Стаття 165.   Майно виробничого кооперативу

1. Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

2. Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реє­страції кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску,  а частину, що залишилася, — протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк
не встановлений статутом кооперативу.

Порядок внесення пайових внесків членами виробничого кооперативу встановлю­ється статутом кооперативу і законом.

3. Виробничий кооператив не має права випускати акції.

4. Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відпо­відно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

5. Майно, що залишилося після ліквідації виробничого кооперативу та задово­лення вимог його кредиторів, розподіляється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

1. Формулювання ч. 1 ст. 165 ЦК не є досить чіткими. Ця нечіткість посилюється нормами ст. 100 ГК. Із положень Цивільного кодексу та інших актів законодавства випливає, що кооператив є власником майна, в тому числі і того, що передане йому як пайові внески (крім випадків, коли як пайовий внесок передається майнове право, зокрема, право користування майном).

2. Встановлюється більш пільговий, ніж стосовно інших підприємницьких товариств, порядок формування майна виробничого кооперативу при його створенні. До моменту державної реєстрації має бути внесено не менше 10 відсотків пайового внеску. Решта має бути внесена протягом року після державної реєстрації кооперативу. Але статутом може бути встановлений інший, в тому числі більш тривалий, строк.

3. У цілому рівень врегулювання майнових відносин в кооперативах треба оцінити як незадовільний. У змісті Цивільного і Господарського кодексів, а також ст. 20 За­кону «Про кооперацію», ст. 21 Закону «Про сільськогосподарську кооперацію» ви­являється прагнення повернутись до колгоспів.

4. Передбачається внесення членами кооперативів пайових внесків.  їх розмір встановлюється в рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена коо­перативу в його господарській діяльності (ч. 5 ст. 100 ГК). По-друге, передбачається внесення вступних внесків, які на розмір паю не впливають (ч. 4 ст. 100 ГК), а по­ступають до неподільного фонду. По-третє, ч. 4 ст. 165 ЦК встановлює, що прибуток
виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до трудової участі, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. Більш конкретно питання використання доходу кооперативу, в тому числі і прибутку, регулюються ст. 107 ГК. Відповідно до ст. 107 ГК порядок використання доходу виробничого кооперативу ви­значається законом і статутом кооперативу. Прибуток спрямовується на формування фондів, на кооперативні виплати і «виплату часток доходу на паї».  Під фондами розуміються фінансові ресурси, що формуються для певних цілей (розвитку вироб­ництва, соціальних заходів, заохочення працівників, в т.ч. членів кооперативу тощо). Кооперативні виплати — це виплати з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в діяльності кооперативу. Доходи на паї (це вид кооперативних виплат) нараховуються і виплачуються за підсумками фінансового року з доходу, що залиша­ється в розпорядженні кооперативу (з урахуванням необхідності формування фондів кооперативу).

5. Викладені  положення  Господарського кодексу погоджуються з правилами п. 4 ст. 100 ГК, відповідно до яких «майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий та неподільний фонди».  Неподільний фонд «утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі)». На обов'язковість формування неподільного фонду вказується також в ст. 20 Закону «Про кооперацію». Таким чином, не виключено, що при припиненні членства в ко­оперативі особа може отримати тільки той пай, який вона внесла 10 років тому, хоч вартість майна кооперативу за цей період збільшилась у 100 разів. Про збільшення розміру паю відповідно до збільшення вартості чистих активів кооперативу за період членства в кооперативі не йдеться ні в Цивільному, ні в Господарському кодексах. При припиненні членства в кооперативі його член має право на «одержання паю» (абзац шостий ч. 1 ст. 99 ГК). Частина 1 ст. 166 ЦК також передбачає виплату вартості паю або видачу «майна, пропорційного розміру його паю», а також здійснення виплат, встановлених статутом кооперативу. Лише ці останні формулювання можуть бути підставою для включення до статуту кооперативу положень, які будуть забезпечувати отримання членами кооперативу при виході із нього вартості частки майна кооперативу, що пропорційна частці паю цього члена в пайовому фонді кооперативу.

6.  Дещо більш сприятливі для членів кооперативу правила встановлені ст. 21 За­кону «Про кооперацію», що передбачає визначення загальної частки кожного члена кооперативу в майні кооперативу. Загальна частка визначається з урахуванням частки кожного члену кооперативу в резервному і спеціальному фондах. Вона персоніфіку­ється в документах бухгалтерського обліку, а при припиненні членства в кооперативі видається натурою, грішми, а за бажанням члена кооперативу — цінними паперами. Ці правила і підлягають переважному застосуванню перед положеннями Господар­ського кодексу.

7. З метою гарантувати майнові інтереси членів кооперативів статутом кооперативу слід встановлювати наведені розміри неподільного фонду виробничого кооперати­ву. Якщо є необхідність зміцнити економічне становище виробничого кооперативу, від якого залежить можливість для членів кооперативу працювати і заробляти, розмір неподільного фонду та відрахувань до нього за рахунок прибутку слід збільшити.

Стаття 166.   Припинення членства у виробничому кооперативі і перехід паю

1. Член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.

Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що ви­ходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і за­коном.

2. Член виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за рі­шенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених
статутом кооперативу і законом.

Член виробничого кооперативу, якого виключили із кооперативу, має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу, відповідно до частини першої цієї статті.

3. Член виробничого кооперативу має право передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу і за­коном.

Передання паю (його частини) особі, яка не є членом виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок від­чуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встанов­люється статутом кооперативу і законом.

4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоєм­
цям вартість паю померлого члена кооперативу.

5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його власними зобов'язаннями допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна у по­рядку, встановленому статутом кооперативу і законом.

6. У разі звернення заставодержателем стягнення на пай члена виробничого коопера­тиву, що переданий у заставу, застосовуються положення частини третьої цієї статті.

1. За членом кооперативу визнається право на вихід із кооперативу. Виключення із кооперативу можливе лише за рішенням загальних зборів кооперативу. Підставою для прийняття рішення про виключення із кооперативу є невиконання чи неналежне виконання обов'язків, покладених на члена кооперативу його статутом, а також інші фактичні обставини, що передбачені законом та статутом кооперативу. Стаття 98 ГК [42], ст. 13 Закону «Про кооперацію» [202], ст. 10 Закону «Про сільськогоспо­дарську кооперацію» [115] підставою припинення членства в кооперативі називають припинення трудової участі в діяльності кооперативу.

2. Член кооперативу має право передати свій пай або його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не передбачено законом або статутом. Передання паю третій особі допускається лише за згодою кооперативу.

3.   За зобов'язаннями члена  кооперативу  стягнення  можливе  лише  на його пай в кооперативі в разі відсутності іншого майна. Крім того, передбачено вста­новлення спеціальними законами,  а в межах,  що ними допускаються, —   також статутами кооперативів,  порядку звернення стягнення на пай в кооперативі.   На ту частину вартості майна кооперативу (крім паю), що має бути виплачена чле­ну кооперативу при його виході чи виключенні із кооперативу,  звернення стяг­нення на вимогу кредиторів члена кооперативу не передбачено.  Це не виключає можливість звернення  стягнення на інші виплати  (майно),  що  належать члену кооперативу від кооперативу,  оскільки відносини щодо цього  регулюються  За­коном  «Про виконавче  провадження»   [129],  яким  і встановлюються  відповідні обмеження.