подальшого їх комерційного використання. Частина 4 ст. 698 ЦК надає всім правовим нормам, які формулюються в Цивільному кодексі та актах цивільного законодавства про захист прав споживачів та які встановлюють права покупця, що є споживачем (відповідно до п. 22 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» [186] споживач — це фізична особа, яка придбаває товари для особистих потреб), одностороннє диспозитивне значення: відступати від таких норм можна тільки в бік покращення становища покупця. Умови договорів роздрібної купівлі-продажу, що погіршують становище покупця в порівнянні з актами законодавства, є нікчемними.

Частина 4 ст. 698 ЦК не перешкоджає застосуванню ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», відповідно до якої несправедливі умови договорів із споживачами підлягають визнанню недійсними (судом), як і ця остання стаття не перешкоджає за­стосуванню ч. 4 ст. 698 ЦК.

5. Частина 5 ст. 698 ЦК застосовується тоді, коли є докази використання про­давцем своїх переваг, що об'єктивно виникають унаслідок його становища, і ролі в зобов'язанні, що виникає на підставі договору роздрібної купівлі-продажу. Обов'язок відшкодування збитків продавець несе у разі відмови укласти договір, неналежного виконання зобов'язання, застосування умов договору, що погіршують становище по­купця в порівнянні з Цивільним кодексом і актами цивільного законодавства про за­хист прав споживачів, визнання договору купівлі-продажу недійсним та поверненні сторін до попереднього майнового стану.

 

Стаття 699.   Публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу

1. Пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звер­нених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору.

2. Виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу є публічною пропозицією укласти договір незалежно від того чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 641 ЦК реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, не визнаються офертою, якщо інше не вказано в рекламі та пропо­зиціях. Це правило не може застосовуватись до відносин щодо договору роздрібної купівлі-продажу, оскільки в цьому випадку чинним є протилежне спеціальне положен­ня, що формулюється у ст. 699 ЦК: якщо пропозиція укласти договір, що зроблена
в рекламі, каталогах, а також інших описах товарів, звернених до невизначеного кола осіб, містить усі істотні умови договору, така пропозиція є офертою. Прийняття цієї пропозиції (оферти) відповідно до положень ч. 1 і 3 ст. 642 ЦК означає, що договір купівлі-продажу є укладеним, а його невиконання тягне встановлену законом цивільно-правову відповідальність.

2. Ще більш суттєвого значення надає ч. 2 ст. 699 ЦК виставленню товару, демон­страції його зразків, наданню відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу. Такі дії визнаються публічною пропозицією укласти договір (офертою) незалежно від наявності зазначення на ціну та інші істотні умови договору. Тільки в тих випадках, коли продавець явно визначив, що відповідний то­вар не призначений для продажу, згадані дії продавця не можуть кваліфікуватись як оферта. Зокрема, припустимо розмістити позначення про те, що виставлений товар є інвентарем, що використовується в діяльності продавця та не підлягає продажу.

Стаття 700.   Надання покупцеві інформації про товар

1. Продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання.

2. Покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демон­страції користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не супе­речить правилам роздрібної торгівлі.

3. Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір
укладено, — в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення спла­ченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди.

4. Продавець, який не надав покупцеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар, несе відповідальність за недоліки товару, які виникли після передання його покупцеві, якщо покупець доведе, що вони виникли у зв'язку з від­
сутністю у нього такої інформації.

1.  Частина 1 і 2 ст. 700 ЦК установлюють найбільш загальні вимоги щодо інформації про товар, яку зобов'язаний надати продавець покупцеві при укладенні договору роз­дрібної купівлі-продажу. Ці вимоги поширюються на всі договори роздрібної купівлі-продажу. У випадках, коли покупцем є фізична особа —  споживач, переважному застосуванню в частині, не врегульованій ст. 700 ЦК, підлягають положення ст. 15
Закону «Про захист прав споживачів». Ще більш розгорнені правила, що стосуються надання інформації всім покупцям, що укладають договори купівлі-продажу товарів, формулюються в Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами  [453], п. 13 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами [425], ст. 11 Закону «Про державне регулювання виробництва, обігу спирта етилового, коньячного і плодового, алкогольних напрїв і тютюнових виробів» [72], п. 14,15 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, п. 13 Правил торгівлі тютюновими виробами [419], ст. 12 За­кону «Про лікарські засоби» [74], в Законі «Про рекламу» [163].

2.   Порушення продавцем обов'язків щодо надання покупцеві необхідної та до­стовірної інформації тягне такі наслідки: 1) пред'явлення покупцем вимоги про від­шкодування збитків, які виникли на боці покупця в зв'язку з неукладанням договору роздрібної купівлі-продажу внаслідок ненадання повної і достовірної інформації про товар у місці'його продажу; 2) відмову покупця у розумний строк від договору
і пред'явлення вимоги про повернення сплаченої за товар грошової суми, відшкодуван­ня збитків і моральної шкоди; 3) відповідальність продавця (у вигляді відшкодування збитків і моральної шкоди) у разі виникнення недоліків товару після передання його покупцеві унаслідок відсутності у покупця повної та достовірної інформації. У цьому останньому випадку на покупця покладається обов'язок доведення причинного зв'язку між відсутністю у нього зазначеної інформації та виникненням недоліків товарів.

 

Стаття 701   Договір з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк

1. Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у строк, встановлений договором, і протягом цього строку товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві.

2. Якщо покупець не з'явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.

3. Додаткові витрати продавця на забезпечення передання товару покупцеві у вста­новлений строк включаються в ціну товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

1. Частина 1 ст. 701 ЦК не допускає будь-яких обмежень на погодження сторонами договору купівлі-продажу товару умови про прийняття покупцем товару в майбутньо­му. Відносини, що при цьому виникають, не кваліфікуються у ст. 701 ЦК (на відміну від ст. 667 ЦК) як такі, що включають до себе елементи зберігання. Проте ч. З ст. 701 ЦК покладає на покупця обов'язок оплатити в таких випадках товари за ціною, що
включає пов'язані з цим витрати продавця.

2. У зв'язку з уведенням у дію нового Цивільного кодексу слід визнати такими, що втратили чинність положення п. 22 Правил продажу непродовольчих товарів [274], відповідно до яких вибрані покупцем товари можуть зберігатися в торговельному підприємстві впродовж тільки двох годин з відміткою часу наступної оплати на то­варному чеку, а залишення великогабаритних товарів кваліфікується як зберігання
і обмежується строком, що триває одну добу.

3.   Формулювання ч.   2 ст. 701   ЦК  (неявка покупця або невчинення ним дій, необхідних для прийняття товару у встановлений строк вважається відмовою від до­ говору) об'єктивно надає бездіяльності покупця юридичного значення: незалежно від справжньої волі покупця його бездіяльність кваліфікується як відмова від догово­ру роздрібної купівлі-продажу, який при цьому вважається розірваним. Але сторони
можуть домовитись про те, що нездійснення покупцем дій, про які йшлося, не може кваліфікуватись як відмова від договору.

 

Стаття 702.   Продаж товару за зразками

1. Сторони можуть укласти договір купівлі-продажу товару на підставі ознайом­лення покупця із зразком товару (за описом, каталогом тощо).

2. Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не вста­новлене договором, — з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи — покупця або місцезнаходженням юридичної особи — покупця, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов'язаних із вчиненням дій щодо виконання до­говору.

1. Стаття 702 ЦК регулює відносини, що виникають при роздрібній купівлі-продажу товарів за зразками. Вона викликає інтерес наданням покупцеві права відмовитися на свій розсуд від прийняття належного виконання зобов'язання. Незважаючи на те, що закон визнає такі дії правомірними, на покупця в таких випадках покладається обов'язок відшкодувати продавцеві витрати, які здійснив продавець у зв'язку з учи­ненням дій на виконання договору.

2. Наслідки відмови від договору мають визначатись відповідно до засад добросо­вісності, справедливості та розумності, які входять до змісту принципу верховенства права, що має вищу юридичну силу, оскільки застосування при цьому ч. 4 ст. 653 ЦК явно порушує вимоги цих засад (ідеться про право покупця на повернення сплаченої ним ціни товару).

3. У разі відсутності правового врегулювання відносин щодо продажу товару за зразками актами законодавства і договором, застосуванню підлягають засади спра­ведливості, добросовісності та розумності, а також Рекомендації щодо продажу товарів за зразками [407] в частині, в якій вони не суперечать названим засадам.