Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

Раціоналізація є невід'ємною складовою виробництва, спрямована на його вдосконалення, здебільшого шляхом економії, що сприяє досягненню економічного ефекту. Тому, як об'єкт інтелектуальної власності, раціоналізаторська пропозиція потребує правової охорони.

Раціоналізаторська пропозиція — це визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ст. 481 ЦК). Процедуру оформлення прав інтелектуальної власності на раціоналізаторські пропозиції регламентує Тимчасове положення про правову охорону обєктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції є: матеріальний об'єкт (певна річ) та процес (технологічний, технічний).

Для визнання раціоналізаторської пропозиції об'єктом інтелектуальної власності необхідно, щоб вона відповідала таким вимогам: вона має стосуватись профілю підприємства, якому її подано, бути новою та корисною.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом та кресленням.

Суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій раціоналізаторську пропозицію подано.

Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію можна поділити на:

• права автора, який, окрім особистих немайнових, володіє правами на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій пропозицію подано;

• права юридичної особи на використання раціоналізаторської пропозиції у будь-якому обсязі.

На основі поданої автором заяви на раціоналізаторську пропозицію за формою (Р-1), затвердженою Міністерством статистики України, підприємство приймає відповідне рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та видає свідоцтво встановленої форми (протягом місяця з дня прийняття відповідного рішення), яке підписує керівник підприємства і затверджують печаткою. Факт використання раціоналізаторської пропозиції підтверджується спеціальними актом за формою, яку затверджує Міністерство статистики України.

Право інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин

Важливим напрямом розвитку економіки, зокрема в аграрному секторі, є селекційні дослідження, які є об'єктами інтелектуальної власності, продуктом творчої діяльності людини. Селекція — це виведення людиною нових або поліпшення тих, що вже існують, порід тварин і рослин.

Правова охорона селекційних досягнень, окрім ЦК України здійснюється: Міжнародною конвенцією про охорону селекційних досягнень (1961), Законами України "Про охорону прав на сорти рослин", "Про племінну справу у тваринництві" та ін.

Об'єктами права інтелектуальної власності на селекційні досягнення є: сорт рослин і порода тварин. Зупинимось на їх характеристиці.

Сорт — це окрема група рослин у межах нижчого з відомих ботанічних таксонів, яку, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охорони, може бути визначено ступенем вияву ознак, що є результатом діяльності певного генотипу або комбінації генотипів; можна відрізнити від будь-якої іншої групи рослин ступенем вияву принаймні однієї з цих ознак; можна розглядати як єдине ціле з погляду її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Категоріями сорту є клон, гібрид, лінія та популяція.

Об'єктом права на сорт є і селекційне досягнення у рослинництві, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є:

1) новим (матеріал сорту не був відомий цивільному обороту на дату видачі патенту);

2) вирізняльним (чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, який є загальновідомим);

3) однорідним (результати розмноження сорту збігаються з його ознаками);

4) стабільним (ознаки сорту залишаються незмінними після його розмноження).

Заявка про видачу патенту на сорт подається до ДДІВ. Експертизу на патентоспроможність сорту проводить Державна комісія України з випробовування та охорони сортів рослин Міністерства аграрної політики України.

Порода тварин — створена людиною чисельна група тварин загального походження, яка має генеалогічну структуру та властивості, що дають змогу відрізнити її від інших тварин цього самого виду і кількісно достатні для розмноження як однієї породи.

Заявка на нову породу подається до Міністерства аграрної політики України, де вона підлягає експертизі. Якщо експертиза підтверджує патентоспроможність породи, то видається правоохоронний документ.

Право інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин становлять:

• особисті немайнові права, засвідчені державною реєстрацією;

• майнові права інтелектуальної власності, засвідчені патентом;

• майнове право інтелектуальної власності, засвідчене державною реєстрацією.

ЦК України встановлює такі строки чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин:

— 30 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації;

— 35 років — для дерев та винограду починаючи з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації.